Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Римо-Католицька Церква

16 січня 1991 р. Папа Іоанн Павло II відновив діяльність Римо-Католицьких дієцезій в Україні і призначив єпископів у Львові, Кам’янці-Поділ ьськомуй Житомирі. Українська держава встановила дипломатичні відносини з Вати каном, і в 1992 р. Папа призначив першим Апостольським Нунцієм в Україні архієпископа АнтоніоФранко. У1996 р. Папа відновив Луцьку дієце-зію, призначивши Апостольським Адміністратором Львівського митрополита архієпископа Мар’яна Яворського.

У1998 р. Папа призначив Мар’яна Трофим’яка Луцьким єпис-копом-ординарієм, а Кам’яне ць- Подільського єпископа-помічника Станіслава Падевського — Львівським єпископом-помічником (зараз єпископ Харківський і Запорізький). У 1999 р. архієпископ Микола Етерович став наступним (другим) Апостольським Нунцієм в Україні.

Засновуються католицькі духовні школи: коледж св. Томи Ак-вінського в Києві, вища духовна школа Святого Духа в Городку на Поділлі, духовна семінарія у Ворзелі під Києвом, духовна семінарія в Брюховичах під Львовом (7 навчальних закладів, 504 недільні школи). Діє видавництво монахів-домініканців "Кайрос", видається в великій кількості релігійна періодика (15 періодичних видань). Відкриваються монастирі домініканців, кармелітів, францисканців тощо.

Рік 2001-й був особливим для Римо-Католицької Церкви в Україні — 28 січня 2001 р. Папа Іоанн Павло 11 проголосив Львівського митрополита архієпископа Мар’яна Я ворського кардиналом. Одночасно став кардиналом глава Української Греко- Католицької Церкви Любомир Гузар. Таким чином, вперше в історії Україна має своїх кардиналів, а Львів—єдине місто у світі, у якому знаходяться одразу два кардинали.

З 23 по 27 червня 2001 р. відбулася знаменна подія в церковному житті католиків — візит Папи Римського в Україну—до Києва і Львова.

На 1 січня 2005 р. діють877 громад Церкви, 484 священнослужителі, серед яких 247 — іноземці), 83 монастирі (607 насельників). Римо-Католицька Церква патронує 7 навчальних закладів (понад 730 слухачів), 528 недільних шкіл. На сьогодні вона має 13 періодичних видань. Римо-Католицька Церква в Україні налічує 7 дієцезій (Львівська архідієцезія, дієцезії Київсько-Житомирська, Кам’янець-Подільська, Луцька, Мукачівська, Харківсько-Запорізька і Одесько-Сімфсропольська).

Протестантизм в Україні

Протестантизм в Україні на сьогодні є, на наш погляд, найдина-мічнішою конфесією, чий вплив на релігійне життя в Україні й надалі зростатиме. У той же час, незважаючи нате, що за роки існування незалежної України основні протестантські течії зросли в 3—5 рази, тобто більш швидкими темпами, ніж православні, їхня питома вага змінилась несуттєво.

Неабияку роль у зміцненні позицій сучасного протестантизму відіграє наявність сталих джерел поповнення їхніх лав. Це, по-перше, сімейне виховання у родинах, які розглядаються як "домашні церкви" (недарма третина послідовників баптизму — молодь до 30 років); по-друге, поступове зростання пропагандистської та місіонерської активності. За 5—6 років незалежності протестантські організації створили 95 усіх зареєстрованих в Україні релігійних місій. За правдоподібною статистикою адвентистів, тільки у серпні 1995 р. під час проведення у київському Палаці спорту євангельської програми всесвітньо відомого проповідника з Австралії Джона Картера прийняли водне хрещення й поповнили громади АСД 3,5 тис. нових членів. По-третє, позаяк протестанти складають лише 2,2 % віруючих країни, усі члени їхніх організацій — активні, "реальні", чи справжні віруючі, тоді як серед православних переважає тип пасивного "масового віруючого". У1990—1995 рр. переважали масові форми євантелі-зації (на стадіонах, у залах), які привели до баптистських, адвентисте ьких, п’итидєситницьких громад до половини нових членів (від наявної на той час чисельності). Надалі акцент змістився на індивідуальну євангелізацію із залученням до неї рядових віруючих.

Особливість сучасного українського протестантизму—набуття ними все більш національно визначених рис. Протестантське середовище активно використовує національні обрядові традиції під час молитовних зібрань, релігійних свят; спостерігається відновлення української мови у проповідництві та общинному житті. Релігійна література, яку протестанти донедавна видавали тільки російською мовою, поступово стає україномовною, зміст багатьох видань—українознавчим. Протестантизм дедалі частіше розглядає себе як невіддільну складову релігійної історії українського народу, його загальної культури. У багатьох історико-біблійних публікаціях основну увагу приділяють простеженню національних рис українського протестантизму, його особливостей порівняно із "західним братством".

Відкриту позицію займають протестантські Церкви і деномінації України у міжконфесійному житті. Вони не втручаються у внут-рішньоцерковні проблеми інших конфесій, не виявляють нетерпимості до нових релігійних утворень, прагнуть уникати будь-яких зіткнень на конфесійній основі, послідовно обстоюють позицію ідейного плюралізму і діалогу з усіма релігіями.