Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Грошові розрахунки.

Надзвичайно важливим принципом ринкової економіки є свобода ціноутворення, тобто формування цін залежно від співвідношення між попитом та пропозицією. Рішення, які приймаються покупцями і продавцями, реалізуються через систему ринків. Переваги продавців і покупців враховуються агентами пропозиції і попиту на багатьох ринках, а результат цих рішень формує систему цін на продукти і ресурси. Ці ціни допомагають власникам ресурсів, підприємцям і споживачам робити та коригувати свій вільний вибір, який забезпечує особистий інтерес. Не лише конкуренція є регулюючим механізмом, а й система ринків і цін відіграє роль основної організуючої сили. Ринок — то надзвичайно складна система зв'язків, за допомогою якої незліченні індивідуальні, вільно вибрані рішення враховуються, підсумовуються і взаємно врівноважуються.

Той, хто зважає на диктат ринкової системи, винагороджується, а того, хто його ігнорує, система карає. Через ці системи зв'язків ринок виносить свої рішення про те, що економіка повинна виготовляти, як ефективно організувати виробництво і як треба розподіляти плоди продуктивної праці між економічними одиницями.

Ринкова система — не тільки механізм, за допомогою якого суспільство виносить рішення щодо того, як розподіляти свої ресурси і виготовлену із них продукцію, але саме з її допомогою ці рішення втілюються в життя. Ринкова система функціонує одночасно як механізм обліку незліченних рішень вільних індивідів і підприємств і як механізм для практичного виконання цих рішень.

Чисто ринкова економіка сприяє високому ступеню ефективності використання і розподілу своїх ресурсів. Саме тому недоцільно урядові втручатися у функціонування такої економіки, за винятком зазначеної вище ролі уряду у встановленні найзагальніших юридичних обмежень для здійснення індивідуального вибору рішень і використання приватної власності.

Концепція чистого ринку як економіки, що саморегулюється і самокоригуеться, виключає скільки-небудь значну економічну роль держави. Однак, як ми побачимо далі, ряд обмежень і потенційно небажаних наслідків, пов'язаних з ринковою системою, зумовили розширення економічної ролі держави.

Самостійність і відповідальність виробника.

В умовах ринкової економіки кожен виробник несе повну відповідальність за результати своєї господарської та економічної діяльності, на підставі рівноправності всіх видів власності. Сенс реформування відносин власності в тому і полягає, щоб чітко визначити, хто несе майнову відповідальність за результати господарювання, знайти в ході розвитку економіки для кожної із форм власності сферу найефективнішого застосування.

Однак виробники в умовах конкуренції не тільки несуть відповідальність за свої результати, але й мають можливість повністю розпоряджатися ними. Тут кожний підприємець, розрахувавшись з державою згідно з податковими нормативами, може використати свій чистий дохід для будь-яких виробничих чи особистих цілей.

Стимулювання передової технології.

Важливим принципом ринкової економіки є використання передової технології і засобів виробництва у великих масштабах. Тут знаряддям забезпечення технічного прогресу є — нарівні з вільним вибором і намаганням примножити особисту вигоду — конкуренція. Чистий ринок — високоефективний у справі мобілізації стимулів для створення нових продуктів і вдосконалення технології виробництва. Це пояснюється тим, що грошові винагороди, які при цьому виникають, припадають безпосередньо новаторові. Тому чистий ринок обумовлює широке використання і досить швидкий розвиток складних засобів виробництва: інструментів, машин, великих фабрик, складських приміщень і устаткування, транспортних засобів тощо.

Виготовлення знарядь праці для полегшення виробничого процесу приносить колосальні дивіденди у формі ефективнішого виробництва, а отже, і більшого обсягу продукції.

Однак цей процес проходить суперечливо. Із аналізу кривої виробничих можливостей і основних аспектів проблеми економії ми бачили, що за повної зайнятості ресурсів і повного обсягу виробництва ресурси доводиться переключати з виробництва споживчих товарів на виробництво засобів виробництва. За цих умов споживачі вимушені обмежити свої потреби сьогодні, щоб вивільнити ресурси для виготовлення засобів виробництва, які можуть у майбутньому підвищити ефективність виробництва і надати суспільству можливість збільшити обсяг виробництва товарів особистого споживання.

Аналіз технологічного стану України вказує на прискорення науково-технічного прогресу як основного чинника подальшого поступу економіки. При цьому необхідно врахувати, що коли в індустріальному суспільстві основною формою багатства є основний капітал, то у постіндустріальному — знання та кваліфікація людини, тобто людський капітал. Це треба враховувати і при визначенні інвестиційної політики України.

Грошові розрахунки.

Особливе місце у ринковій економіці посідають грошові розрахунки. Гроші виконують ряд функцій, про що йтиметься далі, серед яких чільне місце займає функція грошей як засобу обміну. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації.

Щоправда, обмін може здійснюватися, а іноді і здійснюється, на бартерних засадах, тобто шляхом обміну товарів на товари. Однак бартер як засіб обміну може поставити перед економікою серйозні проблеми. Найскладнішою проблемою є та, що бартерний обмін вимагає збігу потреб двох учасників угоди, чого в більшості випадків не буває. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України є результатом передусім того, що гроші перестали повноцінно виконувати функцію засобу обміну.

Таким чином, застосування технічно-прогресивних засобів виробництва, високий ступінь спеціалізації виробництва і використання грошей є базовими інституційними ознаками ринкової економіки.