Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Біологічні аспекти сексуальності у пара пубертатному періоді

До народження статевий розвиток людини зумовлюється біологічними механізмами. Із формуванням ознак статі на нього починають впливати і психосоціальні фактори. У процесі свого розвитку дівчинка стає підлітком, дівчиною, жінкою, матір'ю, а хлопчик - підлітком, юнаком, чоловіком, батьком. Особливо відповідальними і складними в біологічному й особистісному планах є періоди становлення, розвитку і змін статевої функції людини, яка, на відміну від усіх інших, цілком залежить від віку. Кожному з вікових періодів властиві специфічні параметри норми й аномалії, в кожному з них можливі затримання або пришвидшення розвитку, поява ознак, що відповідають іншим віковим періодам, а також типові характерологічні реакції і психосоматичні взаємовпливи партнерів. Визначення термінів початку та особливо закінчення періодів досить відносне. Найважливіше у системі вікових періодів - послідовність стадій.

6.1. Пара пубертатний період (від народження до 6-7 років)

Дослідження багатьох учених свідчать, що сексуальність людини починає розвиватися вже у віці немовляти, а сексуальні враження раннього дитинства впливають на прояви сексуальності в дорослому віці.

У цей період дитина долає особливо значущий шлях у своему психічному розвитку, відкриває для себе світ людей і власний світ, починає усвідомлювати свою статеву ідентичність і все, що з нею пов'язано.

Біологічні аспекти сексуальності у пара пубертатному періоді

Ще в утробі матері у плода диференціюються геніталії та структури мозку, тому немовля, з'являючись на світ, вже має статеві ознаки. Результати ультразвукового дослідження свідчать, що рефлекторна ерекція у зародка чоловічої статі проявляється за кілька місяців до народження. У багатьох новонароджених хлопчиків ерекцію спостерігають у перші хвилини після пологів, іноді ще до перерізання пупкового канатика. У новонароджених дівчаток протягом першої доби можливі зволоження піхви й ерекція клітора. Це свідчить, що статеві рефлекси проявляються відразу після народження чи навіть під час внутріутробного розвитку.

Приблизно у 3% новонароджених хлопчиків (у 30% народжених передчасно) яєчка є крипторхідними (прихованими), тобто не опускаються до мошонки. їх опускання здебільшого відбувається спонтанно у перші місяці життя. Якщо цього не відбувається, призначають гормональну терапію або хірургічну корекцію, оскільки тривале затримання одного чи двох яєчок у черевній порожнині може спричинити порушення їх здатності виробляти сперму, створює небезпеку виникнення раку.

Більшість сексуальних проявів людини до настання статевого дозрівання перебуває в латентному (прихованому) стані, і лише після досягнення перехідного віку вони поступово активізуються. Однак певні прояви сексуальності можуть спостерігатися у зовсім маленької дитинки: А.-Ч. Кінзі та інші дослідники спостерігали оргазм під час мастурбації в дев'яти хлопчиків на першому році життя. Його супроводжували "поява ритмічних рухів тіла з вираженими биття ми та штовханнями пеніса, явними змінами відчуттів, завершальною м'язовою напругою... неочікуваним розслабленням та подальшим зникненням симптомів. Оргазм спостерігали і в дівчаток у віці немовляти та в ранньому дитинстві. Хоч у хлопчиків до настання статевої зрілості еякуляція відсутня, всі інші сексуальні реакції проявляються вже у немовлят.

Психосексуальний розвиток дитини за 3. Фройдом

За концепцією психосексуального розвитку 3. Фронда, парапубертатному періоду відповідають оральна, анальна та фалічна стадії (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Психосексуальний розвиток дитини за 3. Фройдом

Оральна стадія (0-18 місяців) психосексуального розвитку дитини. На цій стадії основним джерелом інтересу і задоволення є рот.

Немовлята харчуються завдяки смоктанню материнських грудей чи пляшечки, і ці смоктальні рухи приносять їм задоволення. Рот стає головним зосередженням їхньої активності та інтересу (головною ерогенною зоною).

Першими об'єктами-джерелами отримання насолоди стають материнські груди або пляшечка. Смоктання і ковтання, за 3. Фройдом, є прототипами кожного акту сексуального задоволення в майбутньому. У цей період у немовляти створюються установки залежності (незалежності, довіри та опори) стосовно інших людей.

