Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - 6.4. Аналітичні процедури виявлення обману та помилок

Аудитор повинен бути впевнений, що при перевірці він обрав правильний перелік вибраних процедур. На висновки проведеного аудиту і підтвердження виявлених порушень може вплинути весь організаційний процес перевірки:

o правильне планування проведення аудиту;

o інформованість клієнта зі сторони виконавця;

o ділове ознайомлення з веденням бізнесу замовника;

o достатнє спостереження за організаційними та функціональними діями клієнта;

o виявлення стану бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю клієнта;

o наявність договору на проведення аудиту, який має юридичну силу;

o правильне складання листа-зобов'язання;

o правильне формулювання тексту перевірки;

o складання правильних висновків по виявленню порушень;

o ретельне ведення передбаченої документації по реєстрації порушень.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання, внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують докази:

- візуальні;

- документальні;

- усні.

Також обґрунтованість аудиторських доказів залежить від конкретних обставин. Надійність аудиторських доказів залежить від наступних факторів:

o аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження одержані від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел;

o аудиторські докази одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю;

o аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства;

o аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Якщо аудиторські докази отримані із різних джерел, то вони є найбільш переконливими.

6.4. Аналітичні процедури виявлення обману та помилок

При виявленні обману та помилок аудитор може застосовувати (при перевірці) різноманітні процедури. Це в першу чергу залежить від тематики перевірки.

При перевірці стану необоротних активів перевіряють:

o стан об'єкта;

o відповідність вартості об'єкта;

o порядок дооцінки та уцінки об'єкта;

o порядок нарахування амортизації;

o правильність списання об'єкта з балансу;

o законність обліку об'єкта в даній ситуації.

Аналогічно перевіряється і група запасів. Для дослідження стану обліку по даним групам можна застосовувати і інші процедури:

- візуальний огляд об'єкта;

- виявлення наявності записів по рахунку, на якому обліковується об'єкт;

- своєчасність оцінки (уцінки) об'єкта;

- правильність застосування методів нарахування амортизації;

- виявлення можливого переміщення об'єкта з однієї облікової групи в іншу.

При виявленні записів "червоним сторно" установлюють причину їх виникнення. Іноді такі записи можуть виникати, коли передчасно оприбутковується приріст (при його відсутності) по групі тварин.

В такому випадку ретельно перевіряють відомості зважування, а також встановлюють наявність тварин.

При перевірці стану дебіторської заборгованості встановлюють:

* час виникнення заборгованості;

♦ реальність суми;

* приналежність заборгованості;

o можливість пред'явлення претензій та позовних заяв.

Для цілей контролю активів можуть застосовуватися методи перевірки:

- порівняння;

- зустрічна перевірка;

- взаємна перевірка;

- математичне моделювання;

- нормативна перевірка.

При перевірці операцій пов'язаних з пасивними рахунками також застосовують аналогічну методику.