Правознавство - Копиленко О.П. - 3. Розвиток конституційного процесу в умовах незалежності України.

В юридичній науці та практиці конституція розглядається як головний і основний закон держави. Термін "конституція" походить від лат. слова constitutio, що означає "устрій", "встановлення". Конституція — невід'ємний атрибут суверенної держави. В сучасному світі конституції є практично в усіх державах, які претендують на право називатися демократичними. Виняток становлять абсолютні монархії.

Конституції виникли ще в сиву давнину. Аристотель використовував конституції грецьких міст-полісів для підготовки своїх найвідоміших творів "Політика" та "Афінська політія".

Отже, потреба в конституції виникла ще на світанку цивілізованого суспільства. Ця потреба незрівнянно зросла в наш час, оскільки конституція є основою налагодження тісної взаємодії між усіма соціальними силами, інституціями, суспільними структурами, що існують у державі.

Слід пам'ятати, що в слово "конституція" на різних етапах розвитку суспільства вкладався далеко не однаковий зміст. Аристотель тлумачив Конституцію дуже звужено, обмежуючи сферу її дії організацією державної влади, стосунками між різними державними органами, тобто майже не пов'язував її з системою суспільних відносин. За часів Римської імперії слово "конституція" позначало укази імператора, а в середні віки — акти про феодальні вольності.

Демократичні революції XVII—XVIII ст. привели до формування конституцій уже сучасного зразка, якими стали конституції Франції (1791 р.) та США (1787 p. прийняття, що є чинною дотепер. Це найстабільніша конституція в світі — більш як за 200 років існування до неї внесено лише 27 поправок). Ці конституції закріплювали новий устрій, який дістав назву громадянського суспільства. Цей приклад мав дуже велике значення з точки зору активного поширення ідей конституціоналізму в усьому світі, в тому числі й в Україні.

Перша в світі неписана конституція з'явилась в Англії. Вона складалася з двох документів: Великої Хартії Вольностей 1215 року та Біль про права 1689 року. Єдиного закону Великобританія не має і сьогодні, замість нього діє низка актів конституційного значення.

Початок XX століття ознаменувався прийняттям перших конституцій в азіатських державах — в Ірані (1906 рік) та Китаї (1912 рік).

Історії різних держав відомі конституції, які являли собою здебільшого політичні гасла, виконували пропагандистські завдання правлячих у суспільстві кіл. Такою, наприклад, великою мірою була "сталінська" Конституція і прийнята на її основі Конституція УРСР 1937 року, що проголошували цілу низку справді демократичних принципів та положень, які, проте, зоставалися лише на папері.

3. Розвиток конституційного процесу в умовах незалежності України.

Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990року стала політико-правовою базою затвердження незалежності України.

Декларація про державний суверенітет України складається з преамбули, десяти розділів та заключної частини. Зміст декларації зводиться до таких положень:

• Україна реалізує своє право на самовизначення в межах існуючих кордонів;

• єдиним джерелом влади є народ України, тобто громадяни Республіки всіх національностей;

• влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

• Україна має своє громадянство;

• територія України є недоторканною і не може бути змінена без її згоди;

• гарантією державного суверенітету є економічна самостійність України, в основі якої виключне право народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

• Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи, гарантії екологічної безпеки та раціонального природокористування на своїй території; держава забезпечує національно-культурне відродження і розвиток українського народу та право на вільний національно-культурний розвиток інших національностей; проголошувалося право України на власні Збройні Сили, внутрішні війська, органи державної безпеки та намір стати у майбутньому без'ядерною державою; • Україна проголошувалася рівноправним учасником міжнародних відносин, проголошувався пріоритет норм міжнародного права перед нормами національного права. 24 серпня 1991 р. був схвалений Акт проголошення незалежності України, що засвідчив незалежність України. Виходячи з права українського народу на самовизначення, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної держави — України. Територія України проголошувалася неподільною і недоторканною, а з проголошенням незалежності на її території діють виключно Конституція та закони України.

На підтвердження Акта проголошення незалежності України Верховна Рада призначила проведення республіканського референдуму, який відбувся 1 грудня 1991 р. Більшість громадян, які брали участь у референдумі, проголосували за державну незалежність України.

Протягом 1992-1994 р. Верховна Рада України прийняла близько 450 законів, проте через відсутність концепції переходу від тоталітарної до демократичної держави більшість з них виявилася малоефективною. Як незалежна держава Україна лише через п'ять років після прийняття незалежності прийняла нову конституцію. Проекти конституцій від 1992 та 1993 pp. були відхилені, що призвело до конституційної кризи, яка закінчилася в 1995 p., коли було підписано Конституційну угоду між Президентом України та Верховною Радою.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996p., перейняла історичні конституційні традиції нашої держави, а також закріплює вже досягнуті суспільством і державою демократичні здобутки і в той самий час орієнтує на подальший їх розвиток з метою формування в Україні цивілізованого громадянського суспільства, розвитку демократичної, соціальної, правової держави. Прийняття Конституції, правового акту найвищої юридичної сили, свідчило про важливий державницький крок усіх політичних сил до загального національного порозуміння та примирення в ім'я України.

Конституція 1996 р. окреслювала Україну як президентсько— парламентську республіку. Президентсько-парламентська система відіграла важливу історичну роль, особливо в перші роки державності, забезпечуючи стабільність і суспільства, і держави. Але сьогодні цілком зрозуміло, що в Конституції 1996 року було закладено механізм протистояння законодавчої та виконавчої влади, що призвело до втрати відчуття перспективи, загрози паралічу державного управління; система влади набула ознак авторитаризму, відбулося встановлення всевладдя фінансово-олігархічних кланів в економіці. Реалії життя наполегливо вимагали перерозподілу і збалансування повноважень, насамперед, між президентом і парламентом, а відтак легітимного, системного й усталеного розосередження влади, зменшення її концентрації в одних руках і в кінцевому результаті примноження демократичного потенціалу держави і суспільства.

Вибори Президента України 2004 р. відбувалися в досить складних суспільних та економічних умовах. Перед Українською державою постали такі головні проблеми суспільно-політичного та економічного життя як повне всевладдя провідних фінансово-олігархічних груп; бюрократизм і корупція; порушення прав і конституційних свобод; а також небачене розшарування українського суспільства. Події, що супроводжували вибори, розгорталися дуже динамічно, збурили всю країну та отримали назву "Помаранчевої революції". Ця барва була символом виборчої кампанії лідеру коаліції "Сила народу" В. Ющенка, який став переможцем.

8 грудня 2004р, в умовах "помаранчевої революції" Верховна Рада України прийняла закон "Про внесення змін до конституції України", яким передбачено вдосконалення механізму функціонування Президента, парламенту та уряду, перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської моделі державного устрою.

23 січня 2005 р. відбулася інавгурація нового Президента України, на якій були присутні делегації 64 країн світу. Країна вступила в новий історичний період свого розвитку.

Теми рефератів:

1. Шарль Луї Монтеск'е та його вплив на український конституціоналізм.

2. Економічні основи конституційного ладу України.

3. Національно-культурні процеси в сучасному українському суспільстві

4. Гуманістичні основи конституційного ладу України.

Запитання для самоконтролю:

1. Що означає термін "конституція"?

2. Чи може демократична держава існувати без конституції?

3. Дехто стверджує, що Конституція України має декларативний характер. Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням?

4. Як слід тлумачити положення Конституції про те, що її норми є нормами прямої дії?

5. Які функції виконує Конституція?

6. Які проблеми суспільно-політичного життя сьогодні викликають найбільш жваві дискусії?