Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - 6.7. Аудиторська перевірка облікових оцінок

Як вказано у Міжнародному стандарті аудиту № 540 "Аудиторська перевірка облікових оцінок" облікова попередня оцінка - це визначення приблизної вартості об'єктів обліку та суми статті за відсутності точних методів оцінювання. До цього можна віднести:

o знижки для скорочення запасів і дебіторської заборгованості до їх попередньо оціненої вартості реалізації;

o норми для забезпечення собівартості основних засобів на весь попередньо оцінений строк корисної експлуатації;

o нарахований дохід;

o відстрочений податок;

o резерв на покриття збитків, понесених у результаті судового процесу;

o збитки від незавершених будівельних контрактів;

o резерв на покриття претензій за гарантіями.

За здійснення облікових оцінок відповідальність несе управлінський персонал.

За характером облікові оцінки можуть бути складними та нескладними.

До нескладних можна віднести порядок нарахування орендної плати, а до складних - оцінювання резерву неходових або надлишкових запасів.

При одержанні аудиторських доказів аудитор ставить питання про обгрунтування облікових оцінок і як дійсно розкрита інформація.

При перевірці облікових оцінок, аудитор вибирає окремі шляхи досліду:

- огляд і тестування процесу, що використовується управлінським персоналом для оцінювання;

- використання незалежної оцінки для порівняння з тією, що була підготовлена управлінським персоналом;

- огляд подальших подій, які підтверджують отримані оцінки. Управлінський персонал при тестуванні процесу перевірки облікових оцінок може використовувати наступні прийоми:

* оцінка даних і розгляд припущень, на яких грунтується оцінка;

* перевірка розрахунків, що виконуються при оцінюванні;

* порівняння облікових оцінок, отриманих у попередні періоди з фактичними результатами тих періодів;

* розгляд процедур затвердження управлінського персоналу. При оцінюванні даних і розгляді припущень аудитор оцінює, чи точними, повними та відповідними є дані, на яких грунтується оцінка.

При перевірці обчислень аудитор повинен перевірити процедури обчислення, яками користується управлінський персонал.

Застосовуючи методику порівняння попередніх оцінок з фактичними результатами аудитор повинен порівняти облікові оцінки, отримані за попередні періоди з фактичними результатами тих періодів.

При розгляді процедур затвердження управлінським персоналом попередніх оцінок аудитор повинен встановити чи були огляд та затвердження здійснені управлінським персоналом відповідального рівня, а також чи були вони відображені в документах, що підтверджують визначення облікової оцінки.

Оцінюючи результати аудиторських процедур, аудитор повинен остаточно оцінити обґрунтованість облікової оцінки, ґрунтуючись на знанні бізнесу клієнта й того, чи узгоджується оцінка з іншими аудиторськими доказами, які отримані у процесі аудиторської перевірки.

6.8. Безперервність

Про процес "безперервність" викладено в МСА № 570. У стандарті вказано, що плануючи та здійснюючи аудиторські процедури та оцінюючи їх результати, аудитор повинен розглянути відповідність використання управлінським персоналом, при підготовці фінансових звітів, припущення про безперервність діяльності підприємства. При цьому розглядається як таке, що продовжуватиме свою діяльність у близькому майбутньому й не має ні наміру, ні потреби ліквідуватися чи припинити свою діяльність.

Аудитор саме виявляє події або обставини які у результаті вплинуть на безперервність підприємства:

І. Фінансові:

o стан чистих або короткострокових зобов'язань;

o строкові позики, термін погашення яких наближається (відсутність реальної перспективи погашення);

o ознаки, які вказують на припинення фінансової підтримки боржниками та іншими кредиторами;

o негативні операційні грошові потоки;

o неналежні значення ключових фінансових коефіцієнтів;

o значні операційні збитки або значне зменшення вартості активів;

o заборгованість щодо виплати дивідендів або припинення виплати;

o нездатність вчасно здійснити платежі кредиторам;

o нездатність дотримуватися умов поговорів позики;

o перехід від кредитних операцій з постачальниками до операцій на основі "оплати за фактом постачання";

o нездатність отримати фінансування для розробки важливих нових продуктів або для здійснення інших важливих інвестицій.

II. Операційні:

o втрата ключового управлінського персоналу без належної заміни;

o втрата основного ринку, франшизи, ліцензії або основного постачальника.

III. Інші:

o невідповідність законодавчим вимогам щодо капіталу та іншим законодавчим вимогам;

o розглянуті в суді або в органі регулювання позови, що, ймовірно, не будуть виконані;

o зміни в законодавстві або політиці уряду, які можуть негативно вплинути на суб'єкт господарювання.