Із часом материнські груди втрачають значення сексуального об'єкта і заміщуються частинами власного тіла. Дитина починає смоктати свій палець, язик, щоб зменшити напругу, спричинену нестачею постійного материнського піклування.

Оральна стадія завершується з припиненням годування грудьми, через що немовля відчуває певні труднощі, адже його позбавляють задоволення. Чим більші ці труднощі (чим сильніша концентрація лібідо на оральній стадії), тим важче дитина долатиме конфлікти на подальших стадіях психосексуального розвитку.

У дитини, яка отримувала надмірну чи недостатню стимуляцію на оральній стадії, формується орально-пасив-ний тип особистості. Представники його є веселими, оптимістичними, очікують "материнського" ставлення до себе, постійно шукають схвалення, за яке готові віддати будь-яку ціну. їхня психологічна адаптація полягає в довірливості, пасивності, незрілості, надмірній залежності.

У другій половині першого року життя починається друга фаза оральної стадії - орально-агресивна, або ораль-но-садистична, фаза. У немовляти з'являються зуби, завдяки чому кусання, жування стають важливими засобами вираження стану фрустрації, викликаної відсутністю матері чи відкладенням задоволення. Фіксація на орально-садистичній фазі проявляється в дорослих у таких рисах особистості, як схильність до суперечок, песимізм, саркастичні "покусування", цинічне ставлення до світу. Такі люди намагаються експлуатувати інших, домінувати над ними з метою задоволення власних потреб.

Анальна стадія психосексуального розвитку (1,5- З роки). Дитина, яка досягла цієї стадії, починає контролювати свій кишечник. Зоною зосередження її лібідо є анус, а задоволення фокусується на утриманні чи виштовхуванні фекалій.

Поступово дитина привчається посилювати насолоду шляхом випорожнення кишечника. 3. Фройд був переконаний, що спосіб, у який батьки привчають дитину до туалету, суттєво впливає на розвиток її особистості: на анальній стадії закладаються основи всіх майбутніх форм самоконтролю і саморегуляції. Привчаючи дитину до туалету, батьки нерідко поводять себе негнучко і вимогливо, наполягаючи, щоб дитина за їх вказівкою "сходила на горщик". У відповідь вона може відмовитися виконувати накази, і в неї почнуться запори. Якщо це "утримання" постійно повторюватиметься, у дитини може сформуватися анально утримувальний тип особистості. Доросла людина з таким типом особистості є впертою, скупою, методичною і пунктуальною, погано переносить безлад, неясність і невизначеність. Іншим результатом суворості батьків у таких ситуаціях може стати формування анально-виштов-хувального типу особистості. Такі люди схильні до руйнувань, неспокійні, імпульсивні, навіть садистично жорстокі. У любовних стосунках вони сприймають партнерів передусім як об'єктів володіння.

Якщо батьки стимулюють дитину до регулярного випорожнення кишечника і хвалять її за це, тобто підтримують прагнення дитини контролювати себе, це виховує позитивну самооцінку, може навіть сприяти розвитку творчих здібностей.

Фалічна стадія (3-6 років) психосексуального розвитку. Основним джерелом задоволення і насолоди для дитини на цій стадії стають статеві органи. її інтереси, зумовлені лібідо, спрямовуються в зону геніталій. Діти можуть розглядати, досліджувати свої статеві органи, мастурбувати, проявляти допитливість до питань, пов'язаних із народженням, статевими стосунками. За припущенням Фройда, більшість дітей знає про суть сексуальних стосунків значно більше, ніж думають про це батьки. Вони можуть бути свідками статевого акту батьків (більшість сприймає його як агресивні дії батька стосовно матері) або змальовувати у своїй уяві сексуальні сцени, що ґрунтуються на певних репліках батьків чи на поясненнях інших дітей.

