Регіональна економіка - Зінь Е.А. - Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

2.1. Загальна характеристика стану населення регіону

Для вивчення кількості та стану населення країни та окремих регіонів, закономірностей формування населення з врахуванням впливу окремих соціально-економічних та демографічних факторів використовують методичні основи регіональної демографії.

Для виявлення тенденцій у зміні складу населення на території регіону використовують статистичні дані за 10-20 років. На основі багаторічних спостережень встановлюють, як змінюється загальна кількість населення, в тому числі за окремими категоріями, як впливають певні фактори на ці процеси. Зокрема, виявляють вплив стану розвитку продуктивних сил та формування соціально-економічної ситуації в регіоні, враховуючи географічне розташування та кліматичні особливості регіону тощо.

Для дослідження демографічної характеристики регіону використовують такі показники:

• загальна чисельність населення, осіб;

• питома вага населення певного регіону в загальній чисельності жителів України;

• загальна чисельність населення, що проживає у містах та сільській місцевості;

• співвідношення міських і сільських жителів в регіоні;

• народжуваність, смертність та природний приріст населення (кількість народжених, померлих, природний приріст населення);

• коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення (на 1000 чоловік наявного населення);

• коефіцієнти дитячої смертності (померло дітей віком до одного року на 1000 народжених);

• очікувана тривалість життя при народженні, роки;

• чисельність працівників, зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, осіб;

• питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві на підприємствах усіх форм власності;

• рівень кваліфікації працівників, зайнятих у суспільному виробництві;

• рівень зайнятості;

• навантаження на 1 вільне робоче місце;

• рівень безробіття;

• показник того, що характеризує стан міграції населення — кількість людей, що виїхали з певної території, чи прибули;

• міграційне сальдо;

• коефіцієнт міграції населення (на 1000 чоловік наявного населення).

Загальна кількість населення, в тому числі міського та сільського— визначає наявність населення на території окремих територій, дає уявлення про розподіл населення в залежності від місця їх проживання.

Населення України розміщене по території дуже нерівномірно (табл. 2.1).

За абсолютною кількістю населення виділяється Степовий та Донбаський регіони, де проживає відповідно 11,42 та 10,17 млн. чол., де зосереджено 45% населення України. В складі цих регіонів найбільше заселені Донецька область (4,77 млн. чол.), Дніпропетровська (3,53 млн. чол.), а також Харківська, Луганська та Одеська області.

За період 1989-2003 рр. відмічено загальне зменшення кількості населення України на 3,71 млн. чол. (на 7,2%), що свідчить про те, що протягом останніх років значно ускладнилася демографічна ситуація, стала серйозним гальмом соціально-економічного розвитку. Найбільші темпи зменшення кількості населення відмічено на території Поліського (на 6,7%) та Подільського (на 8,5 %) регіонів. Особливо високі темпи зменшення кількості населення на території Чернігівської (на 13,4%), Житомирської (на 11,6%), Сумської (на 10,5%) областей. Тільки в м. Києві, на території Криму та Карпатського регіону кількість населення за період, що розглядається, практично не змінилася.

Таблиця 2.1.

Кількість наявного населення за місцем проживання та густота населення по регіонах

Закінчення табл. 2.1

Наведені абсолютні показники не повністю відображають стан концентрації населення на різних територіях, оскільки розміри окремих регіонів суттєво відрізняються одне від одного.

Для об'єктивної оцінки концентрації населення на території окремих регіонів використовують показник "густота (щільність) населення", який відображає кількість мешканців, що припадає на одиницю площі (чоловік на 1 км2) (табл. 2.1). За цим показником в Україні, де середня густота населення в 2003 р. становила 80 чол./км2, виділяються (крім м. Києва) два регіони: Донбаський регіон (120 чол./км2), особливо Донецька область (180 чол./км2) та Карпатський регіон (109 чол./км2), особливо Львівська (120 чол./км2) та Чернівецька (113 чол./км2) області. Значно менша густота населення на території Поліського регіону (51,4 чол./км2), особливо Чернігівська (38 чол./км2) та Житомирська (46 чол./км2) області.

На території Степового регіону, де середня густота населення становить 67 чол./км2, виділяється Дніпропетровська область, де середня густота становить 111 чол./км2, що на 38,8% більша середньої по Україні.

Зміна загальної кількості населення протягом тривалого періоду та нерівномірність його розселення по території пов'язані з комплексом різноманітних природно-кліматичних, географічних, соціально-економічних, історико-культурних, екологічних та інших факторів.

Значна увага має бути приділена аналізу стану кількості населення, що проживає в містах та селах на території окремих регіонів. До міського населення відносяться особи, які проживають в міських поселеннях, до сільського — які проживають в сільській місцевості. Міські поселення — це населені пункти, що затверджені законодавчими актами як міста та селища міського типу. Всі інші населені пункти — сільські.

