Огляд літератури свідчить про те, що кількість етапів стратегічного планування і їхній зміст відрізняються. Це залежить від ряду факторів:
1) форми власності;
2) типу підприємства (спеціалізоване або диференційоване)
3) галузевої приналежності підприємства;
4) розмірів підприємства;
5) системи керування, що існує на підприємстві.
Основними етапами складання стратегічного плану розвитку підприємства є:
1. Стратегічний аналіз:
- аналіз зовнішнього ділового навколишнього середовища;
- аналіз ресурсного потенціалу підприємства (внутрішніх можливостей).
2. Визначення політики підприємства (цілевстановлення).
3. Формулювання базової стратегії та вибір альтернатив.
4. Формулювання функціональних стратегій.
- маркетингу;
- фінансів;
- НДПКР;
- виробництва;
- кадрів;
- організаційних змін;
- екології.
5 Формування продуктової стратегії (бізнес-проекти).
У практичній діяльності дуже важко визначити границю між процесом стратегічного планування і безпосередньо реалізацією плану.
Результатом діяльності зі складання стратегічного плану є документ "Стратегічний план підприємства". Він звичайно включає такі розділи:
1. Мета і завдання підприємства.
2. Поточні операції і довгострокові завдання.
3. Стратегія підприємства (базова стратегія, основні стратегічні альтернативи).
4. Функціональні стратегії.
5. Найбільш значимі проекти (програми).
6. Зовнішньоекономічна діяльність.
7. Капіталовкладення і ресурсний розподіл.
8. Планування несподіванок (формування резервних стратегій, систем "швидкого реагування").
Єдиного горизонту стратегічного планування не існує. На думку Д. Кліланда і В. Кінга, довжина інтервалу стратегічного планування має велике методологічне значення. Як правило, період планування повинен базуватися на економічних проекціях, що враховують загальні тенденції, а не циклічні коливання економіки. Підприємство повинне планувати свою діяльність на таку перспективу, яка для нього корисна, але не більше тієї, котра допускається міркуваннями розумної точності. Існує аксіома: чим далі в майбутнє, тим менш надійним стає прогноз.
Так, Британська сталеливарна корпорація розробляє плани на 10 років, американські компанії - на 5 років, а японські - на 3 роки [22].
9.5. Підходи до стратегічного планування
Основними підходами до формування плану є:
o "від досягнутого";
o оптимізаційний;
o адаптивний.
Планування "від досягнутого" націлено на досягнення ряду бажаних і цілком реалізуємих цілей. Відправною точкою є поточний стан підприємства. Підхід орієнтований на збереження статус-кво.
Зміни стратегії, організаційної структури і т.п. розглядаються як небажані, оскільки вони можуть зіпсувати налагоджене функціонування підприємства. Поліпшення систем управління, планування, пошуку і аналізу інформації не схвалюються. При цьому підході мінімізуються витрати на формування і підтримку реалізації плану.
Оптимізаційний план, як правило, формується в рамках раціонального підходу та базується на використанні математичних моделей і методів з метою більш ефективного використання ресурсів і досягнення максимізації прибутку та мінімізації витрат і часу виконання.
Недолік підходу - зневага численними якісними і погано формалізуємими параметрами, такими як якість, надійність, новизна продукції, ступінь задоволеності покупців, моральний клімат і ентузіазм співробітників, портфель знань і вмінь персоналу.
Крім того, результат формування оптимізаційного плану ніяк не враховує вихідний стан підприємства і періодично різко змінюється, що приводить до зміни пропорцій, матеріально-фінансових та інформаційно-аналітичних потоків, організаційної структури, напрямку розвитку, що, у свою чергу, також пов'язано з витратами. Формування ж оптимізаційного плану засновано на роботі з кількісними, а не якісними категоріями. Це приводить до того, що оптимізаційний план часто виявляється не в змозі врахувати витрати проведення помірних і радикальних трансформацій підприємства. У підсумку довіра до результатів оптимізаційного плану обернено пропорційна "відстані" від вихідного стану підприємства до розрахованого, "оптимального" стану.
Адаптаційний підхід переносить акценти на процес формування плану. При цьому підході все починається з вивчення навколишнього середовища. Очікувані події поділяються на три основні категорії: детерміновані події, імовірнісні події, невизначені події.
9.6. Причини непрацюючих планів
Висновки
РОЗДІЛ 10. Реалізація стратегії підприємства
10.1. Завдання, що розв'язуються при реалізації стратегії
10.2. Стратегічні зміни, як важливий фактор успішної реалізації стратегії
10.3. Роль вищого керівництва в реалізації стратегії
10.4. Значення організаційної структури в реалізації стратегії
10.5. Мотивація персоналу в процесі реалізації стратегії
10.6. Організаційна культура в забезпеченні ефективності стратегії