Охорона праці - Москальова В.М - Які основні питання розглянуті в Законі "Про охорону праці"?

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці" (1992 р.). Дія цього закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Цей закон ^ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності на належні безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

враховує основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці в передових країнах та досвід охорони праці попередніх років.

визначає принципи державної політики в галузі охорони праці (ст.4).

передбачає чітку систему державного управління охороною праці від міністра до бригадира, від уряду до підприємства. Функції органів державного управління охороною праці Кабміну, Держгірпромнагляду, Міністерства праці та соціальної політики України.

вказує, що для координації всієї роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральних органах державної виконавчої влади, створюються служби охорони праці.

гарантує право на охорону праці під час укладання трудового договору (ст.5); право працівника під час роботи (ст.6); права на пільги і компенсації за тяжкі і шкідливі умови праці (ст.7); відшкодування власником шкоди в разі ушкодження здоров’я працівника або в разі його смерті (ст.9); обов’язки роботодавця та працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (ст. 13,14).

визначає, що на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видають за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (ст. 8).

вказує, що роботодавець зобов’язаний забезпечувати фінансування та проведення попередніх та поточних медичних оглядів працівників (ст. 17).

особливу увагу приділяє питанням охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів (ст. 10,11,12).

вказує, що виробничі будівлі, споруди, устаткування, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції транспортні засоби, та технологічні процеси мають відповідати нормативним актам про охорону праці (ст.24).

передбачає, що відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці несуть працівники, на яких покладені обов’язки виконувати ці вимоги (ст. 18,43,44).

Якою є загальнодержавна система забезпечення пожежної безпеки?

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України "Про пожежну безпеку" (1993 р.). Цей закон регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Згідно з Законом забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною державної політики щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства та навколишнього природного середовища. Відповідальність за пожежну безпеку підприємств, установ, організацій покладено на керівника або уповноважену ним особу.

Роботодавці або уповноважені ними особи, а також орендатори (стаття 5 закону) зобов’язані:

розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки;

забезпечувати додержання протипожежних вимог норм, правил, приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати і здійснювати навчання працівників щодо пожежної безпеки;

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар і використовувати їх тільки за призначенням;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

Відповідно до закону кожен працівник зобов’язаний виконувати вимоги законодавства, а також вживати заходи щодо усунення порушень правил пожежної безпеки і ліквідації пожеж та загорянь.

Відповідно до статті 6 Закону громадяни України повинні виконувати вимоги правил пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності первинними засобами пожежогасіння і протипожежним інвентарем, повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходи по її ліквідації й рятуванню людей і майна.

Як відображена охорона праці в законі "Про охорону здоров’я"?

Забезпечення пріоритетності охорони здоров’я при виконанні предметної діяльності покладені на державні, громадські та інші органи, підприємства, установи, організації та громадян.

Законодавством про охорону здоров’я передбачено допомогу хворим та потерпілим від нещасних випадків, а також працівникам закладів охорони здоров’я у їх діяльності (ст. 5). Право на охорону здоров’я передбачено шляхом створення безпечних і здорових умов праці, навчання, побуту та відпочинку, а також відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди.

Закон передбачає обмеження прав громадян за станом їх здоров’я (ст. 9). Підставою для визнання громадян України тимчасово або постійно не придатними до професійної або іншої діяльності за станом здоров’я пов’язується з підвищеним ризиком небезпеки для працюючих.

Чинним законодавством передбачено державний контроль і нагляд за додержанням вимог про охорону здоров’я, для чого створено спеціальні уповноважені органи виконавчої влади.

Закон встановлює відповідні вимоги до забезпечення здорового навколишнього середовища, санітарно-епідемічного благополуччя території та населених пунктів (ст. 22). Встановлені єдині санітарно-гігієнічні вимоги до планування і забудови населених пунктів; будівництва і експлуатації промислових і інших об’єктів, очистки і знешкодження промислових та комунально-побутових викидів, відповідне утримання та використання виробничих і побутових приміщень та територій, на яких вони розміщені; організації водопостачання населення, до виробництва, застосування, зберігання, транспортування та захоронення радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин.

Єдині санітарно-гігієнічні вимоги встановленні до організації виробничих та інших процесів, пов’язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання та інших об’єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров’я. Законодавство передбачає погодження державних стандартів, технічних умов з органами охорони здоров’я.

Статтею 28 цього закону передбачається забезпечення підприємствами та установами виконання правил безпеки праці, виробничої санітарії та інших вимог охорони праці з метою недопущення шкідливого впливу на здоров’я людей та навколишнє середовище.

Закон встановлює вимоги до профілактичних медичних оглядів неповнолітніх, працівників підприємства з шкідливими та небезпечними умовами праці, відповідальність власників за своєчасне проходження працівниками обов’язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров’я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкові медичні огляди (стаття 31).

Статті 65 і 66 передбачають медичний контроль за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці підлітків. Функції контролю передбачено не тільки органам і закладам охорони здоров’я, а також органам освіти, органам професійно-технічної освіти та іншим громадським організаціям.