Статистичні дані, що відображають процеси розселення в містах та селах протягом 15 років, наведені в табл. 2.2, свідчать, що в цілому по Україні в містах проживало 67% населення, співвідношення між міським та сільським населенням з часом практично не змінювалося.

Найбільша концентрація населення в містах відмічена в Донбаському регіоні — 85,9 % від загальної чисельності, в Степовому регіоні — 71,7% відповідно. Найбільша питома вага сільського населення в загальній кількості на території Подільського регіону — 48,6%. Останнім часом змінюється чисельність міського населення за рахунок відтоку людей із сільської місцевості, що привело, з одного боку до збільшення чисельності населення міст, з іншого—зменшенню сільського населення. Ці процеси вплинули на збільшення працездатного населення у містах. В селах, навпаки, кількість людей працездатного віку зменшилась.

Урбанізація — процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Міста визначаються ростом промислового виробництва, наявністю вдосконаленої транспортної мережі, покрашених побутових умов для життя людини. В містах зосереджені центри освіти, культури. В умовах політизації суспільства в містах зосереджений головним чином політичний рух. Розвиток міст сприяє подальшому посиленню територіального розподілу праці. Ці обставини вплинули на приток у міста сільського населення. Створений маятниковий рух населення із сільських населених пунктів в міста, де забезпечено працевлаштування, до закладів науки" освіти, культури. Особливо існує посилений маятниковий рух населення біля невеликих міст.

Таблиця 2.2

Кількість наявного населення, що проживає в містах та селах по регіонах

Закінчення табл. 2.2

Одночасно спостерігається зменшення загальної кількості населення міст на 6,5 %, сільського населення — на 8,5 %. На території окремих регіонів вказані процеси відбуваються неоднозначно. Особливо інтенсивне скорочення кількості сільського населення відмічено в Поліському регіоні (на 14,2%), Сумській (на 18,2%), Житомирській (на 17,8%) областей, та Подільському регіоні (на 11,4%). Тут виділяються Хмельницька область, де кількість сільського населення зменшилась на 13,7 %, Вінницька - (на 12,1 %) та Полтавська (на 13,2%) області.

В селах стає менше населення усіх категорій: дітей, молоді, людей працездатного віку, особливо жінок у молодому віці. Чисельність сільського населення значною мірою зменшується в результаті міграції, головним чином у міста, що негативно впливає на статево-вікову структуру сільського населення, на стан трудового потенціалу на селі.

Для оцінки стану природного відтворення населення використовують інформацію про народжуваність, смертність та природний приріст (скорочення) кількості населення окремих регіонів. Крім абсолютних даних також використовують відповідні коефіцієнти. Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності являють собою відношення відповідно кількості народжених і кількості померлих протягом календарного року до середньорічної кількості наявного населення. В табл. 2.3 наведені вказані коефіцієнти та коефіцієнт загального приросту (скорочення) кількості населення в 2002 р. в цілому по регіонах та в містах та в сільській місцевості.

Таблиця 2.3

Коефіцієнти народжуваності, смертності та природний приріст (скорочення) кількості населення у 2002 р. (на 1000 чоловік наявного населення)

Закінчення табл. 2.3

Наведені дані свідчать про наявність демографічної кризи в державі, якою охоплені всі регіони. В цілому по Україні смертність перевищує народжуваність в 1,94 рази. Надзвичайно складна ситуація існує на території усіх регіонів України, особливо в Донбаському регіоні, де смертність перевищує народжуваність в 2,51 рази, особливо в Донецькій (в 2,63 рази), Луганській (в 2,61 рази) та Харківській (в 2,25 рази) областях. Перевищують загальнодержавні співвідношення народжуваності та смертності показники Подільського та Степового регіонів. Особливо складна ситуація склалася на території

Полтавської, Черкаської, Кіровоградської та інших областей. Звертає на себе увагу співвідношення між народженими та померлими в зоні, що прилягає до Чорнобильської АЕС, особливо в Чернігівській області, де кількість померлих перевищує кількість народжених в 2,86 рази, в Сумській (в 2,69 рази), Київській (в 2,17 рази), Житомирській (в 1,92 рази) областях. Складною залишається ситуація на території інших областей України.

Додаткову оцінку стану природного відтворення населення можна зробити використовуючи коефіцієнт загального приросту (скорочення) населення, в тому числі в містах та сільській місцевості (табл. 2.3). Наведені дані свідчать про те, що скорочення природного приросту населення відмічається як в містах, так і сільській місцевості. Проте в селах скорочення населення набуло катастрофічних розмірів. Особливо значний за інтенсивністю процес вимирання населення на селі відмічено в Подільському регіоні (-13 осіб на 1000 наявного населення), Поліському (-12) та Донбаському (-12) регіонах. Серед областей необхідно відмітити надзвичайно складну ситуацію в селах Чернігівської області (-21 особа на 1000 наявного населення), Сумської (-18), Черкаської (-15,2), Полтавської (-15), Кіровоградської (-13) та всіх областей Донбаського регіону.

