Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Чиста монополія

Чиста монополія - це ринкова ситуація, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє.

За даними Мінстату України, на середину 90-х років 173 підприємства були абсолютними монополістами у випуску 332 найважливіших видів продукції. Це НВО "Свема" (виробництво кіно- і фотоплівки), Львівське AT "Конвеєр" (підвісні конвеєри), Київське НВО "Харчомаш" (хлібопекарські печі) та ін.

Чому виникає монополія?

Існує багато причин існування монополії, але чотири з них дуже важливі:

володіння основними видами сировини; низькі середні витрати; патентні права; особливі привілеї.

Володіння основними видами сировини. Одна фірма може повністю контролювати постачання основного виду сировини, який необхідний для виробництва продукту. Часто згадуваним прикладом, що ілюструє цю ситуацію, є довоєнна алюмінієва галузь у США. Для виробництва алюмінію потрібні боксити. У той час всі бокситові шахти контролювались Алюмінієвою компанією Америки (ALCOA). Завдяки цьому ALCOA була єдиним виробником алюмінію у США протягом довгого часу.

Унікальні здібності або знання також можуть створити монополію. Талановиті співаки, художники, спортсмени володіють монополією на використання своїх послуг. Так, актор Сільвестер Сталлоне за свої послуги у фільмі "Роккі-4" отримав 15 млн дол. гонорару.

Низькі середні витрати. Фірма може стати монополістом тому, що середні витрати виробництва продукту досягають мінімуму за достатньо високого рівня випуску продукції, щоб повністю задовольнити ринок і отримати прибуток. Якщо на ринку є не одна, а кілька фірм, що виробляють такий продукт, то кожна повинна виробляти його на вищому рівні, ніж мінімальний рівень середніх витрат. Кожна фірма може бути схильна зменшити ціну, щоб збільшити випуск продукції і знизити свої середні витрати. Результатом цієї своєрідної економічної війни є виживання одного переможця-монополіста. Іншими словами, масове виробництво супроводжується низькими середніми витратами, яких важко досягти за незначних рівнів виробництва. Це служить бар'єром для входження інших фірм на цей ринок.

Патентні права. Фірма може мати монополію на товар, володіючи патентом на певний продукт або технологічний процес, що використовується для виробництва продукту. Вже згадувана ALCOA була власником патентів на основні процеси виплавляння алюмінію. Патентна система часто використовується у фармацевтичній промисловості, книгодрукуванні, звуко-, відеозаписі. В основі розробки придатно для патентування продукції лежить науково-дослідницька робота. Прибутки, які забезпечує патент, можуть використовуватися для фінансування НДДКР, щоб отримати нову придатну для патентування продукцію. Патенти забезпечують монопольні позиції тільки на обмежену кількість років. В Україні термін дії патенту на винахід 20, на корисну модель - 5, на промисловий зразок - 10 років.

Особливі привілеї (ліцензії). Фірма може стати монополістом внаслідок державного дозволу (ліцензії), що видається спеціальним урядовим органом. Фірмі надається особливе право випускати певний продукт чи надавати послуги в певному районі. В обмін на це право фірма погоджується з тим, що уряд встановить контроль над нею і буде регулювати деякі аспекти її діяльності. Наприклад, уряд може встановити цінові обмеження.

Ліцензії можуть бути урядовими і муніципальними. В деяких випадках держава може видати ліцензію сама собі (наприклад, продаж алкогольних напоїв тільки через державні роздрібні магазини). В ситуації з ліцензіями важливим є те, що монополію створює сам уряд. Така монополія має суспільні вигоди. Видана ліцензія означає, що тільки одна фірма може найбільш ефективно виробити певний товар чи надати певні послуги. Це буде зроблено з найнижчими середніми витратами.

Природна і білатеральна монополії. Природна монополія виникає в тій галузі, де будь-яка кількість продукції виробляється з меншими витратами саме одною фірмою, а не двома чи більшою кількістю фірм. Це переважно підприємства громадського користування - електричні і газові компанії, автобусні фірми, кабельне телебачення, підприємства водопостачання і зв'язку.

Білатеральна (двостороння) монополія виникає тоді, коли монополіст - продавець стикається з монополістом - покупцем. Наприклад, якщо б лише одна фірма виробляла пластмасові пляшки і лише одна фірма використовувала б їх, то це був би випадок білатеральної монополії.

Цінова дискримінація. Фірма, яка має монопольну владу, проводить політику цінової дискримінації, якщо вона встановлює різні ціни для різних категорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту.

Авіакомпанія буде розглядати можливість зниження ціни для будь-якої категорії пасажирів тільки тоді, коли попит певної групи є еластичним. Тільки в цьому випадку зниження ціни збільшує дохід авіакомпанії. З іншого боку, якщо попит якої-небудь категорії клієнтів нееластичний, то авіакомпанія може збільшити свої прибутки шляхом підвищення ціни, яку встановлює для певної категорії пасажирів.

Цінова дискримінація є звичайною справою. Наприклад, розглянемо передплату на спеціалізовані видання. Як правило, на них встановлюється висока ціна для фірм і бібліотек, попит яких характеризується низькою еластичністю. Відносно нижча ціна встановлюється для індивідуальних передплатників і ще нижча - для студентів. Шляхом встановлення різних цін для різних груп передплатників видавець намагається "витиснути" якомога більше прибутку з кожної окремої групи. Скажімо, видасться журнал під назвою "Новини енергетики". Для фірм, які працюють у сфері енергетики, доступною є ціна у 100 грн. А студенти можуть читати журнал у бібліотеці, і малоймовірно, що вони заплатили б більше ніж 5 грн. за зручність мати власний примірник. Таким чином, цінова дискримінація - це цілком розумна політика, що зорієнтована у даному випадку на використання низької еластичності попиту фірм і одночасно на реалізацію продукції на студентському ринку.

Ще приклад. Більшість музеїв запроваджують спеціальну низьку вхідну плату для студентів і вищу плату для інших відвідувачів. Ми знову зустрічаємося з ціновою дискримінацією. Річ у тому, що попит студентів на відвідування музеїв характеризується значно вищою еластичністю, ніж попит більшості "немолодих" відвідувачів. Зниження вхідної плати для студентів приводить до музеїв багатьох із них, не зменшуючи при цьому дохід, який отримують шляхом встановлення більш високих цін для відвідувачів, попит яких менш чутливий до ціни.

Отже, цінову дискримінацію можуть практикувати і продавці з слабкою владою над ринком. Це означає; що таке ціноутворення є досить звичним,