Банківські операції - Ковальчук К.Ф. - 9.1. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

9.1. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

9.1.1. Мета та задачі аналізу використання трудових ресурсів

Забезпеченість виробничого підприємства трудовими ресурсами, раціональне їхнє використання та висока продуктивність праці є принципово важливою умовою його нормального функціонування. Тільки в такому випадку можливо забезпечити зростання ефективності виробництва, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Мета аналізу використання трудових ресурсів - виявлення, оцінка та мобілізація резервів підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок підвищення кадрового потенціалу та організаційно-технічного рівня виробництва.

Зазначена мета реалізується при виконанні комплексу задач:

- оцінка ступеня виконання завдань (норм, плану, нормативів) трудових показників та дослідження їхньої зміни в динаміці;

- оцінка забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, за категоріями й професіями;

- оцінка ефективності використання трудових ресурсів;

- оцінка впливу факторів на трудові показники;

- оцінка співвідношень трудових показників;

- визначення впливу ступеня використання трудових ресурсів на показники діяльності підприємства;

- розробка заходів щодо поліпшення трудових показників для прийняття управлінських рішень.

9.1.2. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами включає:

- зіставлення фактичних даних про чисельність окремих категорій працюючих із плановими та нормативними;

- аналіз структури персоналу;

- аналіз забезпеченості підприємства кадрами за професіями;

- аналіз руху робочої сили;

- аналіз якісного складу трудових ресурсів (на підставі співвідношень основних і допоміжних робітників; робітників, які працюють за відрядною та погодинною формами організації праці; рівня кваліфікації робітників).

У процесі аналізу чисельності та складу персоналу його поділяють на дві групи: промислово-виробничий та непромисловий персонал.

Промислово-виробничий персонал - це працівники, які зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні (працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, лабораторій, заводоуправління, складів та охорони).

Непромисловий персонал - працівники, які входять до чисельного складу підприємства, але їхня діяльність не пов'язана з виробничим процесом (працівники житлово-комунального господарства, медичних установ, транспорту, дитячих садків та ясел, навчальних закладів, культурних установ та ін.).

Промислово-виробничий персонал у статистичній звітності поділяється на робітників і службовців. До робітників належать, в основному, працівники, зайняті безпосередньою дією на предмети праці, переміщенням сировини, матеріалів, напівфабрикатів і продукції, доглядом за засобами праці й контролем за роботою устаткування, контролем технологічного процесу та якості продукції й іншими видами обслуговування виробничого процесу. До робітників відносяться категорії безпосередньо робітників, а також молодший обслуговуючий персонал, тобто робітники, які не мають безпосереднього відношення до виробничого процесу, а це - робітники охорони, водії легкових машин, кур'єри, гардеробники та ін., а також учні. У складі службовців слід виділяти керівників, професіоналів та спеціалістів [42].

Забезпеченість металургійного підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами визначається зіставленням фактичної чисельності персоналу звітного періоду з плановою чи нормативною та з показниками, які були досягнуті в минулі періоди. Зміна чисельності працівників аналізується за складом і категоріями, з'ясовуються причини таких змін. Дані для аналізу чисельності та структури персоналу на прикладі сталеплавильного цеху наведені в таблиці 9.1.

Таблиця 9.1

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА ВИКОНАННЯ ПЛАНУ З ЧИСЕЛЬНОСТІ Й СТРУКТУРИ ПЕРСОНАЛУ СТАЛЕПЛАВИЛЬНОГО ЦЕХУ

Як видно з таблиці 9.1, структура чисельності персоналу за категоріями в звітному році при зіставленні з рівнем показника минулого року принципово не змінилась. Значну частину персоналу складають робітники, частка яких у минулому році становила 90,1%, у звітному - 90,3%, абсолютне відхилення склало +0,2%. План із забезпеченості цеху трудовими ресурсами в звітному році недовиконаний на 0,6%, що обумовлено меншою чисельністю промислово-виробничого персоналу в порівнянні з планом на 3 особи, у тому числі за категоріями персоналу: робітників на 2 особи, молодшого обслуговуючого персоналу на 1 особу. Невиконання плану за указаними категоріями персоналу, в найбільшій мірі, зумовлено непопулярністю робітничих професій сталеплавильного виробництва через тяжкі й шкідливі умови праці, незадовільний рівень заробітної плати, соціальну незахищеність робітників.

При аналізі забезпеченості підприємства трудовими ресурсами значну увагу приділяють оцінці забезпеченості підприємства кадрами найважливіших професій і аналізу якісного складу працівників за кваліфікацією. Узагальнюючим показником рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд, який визначається за професіями в розрізі структурних підрозділів та по підприємству в цілому:

де Е - середній тарифний розряд;

Е - конкретний тарифний розряд;

Ч_р - чисельність робітників, які працюють за конкретним тарифним розрядом, осіб.

Кваліфікаційний рівень працівників залежить від їхнього віку, стажу роботи та освіти, тому при аналізі слід вивчати та оцінювати вплив кожного з цих факторів на склад робітників. Рівень зазначених факторів постійно змінюється внаслідок руху робочої сили, тому при аналізі забезпеченості підприємства трудовими ресурсами значну увагу приділяють також дослідженню показників руху робочої сили за певний період часу.

Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку коефіцієнтів обороту з приймання на роботу та вибуття, плинності кадрів, постійного складу працівників. У часи фінансово-економічної кризи доцільно аналізувати ще й структуру зайнятості (повної та неповної) за категоріями працюючих.

Коефіцієнт обороту з приймання на роботу (К_пр):

де Ч"_р - кількість прийнятих на роботу працівників, осіб; Ч - середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Коефіцієнт обороту з вибуття (К_е):

К_е = Ч _в / Ч, (9.3)

де Ч_е - кількість працівників, що звільнилися, осіб.

Коефіцієнт плинності кадрів (К_пк):

К_пк = Ч_п>/Ч, (9.4)

де Ч_{пк -} кількість працівників, що звільнені за власним бажанням й за порушення трудової дисципліни, осіб.

Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства (працівників) (К_пс)

К _пс = Ч_рік/ Ч, (9.5)

де Ч_рік - кількість працівників, що пропрацювали на підприємстві весь рік, осіб.

При аналізі руху робочої сили необхідно вивчити причини звільнення працівників (за власним бажанням, скорочення кадрів, через порушення трудової дисципліни та ін.) й розробити заходи щодо усунення причин, що вплинули негативно.