Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - 6.5. Процедури одержання аудиторських свідчень

Аналітичні процедури застосовуються на етапах аудиторської перевірки планування та проведення загального огляду. Такі процедури можна застосовувати й на інших етапах.

Згідно Міжнародному стандарту аудиту № 520 "Аналітичні процедури" аналітичні процедури - це процедури, що передбачають аналіз важливих фінансових показників та тенденцій з подальшим вивченням відхилень та взаємозв'язків, які суперечать іншій відповідній інформації або відхиляються від прогнозованих сум.

Аналітичні процедури передбачають порівняння фінансової інформації суб'єкта господарювання з:

o зіставною інформацією за попередні періоди;

o передбачуваними результатами діяльності суб'єкта господарювання (наприклад, бюджетами) чи прогнозами аудитора (такими, як оцінка амортизації);

o аналогічною галузевою інформацією (наприклад, порівняння відношення виручки від реалізації до суми дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання із середніми галузевими показниками або з іншими суб'єктами господарювання).

При використанні аналітичних процедур можна також установити зв'язок між:

- елементами фінансової інформації;

- фінансовою інформацією і відповідною нефінансовою інформацією (наприклад, витратами на оплату праці і чисельністю працівників).

Для виконання аналітичних процедур можуть використовуватися різні методи:

* порівняння;

* зустрічна перевірка;

* взаємна перевірка;

* математичне моделювання та ін.

При плануванні перевірки аналітичні процедури застосовуються для того, щоб краще зрозуміти бізнес і виявити сфери можливого ризику. При цьому аудитор використовує і фінансову, і нефінансову інформацію.

Довіра аудитора до процедур, по суті для зменшення ризику невиявлення певних тверджень, у фінансових звітах може ґрунтуватися на детальних тестах, аналітичних процедурах чи на їх поєднанні.

Аудитор, як правило, звертається до управлінського персоналу із запитом щодо наявності та достовірності інформації, необхідної для застосування аналітичних процедур. Залежить від таких факторів:

- суттєвості розглянутих статей;

- інших аудиторських процедур, спрямованих на досягнення тих самих цілей аудиторської перевірки;

- точності, з якою можна прогнозувати очікувані результати аналітичних процедур (наприклад, порівняння коефіцієнта валового прибутку одного періоду з іншим);

- оцінок ризику контролю і властивого ризику.

При виявленні значних відхилень або взаємозв'язків, які суперечать іншій відповідній інформації або відрізняються від прогнозованих сум, аудитор повинен провести дослідження та одержати відповідні пояснення й підтверджувальні докази.

6.6. Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки

Згідно МСА № 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки", розробляючи аудиторські процедури, аудитор повинен визначити відповідні способи відбору статей для перевірки з мстою збору аудиторських доказів для досягнення цілей аудиторських тестувань.

Аудиторська вибірка (вибірка) - це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунку або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними.

Аудиторські докази одержують шляхом систематизованих тестів контролю і процедур по суті.

Тестування проводять при плануванні оцінки ризику контролю. Аудитор при цьому оцінює систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Він визначає характеристики, які свідчать про здійснення контролю, а також визначає умови, які свідчать про наявність відхилення від належного здійснення контролю.

При аудиторській вибірці застосовують процедури, які стосуються сум і поділяються на види:

* аналітичні процедури;

o детальні тести операцій та залишків.

Необхідність застосування процедур по суті полягає в тому, щоб отримати аудиторські докази для виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах, розрахунках, оцінки вартості застарілих запасів та ін.

При одержанні аудиторських доказів аудитор використовує професійне судження для оцінки аудиторського ризику її розробки аудиторських процедур, які призначені забезпечити зменшення цього ризику до допустимо низького рівня.

Процес перевірки, процес вибірки і ризик тісно пов'язані між собою. Наприклад, проводячи тестування аудитор може не виявити похибок.

При проведенні аудиту і одержанні доказів застосовують наступні процедури:

- перевірка;

- спостереження;

- запити;

- підтвердження.

Вибираючи аудиторські процедури, аудитор повинен визначити відповідні методи відбору статей для тестування. Він може:

o відібрати всі статті;

o відібрати конкретні статті;

o здійснити аудиторську вибірку.

Конкретні статті, що відбираються, можуть включати:

- статті з великою вартістю або ключові статті;

- усі статті, вартість яких перевищує визначену суму;

- статті для одержання інформації (такі питання, як бізнес клієнта, система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю);

- статті для перевірки процедур (чи виконується певна процедура).

При проведенні аудиторської вибірки, аудитор повинен розглянути цілі перевірки та характеристики генеральної сукупності, з якої здійснюватиметься підбір.

Аудитор встановлює, що генеральна сукупність є такою, що відповідає меті процедури вибірки, яка включатиме розгляд напряму аудиторської перевірки (наприклад, при перевірці кредиторської заборгованості відбирають документи з обліку кредиторської заборгованості). Другий напрямок відбору - повна генеральна сукупність.

Ефективність аудиторської перевірки можна підвищити, якщо аудитор проводитиме стратифікацію генеральної сукупності шляхом поділу її на дискретні субсукупності за певними ознаками.

Вибірка на основі вартісної величини полягає в тому, що при перевірці по суті встановлюють залишок на рахунку або класу операцій, а також досліджуються конкретні статті.

Визначаючи обсяг вибірки, аудитор повинен розглянути чи зменшено ризик, пов'язаний з вибіркою, до допустимо низького рівня.