Складність демографічної ситуації розкривається з використанням показників, що характеризують дитячу смертність та смертність за причинами смерті. Коефіцієнт дитячої смертності визначається як відношення кількості померлих дітей віком до одного року до кількості народжених живими (на 1000 народжених). V 2002 р. значення коефіцієнта дитячої смертності такі:

Усього по Україні — 10,3; в т. ч. по регіонах: Поліський — 10,7; Подільський — 10; Степовий — 10,6; Карпатський — 9,8; Донбаський —10,5; Крим — 11,5; м. Київ — 9,4.

Надзвичайно високий рівень дитячої смертності (значно вищий порівняно із середнім по Україні) в Рівненській області (11,7 дітей померлих на 1000 народжених), Чернігівській (11), Черкаській (11,3), Запорізькій (12,8), Дніпропетровській (11,6), Чернівецькій (11,4), Донецькій (11,8), Луганській (11,3) областях.

Коефіцієнти смертності, в тому числі з причини смерті, визначаються як відношення кількості померлих до середньорічної кількості наявного населення, обчислюються на 100 000 населення. Значення коефіцієнтів смертності на території окремих регіонів наведені в табл. 2.4.

Дані табл. 2.4 свідчать про наявність складної демографічної ситуації, якою охоплені практично всі регіони, особливо Поліський, де коефіцієнт смертності складає 1652, Подільський (1659), Степовий (1635) та Донбаський (1679) регіони. За причин, пов'язаних із хворобами систем кровообігу та новоутвореннями помирає 70-78 % населення від загальної кількості померлих. Серед областей своєю складністю виділяються Чернігівська область (коефіцієнт смертності 1996), Сумська (1800), Житомирська (1715), Черкаська (1763), Полтавська (1805), Кіровоградська (1796), Донецька (1712), Луганська (1722) області.

Таблиця 2.4

Коефіцієнти смертності, в тому числі з основних причин смерті у 2002р. (на 100 000 наявного населення)

Негативний вплив на здоров'я людей здійснює стан способу життя. Економічна та соціальна невизначеність, шкідливі звички, незбалансоване харчування, незадовільні екологічні побутові умови тощо негативно впливають на здоров'я людини. Забруднення землі, води, повітря — важливі фактори, що негативно впливають на людину.

Зниження народжуваності, зростання смертності, зокрема смертності людей працездатного віку, стало причиною випереджаючого скорочення працездатного населення, небезпечного зменшення трудового і демовідтворюючого потенціалу.

Боляче вдарило по громадянам похилого віку, молоді, дітей зниження рівня життя. Дедалі більше стає безпритульних дітей. Втрата багатьма людей впевненості у своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей стали головними причинами зростання кількості самогубств, абортів, а також утримання від народження дітей. Деформоване соціальне середовище, руйнуючи фізичне, психічне та духовне здоров'я людей, знижує їх життєву активність, творчу продуктивність. За таких умов людина як основний суб'єкт соціальної життєдіяльності перестає бути повноцінним учасником прогресу і оздоровлення суспільства.

Подолання демографічної кризи є проблемним завданням і потребує комплексного підходу до її вирішення на рівні держави.

Для значного покращення демографічної ситуації необхідна державна Концепція демографічного розвитку. З врахуванням досвіду передових європейських країн необхідно запровадити цілісну систему заходів економічного, правового, соціального, освітнього, культурного, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, спрямованих на зниження смертності, підвищення народжуваності, захист, реабілітацію та відновлення генофонду населення України, відвернення міграції. Необхідно забезпечити належне фінансування заходів, спрямованих на реалізацію гарантованих Конституцією України прав на працю та можливість заробляти собі на життя, соціальний захист, достатній життєвий рівень, охорону здоров'я, медичну допомогу, безпечне довкілля, освіту. Слід зосередити зусилля на забезпеченні сталого економічного зростання та підвищення рівня і якості життя населення, подолання масового безробіття та різкого майнового розшарування населення, збільшення кількості робочих місць, достойної оплати праці, ефективного функціонування системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З метою підтримки молодих сімей з дітьми запровадити:

• пільгове оподаткування та довгострокове кредитування сімей з дітьми залежно від кількості дітей;

• збільшення видатків на пільгове кредитування будівництва житла;

• одноразову допомогу сім'ї при народженні дитини, яка має бути адекватною всім витратам;

• розвиток системи дошкільного виховання дітей;

• економічне стимулювання активності сім'ї шляхом зменшення оподаткування сукупного доходу сім'ї залежно від кількості дітей тощо.