Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - Наслідки Другої світової війни для економіки Великої Британії

Людські втрати в роки Другої світової війни порівняно з іншими країнами незначні - 245 тис. осіб убитих і 278 тис. покалічених. Економічні збитки були відчутнішими - близько 1 /4 національного багатства країни (7,3 млрд ф. ст.). Видатки на військові потреби становили понад 25 млрд ф. ст. У 1945 р. внутрішній державний борг збільшився за 1939-1945 рр. з 7,24 до 21,5 млрд ф. ст., зовнішній борг - до 3,4 млрд ф. ст. Велика Британія втратила третину закордонних інвестицій, 1/3 торгового флоту. Промислова продукція становила 90 % від рівня 1937 р., у бавовняній галузі спад становив 50 %, у вугільній - 16 %. Проте обсяг військової промисловості збільшився у 5 разів. Велика Британія налагодила масове виробництво літаків, танків, гармат, інших видів зброї та боєприпасів. Виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося наполовину. Через нестачу трудових ресурсів припинився обробіток землі на 1,5 млн га.

Велика Британія втратила вплив на міжнародних торгових і фінансових ринках. Частка країни у світовому експорті скоротилася за 1937-1947 рр. із 11,3 до 9,8 %. У1946 р. дефіцит платіжного бюджету досяг 4 млрд ф. ст. Однією з причин цього становища було досягнення незалежності в повоєнні роки такими британськими колоніями, як Бірма, Індія, Цейлон.

Велика Британія посилила економічну залежність від США через постачання, за ленд-лізом, техніки, зброї, продовольства вартістю до 10 млрд дол. Крім цього, США посилили економічні позиції на Близькому Сході та в Південно-Східній Азії, де історично панувала Велика Британія.

Економіка Великої Британії була відбудована до 1948 р. Промислове виробництво досягло довоєнного рівня. Але "старі галузі" так і не відродилися.

Упродовж другої половини 1940-х років розвиток національної економіки Великої Британії характеризувався посиленням державного регулювання економіки. Програма уряду лейбористів (1945-1951) з назвою "Обличчям до майбутнього" проголошувала створення "соціалістичної співдружності Великої Британії", формування змішаної економіки, що поєднувала б приватне та державне підприємництво. Реалізація цієї програми охопила систему заходів і мала певні результати.

Шляхом націоналізації було створено потужний державний сектор. У 1945-1948 рр. націоналізовано Банк Англії, такі галузі, як вугледобувна, газова, частково металургійна, електроенергетична, внутрішній транспорт, цивільна авіація, зв'язок. Це були низькорентабельні галузі, модернізація яких потребувала значних державних інвестицій. Власники отримали 4 млрд ф. ст. компенсації та 66 млн ф. ст. за відмову від подальшого освоєння надр. На початку 1950-х років уряд консерваторів частково денаціоналізував (шляхом прямого продажу підприємств) чорну металургію.

Уряд лейбористів вважав, що націоналізація сформує умови для планування економіки. З цією метою було створено два планових органи - Раду національних інвестицій і Комітет емісії капіталів, а також Планове економічне управління, що розробило річні кон'юнктурні прогнози та чотирирічний план на 1949-1952 рр., за яким стимулювання інвестицій мало забезпечити безкризовий розвиток англійської економіки.

Обмежуючи владу монополій, уряд прийняв антимонопольний закон 1948 р., що перешкоджав утворенню трестів, концернів, конгломератів.

З метою розв'язання продовольчої проблеми в 1947 р. ухвалено чотирирічну програму, що гарантувала мінімальні ціни та субсидії для інтенсифікації виробництва. У 1950-1952 рр. сільськогосподарське виробництво зросло вдвічі порівняно з довоєнним, але Велика Британія залишалася країною - імпортером продовольства і сировини. Переважали ферми на орендованій землі площею до 16 га. Основну товарну продукцію виробляли ферми, які мали у своєму розпорядженні понад 60 га, їх кількість становила приблизно четверту частину.

Ліквідація дефіциту держбюджету та платіжного балансу базувалася на програмі суворої економії, що передбачала збільшення податків і скорочення державних видатків на соціальні потреби. Так, уряд почав примусово регулювати заробітну плату, а в 1948 р. - "заморозив" її.

З метою поліпшення фінансового становища Велика Британія змушена була взяти В США кредит у 4,4 млрд дол. Після виплати 650 млн дол. боргів, за ленд-лізом, (на купівлю американських товарів протягом 5 років) товарний кредит становив фактично 3,75 млрд дол. з розрахунку 2 % річних упродовж 50 років. Оскільки в США в 1946 р. відмінено державний контроль за цінами, кредит було використано у цьому ж році. Велика Британія також зобов'язалася здійснювати вільний обмін фунта стерлінгів на долар, ця спроба в липні 1947 р. була невдалою. Таким чином, Велика Британія була змушена приєднатися до плану Маршалла. Допомога оцінювалася в 2,7 млрд дол., з яких лише 0,4 млрд дол. як позика за умови американського контролю, інші - продовольство. Під тиском США Велика Британія в 1949 р. провела девальвацію фунта стерлінгів з 4,08 до 2,3 дол. Це розширило експортні можливості англійських компаній, одночасно обмежило роль фунта стерлінгів як міжнародної валюти та сприяло зростанню цін на внутрішньому ринку.

Стимулювальним чинником стала мілітаризація економіки, пов'язана із входженням країни в 1949 р. до Північно-Атлантичного союзу (НАТО) та військовими замовленнями США у зв'язку з війною в Кореї.