Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ТАРАНОВ Гліб Павлович

Український композитор, педагог

Народився 15 червня 1904 р. у Києві. Початкові музичні знання здобув у М. Чернова та Р. Глієра. У 1918— 1920 рр. навчався у Петроградській, а в 1920—1924 рр. — Київській консерваторіях. Його педагогами з композиції був Б. Лятошинський, з диригування — Ф. Блуменфельд та М. Малько. Завершив музичну освіту 1925 р. у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка й одразу став його викладачем. З 1934 р. працював у Київській консерваторії (з 1939 р. — професор, у 1945—1974 рр. — завідувач кафедри інструментування). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), доктор мистецтвознавства (1944).

У 1956—1968 рр. Г. Таранов був заступником голови правління Спілки композиторів України. Як композитор працював у багатьох музичних жанрах, але провідною в його творчості завжди була симфонічна музика. Він автор опери »Льодове побоїще» (1943), дев’яти симфоній (зокрема, »Антифашистської», »Історія одного міста» за повістю М. Салтикова-Щедріна, 1963; »Пам’яті С. Прокоф’єва», 1964; »Героїчної», 1967 тощо); 5 сюїт (»Українська», 1950; »Алтайська», 1955, 1961, 1964, 1968); симфонічних поем (»Давид Гурамішвілі», 1955); скерцо-поем (»Перший космічний», 1961; »Новий експрес», 1977 та ін.), увертюри (»Пам’ятна», 1965 та ін.), концерту пам’яті Г. Генделя; концерту для балалайки і бандури з оркестром (1954); двох струнних квартетів (1929, 1945), хорів, романсів. Г. Таранов здійснив також редакцію й оркестровку опери М. Аркаса »Катерина» (1956). Помер 21 травня 1989 р. в Києві.