Відповідно до МСА № 560 "Подальші події", під подальшими подіями розуміють події, що відбуваються між закінченням періоду та датою аудиторського висновку, та для визначення фактів, виявлених після аудиторського висновку.
В процесі аудиторської перевірки аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансові звіти та аудиторський висновок.
Розрізняють два типи подій:
o ті, що свідчать про умови, які існували на кінець періоду;
o ті, що свідчать про умови, які виникли після закінчення періоду. Аудитор здійснює процедури, які розробляє для одержання аудиторських доказів. Він враховує, що вони відбувалися до дати аудиторського висновку і, які можуть потребувати коригування або розкриття інформації у фінансових звітах, були виявлені.
Аудиторські роботи для розкриття інформації для одержання аудиторських доказів можуть бути такими:
- огляд процедур, які розробляє управлінський персонал для забезпечення визначення подальших подій;
- ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів, ревізійної комісії, які були проведені після закінчення періоду;
- ознайомлення з останніми проміжними фінансовими звітами суб'єкта, прогнозами руху грошових коштів, звітами управлінського персоналу;
- запити юристам суб'єктів щодо розглядів судових справ та позовів;
- залити управлінському персоналу про подальші події, які могли б вплинути на фінансові звіти (наприклад: поточний стан статей, які відображені в обліку на основі попередніх або неостаточних даних, а також: чи приймалися нові зобов'язання та здійснювалися нові позики; чи укладалися договори про зобов'язання, запозичення або гарантії; чи здійснювався продаж активів; чи відбувається випуск нових акцій або облігацій, злиття або ліквідація; чи були випадки конфіскації державою активів або їх знищення; чи відбулися зміни у сферах ризику; чи були здійснені незвичайні бухгалтерські коригування; чи відбулися події, які поставлять під сумнів відповідність облікової політики з питань фінансових звітів). Якщо після дати аудиторського висновку, але до опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансові звіти, аудитор повинен розглянути чи треба внести зміни до фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом, а також вжити заходів відповідно до обставин.
Якщо управлінський персонал не вносить змін до фінансових звітів, а аудитор вважає, що їх треба внести, і аудиторський висновок ще не надано суб'єкту господарювання, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку.
6.15. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання
Під конфіденційністю під час роботи з документами розуміють міру відповідальності аудитора за порушення ряду вимог, передбачених законодавством: розголошення комерційної таємниці, розкриття третім особам інформації про хід перевірки, невикористання інформації для власного зберігання.
Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Аудитор має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язаннями конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи аудитора не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або, як її зміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено чинним законодавством. Документи можна вилучати, якщо на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу.
Аудитору необхідно використовувати відповідні процедури, щоб забезпечити конфіденційність і зберігання робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб'єкта професійної бухгалтерської практики, а також щоб задовольнити правові та професійні вимоги зберігання таких документів.
Робочі документи є власністю аудитора. Деякі з них можуть видаватися замовнику, але вони не можуть замінювати облікових записів суб'єкта господарювання.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів для задоволення вимоги щодо зберігання та конфіденційності інформації. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і терміном позовної давності, у разі якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежить від інших додаткових фактів. Виходячи з цього, мінімальний термін зберігання документації повинен бути не меншим, ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.
6.16. Пояснення управлінського персоналу
На основі Міжнародного стандарту аудиту (МСА) № 580 "Пояснення управлінського персоналу" є доповнююча інформація як аудиторські докази, а також процедури оцінювання і документування пояснень управлінського персоналу для складання аудиторського висновку.
Аудитор при перевірці повинен одержати відповідні пояснення управлінського персоналу того, що управлінський персонал визнає свою відповідальність за достовірне надання фінансових звітів відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності та того, чи були фінансові звіти затверджені управлінським персоналом.
Необхідно розглянути:
o протоколи засідань ради директорів;
* завірені підписами і печатками фінансові звіти. Управлінський персонал надає аудитору багато пояснень. Якщо
такі пояснення стосуються питань, що є суттєвими для фінансових звітів, аудитор повинен:
- знайти підтверджувальний аудиторський доказ із внутрішніх або зовнішніх джерел замовника;
- оцінити, чи є обґрунтованими пояснення, які здійснені управлінським персоналом, і чи відповідають вони іншим одержаним аудиторським доказам, включаючи інші пояснення;
- розглянути проінформованість щодо окремих питань осіб, що надають пояснення.
Пояснення управлінського персоналу не можуть замінити інші аудиторські докази. При цьому, якщо пояснення управлінського персоналу суперечать іншим аудиторським доказам, аудитор повинен вивчати обставини і знову розглянути питання про достовірність інших пояснень управлінського персоналу. Свідчення пояснень управлінського персоналу аудитор, як правило, повинен включити у свої робочі документи.
Письмові пояснення можуть бути оформлені у вигляді:
o листів-пояснень від управлінського персоналу;
o листів від аудитора, в яких відображається його розуміння пояснень управлінського персоналу і яке підтверджене управлінським персоналом;
o відповідних протоколів засідань ради директорів або підписаної копії фінансових звітів;
o листів-пояснень управлінського персоналу повинен бути підписаний представниками управлінського персоналу.
Якщо управлінський персонал відмовляється надати пояснення, що їх аудитор вважає потрібними, то це є обмеженням обсягу аудиту й аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки стосовно фінансових звітів.
У листі-поясненні може бути вказано:
- не було допущено порушень з боку управлінського персоналу;
- ми надали вам усі облікові реєстри та підтверджувальні документи, всі протоколи зборів акціонерів і засідань ради директорів;
- ми підтверджуємо повноту інформації наданої стосовно визначення зв'язаних сторін;
- фінансові звіти не містять суттєвих викривлень та пропусків;
- компанія виконала всі аспекти договірних зобов'язань, що могли б суттєво вплинути на фінансові звіти у випадку невідповідності;
Наведена далі інформація була належно відображена в обліку та відповідним чином розкрита у фінансових звітах.
7.1. Методи, що використовуються при аудиті активів і пасивів
7.2. Методика аудиту установчих документів
7.3. Методика аудиту грошових та розрахункових операцій
7.3.1. Завдання, об'єкти, джерела, послідовність перевірки касових операцій
7.3.2. Завдання, об'єкти, джерела, послідовність перевірки рахунків у банках
7.3.3. Способи аудиту збереження і використання грошових коштів
7.3.4. Методика аудиту дебіторської заборгованості
7.3.5. Методика документування аудиту грошових коштів
7.3.6. Методика документування аудиту дебіторської заборгованості