Інфраструктура фінансового ринку включає фондові біржі — організований і регіонально функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів-акцій, облігацій, сертифікатів тощо. Емітенти випускають цінні папери, щоб залучити капітал. Інвестори купують ці папери, щоб вигідно вкласти гроші. Вигідність інвестицій у ту чи іншу галузь визначається вартістю тих чи інших цінних паперів, яка в свою чергу визначається попитом на них на біржі. Таким чином фондові біржі здійснюють перерозподіл капіталу між компаніями, галузями, сферами виробництва й обслуговування на користь найперспективніших.
Власник цінних паперів, який вирішив їх продати, звертається до біржових посередників — брокерів та дилерів. Останні шукають охочих придбати цінні папери. Маклери — штатні працівники біржі, оформляють угоди між продавцями і покупцями цінних паперів.
Діяльність фондової біржі в Україні регулюється законом "Про цінні папери і фондову біржу". З 1992 року функціонує Українська фондова біржа. Вищим ії органом є Загальні збори членів, які обирають Біржову раду терміном на 5 років, та виконавчий орган — Правління біржі. Українська фондова біржа має розгалужену мережу регіональних центрів та філіалів. На початок 2005 року в Україні практичну діяльність здійснювали 19 фондових бірж та їхніх філій.
Інфраструктура фінансового ринку включає також валютні біржі, які являють собою особливу сферу економічних відносин, де здійснюються операції з обміну валют і платіжних документів (чеків, векселів, телеграфних і поштових переказів).
У наші дні практично всі операції з іноземною валютою і золотом проводяться банками. Банки здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів.
Валютний курс, тобто вартість кожної валюти в інших валютах встановлює співвідношення попиту і пропозиції. Цей курс використовується у міжнародних банківських розрахунках та при обміні валют. У сучасних умовах переважає пряма міжбанківська торгівля валютою, тому роль валютних бірж дещо знижується. На початок 2003 року в Україні практичну діяльність здійснювали 2 валютні біржі.
Банки — це кредитно-фінансові установи, що здійснюють залучення грошових ресурсів населення, підприємств, організацій, надання кредитів та позик, випуск цінних паперів. Державні банки у більшості країн світу також здійснюють емісію — випуск грошей в обіг.
Страхові компанії — це комерційні, фінансові, кредитні організації, які ставлять за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій. Розвиток страхування, як переконує світовий досвід, є одним з головних індикаторів стану економіки країни ринкової орієнтації. Страхування забезпечує надійні гарантії відновлення порушених майнових прав у випадках, заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та іншими непередбачуваними обставинами. Страхування не лише звільняє державу від витрат на відшкодування збитків, а й суттєво впливає на зміцнення її фінансового стану. В Україні існує стійка динаміка розвитку страхового ринку. Кількість страхових компаній в 2002 році складала 331. Сумарні активи — 603,13 млн євро. Страхова галузь в Україні розвивається випереджаючими темпами навіть порівняно із світовими темпами зростання.
Аудиторська фірма — це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та баланси. Такий контроль здійснюється з метою зменшення економічного ризику при укладанні відповідних фінансових угод з цими суб'єктами або при підозрі на можливе банкрутство чи приховування тіньових операцій.
Інфраструктура ринку праці.
Біржа праці (служба зайнятості) — складова ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Вона виконує такі функції: аналізує стан ринку праці, прогнозує попит і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за допомогою щодо працевлаштування; сприяє працевлаштуванню; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо.
На обліку в державній службі зайнятості на 1 липня 2005 року всього перебувало 877,6 тис. незайнятих громадян. Рівень зареєстрованого безробіття на 1 липня 2005 року складав 3 %. Поряд із працевлаштуванням на постійній основі одним із напрямів реалізації політики зайнятості є організація Громадських робіт. Чисельність громадян, які брали участь у них в 2003 році, — 386,4 тис. осіб. На професійне навчання для отримання нової професії, спеціальності або підвищення кваліфікації впродовж 2003 року було направлено 296,в тис. безробітних.
Інші елементи ринкової інфраструктури.
До важливих елементів ринкової інфраструктури слід зарахувати також:
Аукціони — форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення, що реалізуються на конкурсних засадах.
Торгово-промислові палати — це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків із зарубіжними партнерами.
Торгові доми — торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують за кордоном і перепродують місцевим торговцям і споживачам.
Ярмарки — це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Залежно від місця проведення і залучення учасників ярмарки бувають національні, регіональні, міжнародні, всесвітні.
Маркетинг — це динамічна система ринкової орієнтації, складовими якої є: виробництво продукції на основі знання споживача, використання цінової та нецінової конкуренції, всебічне відрахування попиту та пропозиції та виробничо-збутових можливостей постачальників. Служби маркетингу діють у більшості підприємств, фірм, асоціацій, акціонерних товариств.
Консалтингові фірми — надають консультації з питань економічної діяльності та маркетингу.
Холдингова компанія — це акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів.
Функціонування і діяльність усіх складових ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового забезпечення.
5.3. Наслідки дії ринкової системи
Позитивні та негативні сторони ринку.
Частина II. ТЕОРІЯ МАКРОЕКОНОМІКИ
Розділ 6. СУКУПНИЙ ПОПИТ І СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ
6.1. Сукупний попит
Визначники сукупного попиту.
6.2. Сукупна пропозиція
Крива сукупної пропозиції.
Визначники сукупної пропозиції.