Релігієзнавство - Мозговий Л.І. - 1. Поняття світової релігії

Людина, яка слідує Дхармі, схожа на людину, що увійшла з вогнем в темну кімнату. Темрява перед нею розступилася, і її оточить світло.

З повчань Будди

1. Поняття світової релігії.

2. Життя Гаутами Будди.

3. Буддійське віровчення та культ. Поширення буддизму. Основні напрями в буддизмі.

1. Поняття світової релігії

Світовими є релігії, які долають етнонаціональні обмеженості й стають доступними для сприйняття будь-якою людиною. До них належать буддизм (VI ст. до н.е., нараховує близько 400 млн віруючих), християнство (І ст. н.е., нараховує близько 1,7 млрд віруючих) та іслам (VII ст. н.е., нараховує 935 млн віруючих). Але це приблизна кількість, оскільки з кожним роком дані можуть змінюватися.

У світових релігіях в більш повному та закінченому вигляді присутній монотеїзм, уявлення про єдиного Бога як творця світу й законодавця для людей. Автономна община як домінуюча форма релігійної організації на етапі національно-державних релігій змінюється більш централізованою організацією - церквою, яка складається з мирян і священнослужителів. Але головна особливість світових релігій полягає в їх наднаціональному характері. Люди об' єднуються в релігійну організацію як єдиновірці, незалежно від національної, державної, мовної чи соціальної приналежності. Ця характерна риса світових релігій тісно пов'язана з їх особливістю: віра в єдиного Бога має на увазі саме те, що Він є Богом для всіх людей.

Релігійна статистика стверджує, що на рубежі ХХ-ХХІ ст. до послідовників світових релігій відносить себе понад половина населення планети: кожна третя людина є християнином, кожна шоста - мусульманином, а вісімнадцята - буддистом. Решта 1,3 млрд або атеїсти, або люди, що сповідують різні форми первісних та національно-державних релігій.

Найбільш ранньою зі світових релігій є буддизм, тому саме з нього й треба починати аналіз феномену світових релігій. Основна зона поширення буддизму - країни Південної та Південно-Східної Азії. Більше всього буддистів у таких азіатських країнах, як Китай, Таїланд, Японія, Бірма, В'єтнам, Корея, Шрі-Ланка, Камбоджа, Тибет як автономна область Китаю, Лаос, Монголія та Бутан.

Буддизм виник у VI ст. до н.е. в Стародавній Індії (точніше, в долині Гангу - однієї з найбільш економічно розвинутих частин країни). Колишні індійські вірування (брахманізм, племінні культи) не могли достатньою мірою задовольнити потребу в розраді. Культова практика брахманізму полягала в основному в жертвоприношеннях численним богам і складних ритуалах, що супроводжують практично кожну подію. Суспільство поділялось на варни (верстви): брахманів (вища верства духовних наставників і жреців), кшатрієв (воїнів), вайш' єв (торговців) і шудр (обслуговують усі інші верстви). Буддизм з моменту свого виникнення заперечував жертвоприношення та не приймав поділ на варни, розглядаючи суспільство як таке, що складається з двох категорій - вищої, куди входили брахмани, кшатрії та гахапати (люди, що володіють земельною та іншою власністю), та нижчої - включала людей, що обслуговують панівні верстви.

Привабливість буддизму в країні зі специфічною кастовою структурою була в тому, що він оголосив життя будь-якої людини неминучим нещастям, і в такий спосіб зрівняв усіх. Для буддизму в людині важливими були тільки власні заслуги. Так, словом "брахман" Будда називає кожну благородну та мудру людину незалежно від її походження. Ось що говориться з цього приводу в одному із класичних творів раннього буддизму - "Дхаммападі": "Я не називаю людину брахманом тільки за її народження або за її матір. Я називаю брахманом того, хто вільний від прив' язаностей та позбавлений благ. Я називаю брахманом того, хто відрікся від світу й скинув ношу, хто навіть в цьому світі знає ціну свого страждання. Я називаю брахманом того, хто серед схвильованих залишається спокійним, серед тих, хто піднімає палицю, - незворушним, серед прив'язаних до світу - вільним від прив'язаностей. Я називаю брахманом того, хто говорить правдиві речі, повчальні, без різкостей, яка нікого не скривдить. Я називаю брахманом того, хто знає своє попереднє існування та бачить небо й пекло, хто здійснив усе, що можливо здійснити". Принцип загальної рівності - характерна риса буддизму, що ріднить його з іншими світовими релігіями.