На фалічній стадії психосексуального розвитку дитина переживає конфлікт, який 3. Фройд назвав едіповим комплексом (у хлопчиків) та комплексом Електри (у дівчаток). Суть цього конфлітку полягає в несвідомому бажанні дитини вступити в статевий акт з батьком протилежної статі, оволодіти ним та одночасно усунути (аж до вбивства) батька своєї статі. У хлопчика об'єктом кохання є мати. З моменту народження вона є для нього головним джерелом насолоди, і він хоче володіти нею, виражати еротичні почуття щодо неї так само, як це роблять дорослі. У цьому своєму прагненні він може намагатися звабити матір, гордо демонструючи їй свій статевий член; хоче стати її шлюбним партнером, тобто грати роль свого батька, якого сприймає як конкурента. Унаслідок цього батько стає для хлопчика головним суперником чи ворогом. Водночас хлопчик здогадується про свій нижчий порівняно з батьком статус (батько має більший статевий член) і розуміє, що батько не терпітиме його романтичних почуттів до матері. Суперництво породжує побоювання хлопчика, що батько позбавить його пеніса. Цей страх уявного покарання з боку батька, який змушує хлопчика відмовитися від прагнення до інцесту з матір'ю, Фройд назвав страхом кастрації.

У 5-7 років едіпів комплекс минає: хлопчик придушує (витісняє зі свідомості) сексуальні бажання стосовно матері і починає ідентифікувати себе з батьком (переймає його риси). У процесі ідентифікації хлопчик, намагаючись бути таким, як батько, засвоює цінності, моральні норми, установки, моделі статеворольової поведінки чоловіків. Крім того, він уже зможе утримати матір як об'єкт кохання шляхом заміщення, оскільки вже володіє якостями, які мати цінує в батькові.

У дівчаток першим об'єктом кохання є мати. Однак на фалічній стадії психосексуального розвитку, цікавлячись будовою статевих органів, дівчинка усвідомлює, що в неї немає статевого члена, як у батька чи брата, що може символізувати для неї нестачу сили. Унаслідок цього в дівчинки розвивається заздрість до пеніса, що певною мірою є психологічним аналогом страху кастрації в хлопчиків. її проявами є відкрита ворожість дівчинки до матері, докори їй за те, що народила її без пеніса, намагання покласти на неї відповідальність за це. Фройд вважав, що в деяких випадках дівчинка може низько оцінювати власну жіночість, вважаючи свою зовнішність "дефективною". Водночас дівчинка прагне володіти батьком, бо в нього є цей бажаний орган. Знаючи, що пеніс здобути вона не зможе, дівчинка шукає інші джерела сексуального задоволення як замінники. У зв'язку з цим сексуальне задоволення дівчат віком 5-7 років фокусується на кліторі, кліторна мастурбація супроводжується маскулінними фантазіями, в яких клітор уявляється пенісом.

Багато експертів вважає пояснення Фройдом комплексу Електри непереконливим. Одні стверджують, що мати в родині не має такої влади, як батько, тому не може сприйматися як загроза. Інші наголошують, що у дівчинки від самого початку немає пеніса, тому в неї не може розвиватися настільки інтенсивний страх, як у хлопчика, який жахається кастрації як покарання за інцестне бажання.

Із часом дівчинка, вважав 3. Фройд, позбавляється комплексу Електри, придушивши тяжіння до батька та ідентифікувавшись із матір'ю. Ставши схожою на матір, вона отримує символічний доступ до батька, підвищуючи шанси колись одружитися з чоловіком, таким як батько. Пізніше деякі жінки хочуть, щоб їхній первісток був хлопчиком, - так вони отримають "власний пеніс".

Дорослі чоловіки з фіксацією на фалічній стадії поводять себе зухвало, вони хвалькуваті і необачні, постійно прагнуть досягти успіху (успіх для них символізує перемогу над батьком), довести свою мужність і статеву зрілість, переконують інших, що вони - "справжні чоловіки". Один із шляхів досягнення цієї мети - завойовування жінок (поведінка за типом донжуана). У жінок фалічна фіксація зумовлює схильність до флірту, зваблювання, невпо-рядковані статеві зв'язки, хоч іноді вони можуть здаватися наївними, невинними із сексуального погляду. Деякі з них борються за верховенство над чоловіками, проявляють надмірну наполегливість, самовпевненість, тобто є жінками, які "каструють" чоловіків.

Нерозв'язані проблеми едіпового комплексу Фройд тлумачив як основне джерело невротичних моделей поведінки, особливо пов'язаних з імпотенцією чи фригідністю.