Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - Теорія динамічного розвитку економіки

Й.А. Шумпетер писав, що наука загалом є систематизованим у рамках теорії знанням. Економічна теорія - це певний інструментарій аналізу. Історія економічних учень - це історія економічного аналізу, еволюція гіпотез і засобів дослідження ринкової економіки з метою пояснення економічної реальності. Вершиною економічної науки вважав неокласичну теорію, недоліком її визначав статичний підхід до вивчення господарських процесів. На противагу неокласичній ортодоксії стверджував, що така модель не відповідає дійсності, необхідно аналізувати економічну діяльність як динамічний та еволюційний процес, дослідити внутрішні (ендогенні) фактори, що порушують рівновагу, та логіку змін. Вчений запропонував дослідження двох моделей економіки: статичної та динамічної. Статичну (неокласичну) модель розглядав як поведінку економічних одиниць на основі теорій граничної корисності та граничної продуктивності, економічну діяльність - як господарський кругообіг, коли всі фірми перебувають у стані рівноваги, доходи дорівнюють витратам, немає прибутку і процента.

Теорія динамічного розвитку економіки

Основними факторами розвитку (це поняття було нове для неокласики) ринкової економіки Й.А. Шумпетер вважав інновації та людський фактор. Інновації - це комерційне впровадження "принципово нових комбінацій" факторів виробництва. Й.А. Шумпетер визначає п'ять типів інновацій: виробництво невідомого споживачам нового продукту з якісно новими властивостями; впровадження нових засобів виробництва на основі наукових відкриттів; освоєння нового ринку збуту галуззю промисловості країни; залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, не залежно, чи існувало це джерело раніше; введення нових організаційних та інституціональних форм, наприклад створення або послаблення монопольного становища підприємства. Він розрізняє поняття "винахід" (ідеї, що корисні для використання в бізнесі, але необов'язково використовуються), "дослідження" і "розробки11 (наукова діяльність у виробничих, державних і громадських організація х).

Економічний розвиток відбувається у процесі впровадження інновацій у період спокою та рівноваги, що викликає "творче руйнування", зокрема зміну системи цін, витрат, доходів, банкрутство нерентабельних підприємств, а отже, стимулює безперервний розвиток. Інноваційна діяльність пов'язана з ризиком, оскільки заперечує старе та утверджує нове.

Й.А. Шумпетер проаналізував роль людського фактора в економічному розвитку, розкрив роль людини у процесі нововведень. Він вирізняє новаторів, які впроваджують нововведення у виробництво, і консерваторів, які гальмують або протистоять інноваційному процесу. Стверджує, що людський фактор формується в конкретно-історичному інституціональному середовищі, робить висновок про діалектичність поведінки людини. Інститути, за ИЛ. Шумпетером, - це система норм і правил людської поведінки.

Рушійною силою економічного розвитку є підприємець як особливий соціальний тип, функціями якого на відміну від капіталіста і працівника є створення нової комбінації факторів виробництва, їх якісне вдосконалення і спрямовування до нової комбінації, що забезпечує зростання прибутку і розвиток національного господарства загалом. Підприємець - це новатор, який долає інерцію, здійснює зміни і відкриває нові можливості. Мотиви діяльності підприємця ірраціональні, характеризуються сподіванням на власні сили, ризиком, власною незалежністю, орієнтацією на власну думку, бажанням успіху, які не залежать від соціального статусу та інтелігентності. Підприємництво - особливий дар і талант. Отже, мотиви господарської діяльності за умов економічної динаміки принципово відрізняються від діяльності за умов "статики" - раціональної, спрямованої на максимізацію корисності, або вигоди.

На основі теорії підприємництва Й.А. Шумпетер трактував капітал, прибуток, процент і гроші.

Підприємницький прибуток - різниця між доходами і витратами підприємця в результаті відкриття та реалізації нових комбінацій факторів виробництва, нових ринкових можливостей (нових товарів, послуг, технологій тощо). Підприємницький прибуток за умов монополії може стати постійним, але все ж його визначальна риса - тимчасовість і мінливість. Він зникає, як тільки новаторська форма виробництва змінюється традиційною.

Кредит - найважливіша умова використання наявних виробничих ресурсів для творення "нових виробничих комбінацій", тому банкам надається особлива роль в економічному розвитку. Капітал, на думку Й.А. Шумпетера, має тільки грошову форму, засоби праці є не капіталом, а майном. Кредит збільшує масу капіталу, який підприємці-новатори вкладають в інновації, що забезпечує економічну динаміку. Отже, капітал - це основа розвитку. Це положення поклало початок формуванню продуктивної теорії кредиту, згідно з якою кредит - творець капіталу і каталізатор економічного розвитку. Платою за надання грошей є процент.