Інноваційний менеджмент - Захарченко В.І. - Зміна підходу до завдання

Інверсія - перебуває у свідомій відмові від попередніх уявлень про об'єкт, що розробляється, з тим, щоб розглянути його з нової, діаметрально протилежної точки зору.

Основні принципи методу інверсії:

1) дія, яка диктується завданням, змінюється на протилежну. Наприклад, аналізуючи роботу токаря, інженер відмовляється від поділу її на основну і допоміжну, як це прийнято в технології машинобудування. Він міняє місцями ці поняття, визначаючи роботу людини основною, а машини - допоміжною;

2) зафіксувати частину об'єкта, яка рухається, а частину, яка не рухається зробити такою, що рухається;

3) якщо в об'єкті, що розглядається, певна деталь завжди розташовується вертикально, то відповідно до методу інверсії розташовують її горизонтально чи під певним кутом;

4) якщо деякі об'єкти звичайно розглядаються ззовні, то проводиться дослідження зсередини. Наприклад, замість розколювання волоського горіха дією ззовні з метою добування його з ядра, спробувати нагнічувати в нього повітря під тиском через отвори, які просвердлено в шкарлупі заздалегідь;

5) перевернути об'єкт догори. Наприклад, спробувати розташувати інструмент не над деталлю, як це робиться, а під нею.

Інверсія - це простий і ефективний метод одержання нових підходів і рішень, які потребують згодом обгрунтованої оцінки.

Аналогія - подібність у певному відношенні, наприклад, у поведінці, математичному описі об'єкта. В інженерній діяльності часто рішення завдання може бути підказано аналогічними ситуаціями, які зустрічаються в інших сферах техніки, у природі, літературі тощо. Розробник нової техніки, як правило, підсвідомо використовує надбані професійні навички у вирішенні аналогічних завдань у побуті, але можливий і зворотний процес.

Для підвищення ефективності методу аналогії пошук повинен бути свідомим і цілеспрямованим. Наприклад, багато рішень природи можуть підказати ідеї, які можна перенести на розв'язання інженерних завдань.

Використання аналогії з літератури означає, що беруться реальна або фантастична ідеї і застосовуються у завданні, що розглядається самостійно чи у зміненому вигляді, або використовується інша, що підказана даною ідеєю.

Емпатія - пристосовання до формування нових ідей, означає ототожнення особистості розробника з об'єктом, що розробляється (предметом, деталлю, процесом) з тим, щоб з його позиції розглянути, що можна зробити для вирішення завдань.

Зміну точки зору на завдання з використанням емпатії можна прослідкувати в міжособистісних стосунках співрозмовників. Наприклад, викладач може запропонувати студентам з їх позиції поглянути і запропонувати, що можна зробити для поліпшення навчального процесу. Важливо навчитися за власним бажанням стати не керівником, а підлеглим, не старшим, а молодшим, і навпаки.

Слід зазначити, що емпатія потребує від людини певних навиків, спеціального тренування і бажання входження в образ. Метод достатньо ефективний, продуктивність його збільшується завдяки відповідному тренуванню, але часто він не застосовується через підсвідоме психологічне гальмування розробника і несерйозне ставлення.

Шкода на користь. Сутність методу полягає в тому, щоб обернути шкідливі властивості або явища, характерні предметові, що розробляється, чи процесу на користь. При цьому можуть застосовуватися такі прийоми:

1) використання шкідливих факторів (шкідливого впливу природного середовища) для одержання позитивного ефекту;

2) зменшення шкідливого впливу факторів до їх повної нейтралізації за рахунок додавання інших складників;

3) зміна (наприклад, посилення) шкідливого фактора до такого рівня, щоб він втратив шкідливі властивості.

