Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д. - Розділ 6. СУКУПНИЙ ПОПИТ І СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ

У попередньому розділі були розглянуті криві попиту і пропозиції для окремих товарів. Вони допомогли зрозуміти, чому рівноважна ціна одного товару істотно відрізняється від рівноважної ціни іншого товару. Однак модель попиту і пропозиції для одного товару не дає відповіді на низку важливих економічних питань. Чому взагалі ціни підвищуються і знижуються? Чому загальний рівень цін залишається постійним в одні періоди і різко підвищується в інші? Що визначає всю рівноважну кількість певних товарів на внутрішньому ринку, тобто реальний обсяг ВВП? Чому цей обсяг зменшується у певні періоди порівняно з попереднім рівнем, а в інші швидко збільшується? Щоб відповісти на ці питання, необхідно об'єднати, або агрегувати, всі окремі ринки країни в єдиний загальний ринок.

Об'єднання всіх цін на окремі товари і послуги в загальний рівень цін, а також об'єднання всіх одиниць продукції в реальний реальний валовий внутрішній продукт називається агрегуванням. Тому показники на графіку простої макроекономічної моделі являють собою рівень цін (на осі ординат), а не ціну на окремий товар і реальний внутрішній обсяг виробництва, "реальний ВВП" (на осі абсцис) за певний період, а не кількість окремого товару.

6.1. Сукупний попит

Сукупний попит (СП) — це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує різні обсяги товарів і послуг, тобто реальний обсяг виробництва, який вітчизняні споживачі, фірми, уряд та зарубіжні покупці бажають купити за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин.

Сукупний попит містить чотири компоненти: видатки приватного сектора на споживання (С) та інвестиції (І), державні видатки на закупівлю товарів, оплату праці та послуг (Д)і чистий експорт (ЧК), який являє собою різницю між видатками іноземців на вітчизняні товари та послуги (експортом) та внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом):

СП = С + І+Д+ЧК

Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. На рис. 6.1 показано криву СП. За рівня цін Ц можна визначити обсяг споживання, інвестицій, державних видатків і чистого експорту як суму Об. Крива сукупного попиту будується для цього обсягу пропозиції грошей в економіці. При незмінній пропозиції грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. Чим вищий рівень цін у вітчизняній економіці, тим менший обсяг реального ВВП можуть придбати покупці. Чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального продукту вони будуть готові купити.

Крива сукупного попиту, як показано на рис. 6.1, як і крива попиту на окремий товар, похилилася вниз і вправо. Однак траєкторію кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу, коли із зниженням ціни на окремий товар грошовий дохід дає можливість споживачеві придбати більшу кількість товару, ні ефектом заміщення, коли із зниженням ціни споживач може придбати більшу кількість цього товару, бо він стає порівняно дешевшим за інші товари.

Характер кривої сукупного попиту визначається передусім трьома ціновими чинниками.

По-перше, ефектом відсоткової ставки, який передбачає, що траєкторія кривої сукупного попиту визначається впливом змінюваного рівня цін на відсоткову ставку, а отже, на споживчі видатки й інвестиції. Іншими словами, коли рівень цін підвищується, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. При незмінній пропозиції грошей це веде до підвищення ставки відсотка, що, у свою чергу, призводить до скорочення споживчих видатків та інвестицій.

По-друге, ефектом багатства, який полягає в тому, що за вищого рівня цін реальна вартість, або купівельна спроможність, нагромаджених фінансових активів зменшиться. Населення реально стане біднішим і змушене буде скорочувати свої видатки.

По-третє, ефектом іноземних закупівель, який полягає в тому, що підвищення цін у певній країні веде до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги і, навпаки, зниження рівня цін у певній країні сприяє скороченню її імпорту і збільшенню її експорту. Все це веде до збільшення чистого обсягу експорту і сукупного попиту конкретної країни.

Визначники сукупного попиту.

Однак для розуміння змін, які відбуваються в обсязі реального ВВП, слід розрізняти зміни величини попиту вітчизняних споживачів, підприємств, уряду та іноземних покупців, викликані змінами рівня цін, і зміни сукупного попиту, викликані зміною одного або декількох визначників, що впливають на сукупний попит. До них належать: зміни видатків споживачів (добробут споживача, його очікування, заборгованість, податки); зміни інвестиційних видатків (відсоткова ставка, очікувані прибутки від інвестицій, податки з підприємств, технологія, надлишкові потужності); зміни державних видатків; зміни видатків на чистий обсяг експорту (національний дохід зарубіжних країн, валютні курси).

Усі ці чинники, не пов'язані з рівнем цін, так чи інакше впливають на реальний обсяг продукту, який можуть купити споживачі, підприємства, уряд і іноземні покупці за такого рівня цін. Збільшення видатків, зумовлене змінами одного або декількох визначників сукупного попиту, зміщує криву сукупного попиту вправо від СП до СП.. і навпаки, зменшення таких видатків веде до зміщення цієї кривої вліво від СП до СП. (рис. 6.2).

Вказані зміни кривої сукупного попиту треба відрізняти від зміни реального обсягу виробництва ВВП, що виникає внаслідок зміни рівня цін. Зміни у рівні цін зумовлюють ефекти багатства, відсоткової ставки та імпортних закупок, якими пояснюється спадна траєкторія кривої сукупного попиту. Зміни нецікавих чинників сукупного попиту викликають зміщення самої кривої сукупного попиту.