Правознавство - Копиленко О.П. - 8. Поняття і методи державного управління

Державне управління становить основну частину предмета адміністративного права. В найбільш загальному вигляді це управління можна визначити як управління, яке здійснюється державою.

Державне управління — це частина соціального управління, тобто управління людьми та їх колективами. Існують три види державної діяльності (влади): законодавча, виконавча і судова. Кожен із цих видів діяльності здійснюється спеціальними державними органами, які в сукупності складають державний апарат. Всі ці органи здійснюють державне управління як частину соціального. В цьому розумінні кажуть про управління державою, тобто регулюючу діяльність держави в цілому. Таке управління ще називають державним управлінням в "широкому" розумінні. Предметом же адміністративного права є державне управління у "вузькому" (власному, спеціальному) розумінні, тобто діяльність органів виконавчої влади.

Державне управління має ряд характерних рис. Зокрема, управлінська діяльність: має загальнодержавний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства; є виконавчою щодо законодавчої діяльності, а тому називається підзаконною; здійснюється особливою групою державних органів — органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування; є активною і цілеспрямованою; має безпосередніми об'єктами галузі економіки, соціально-культурного і адміністративно-політичного розвитку; має яскраво виражений організуючий зміст, тобто в процесі цієї діяльності організуються відносини між людьми та їх колективами; здійснюється повсякденно і безперервно (на відміну від законодавчої і судової); має юридично-владний або розпорядчий характер (кожен суб'єкт управління наділяється певним обсягом прав, за допомогою яких і досягається мета виконавчої діяльності).

Таким чином, державне управління в Україні— це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність особливих суб'єктів, яка полягає в практичному виконанні законів в процесі повсякденного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним розвитком.

Державне управління реалізується, як правило, у цілеспрямованому впливі на відповідний об'єкт управління. Управлінський вплив здійснюється за допомогою певних прийомів і засобів. Методи управління і є такими прийомами і засобами.

Виходячи з цього, методи державного управління — це різноманітні способи, засоби, прийоми безпосереднього впливу органів управління і їх посадових осіб на об'єкти управління з метою виконання поставлених перед ними завдань та функцій.

В основі всіх методів державного управління лежать два універсальних методи державної і суспільної діяльності — переконання і примус. Ці методи пронизують всі інші форми і методи управління. Переконання становить систему заходів виховного і заохочувального характеру, спрямованих на формування у об'єктів управління звички добровільно виконувати вимоги правових норм. До таких заходів належать роз'яснення, виховання, заохочення, критика тощо. Заходи державного примусу застосовуються тоді, коли вичерпано інші засоби впливу на відповідних суб'єктів.

Залежно від змісту впливу розрізняють адміністративні і економічні методи (прямого і непрямого впливу). Адміністративні методи виражаються в прийнятті рішень, обов'язкових для об'єкта управління, недотримання яких тягне адміністративну або дисциплінарну відповідальність. Економічні методи полягають у створенні таких умов для об'єктів управління, за яких вони самі вибирають належний варіант поведінки під впливом економічних (матеріальних) стимулів. Тут елемент припису, характерний для адміністративних методів, відсутній. До засобів такого впливу належать регулювання цін, рівня рентабельності, податків, кредитної політики тощо.

За ступенем впливу методи державного управління поділяються на регулювання, загальне керівництво і безпосереднє управління. Під регулюванням розуміється визначення загальної політики щодо відповідної галузі управління і її реалізація в нормативних актах, тобто мається на увазі правове регулювання. Загальне керівництво означає практичне втілення в життя державної політики шляхом планування і прогнозування розвитку, координації діяльності, здійснення контролю, надання допомоги тощо. Безпосереднє управління полягає в прямому і систематичному впливі на об'єкти управління відповідно до поставлених мети і завдань.