Динамізація - перетворює нерухомі і незмінні елементи конструкцій на рухомі і змінні форми. Так, на різних стадіях робочого процесу до системи слід ставити різні вимоги, тому звичні уявлення мають зазнати значних перетворень. Наприклад, довговічні, але коштовні предмети мають замінюватися недовговічними, але дешевими (використання одноразових предметів - стержні кулькових ручок, зубна щитка, посуд тощо).

Зміна структури об'єкта

Дроблення - метод розділення об'єкта (предмета чи процесу) на частини. Дроблення - одна з провідних тенденцій у сучасній техніці, принцип якого визначається у такий спосіб:

- розподіл об'єкта на незалежні частини;

- виконання об'єкта розбірним;

- подальше подроблення об'єкта.

Наприклад, створення децентралізованих систем управління. Ідея полягає в тому, щоб замість однієї системи управління (приміром, автоматичної лінії) від єдиної ЕОМ створити мережу локальних станцій управління з автоматичними мікро- ЕОМ і поєднати їх потім з центральною ЕОМ - диспетчером. Таке рішення, що з'явилось у техніці автоматичного управління наприкінці 1970-х років, дозволило підвищити надійність управління, стійкість існування та автономність, спростити налагодження його.

Об'єднання. Цей метод дещо протилежний дробленню і полягає в:

- об'єднанні у просторі однотипних чи призначених для виконання суміжних операцій об'єктів, їх елементів;

- об'єднанні в часі однотипних чи близьких операцій. Винесення. Сутність методу полягає у:

- винесенні за межі об'єкта зайвих частин;

- виділенні корисної частини або властивості.

На практиці ми звикли розглядати більшість об'єктів як набір традиційних невід'ємних компонентів.

Зміна форми об'єкта розробки

Зміна форми предмета. Сутність методу полягає у тому, щоб відійти від звичної, традиційної, геометричної форми предмета обробки. При цьому можуть бути використані такі прийоми:

1) перехід від симетричної форми об'єкта до асиметричної;

2) перехід від прямолінійних частин об'єкта до криволінійних, від плоских поверхонь до сферичних, від виконання у вигляді куба чи паралелепіпеда частин до кулькових конструкцій, і навпаки;

3) використання багатоповерхової конструкції об'єкта замісто одноповерхової; наприклад, несиметрична компоновка меблів дозволяє краще розташувати її в сучасному інтер'єрі.

Зміна характеру руху об'єкта чи процесу

Сутність методу:

1) замінити лінійний рух оберненим, і навпаки;

2) перейти від періодичного руху до неперіодичного, і навпаки;

3) здійснювати холості чи проміжні ходи;

4) змінити швидкість виконання окремих етапів процесу або всього процесу загалом;

5) виділити в об'єкті окремі частини, спроможні рухатися відносно один до одного.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягають завдання інноваційної діяльності в сучасних умовах?

2. Охарактеризуйте основні концептуальні напрями парадигми розвитку системи управління.

3. Наведіть приклади взаємозв'язку між технічним прогресом та економічним зростанням.

4. Охарактеризуйте періодизацію основних хвиль інноваційного розвитку за М. Кондратьєвим, Й. Шумпетером, Д. Фріменом.

5. Дайте коротку характеристику основних теорій інноваційного розвитку.

6. Як ви розумієте поняття "новація", "інновація", "нововведення"?

7. Дайте визначення поняття "інноваційна діяльність" і назвіть основні види інноваційної діяльності.

8. Хто є суб'єктами інноваційної діяльності і що може бути її об'єктом?

9. Чи відрізняються поняття "інноваційна діяльність" та "інноваційний процес"? Охарактеризуйте основні фази інноваційного процесу.

9. Охарактеризуйте етапи інноваційного процесу в окремій фірмі.

10. Наведіть класифікацію інновацій за різними ознаками.

11. Охарактеризуйте основні мотиви і джерела інноваційних ідей.

12. Хто такі новатори? Які їхні властивості?

13. Які функції виконують менеджери в інноваційній діяльності фірми?

14. Які методи використовуються для генерації нововведень?