Страхова справа - Вовчак О.Д. - Розділ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАХОВОЇ СПРАВИ

"Розтлумачте значення слів, і ви врятуєте людство від половини його помилок"

Р. Декар

Тема 1. Історичні витоки, сутність, принципи та роль страхування.

Тема 2. Класифікація страхування

Тема 3. Поняття страхових ризиків та їх класифікація

Тема 4. Страховий ринок

Тема 5. Страхова організація

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

Тема 1 ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ, СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

1.1. Історичні витоки страхування

1.2. Необхідність страхового захисту та його форми

1.3. Економічна суть та характерні ознаки страхування як економічної категорії

1.4. Принципи та функції страхування

1.5. Роль та значення страхування в системі економічних відносин

Базові поняття: страхування, страховий захист, страхові фонди, державні страхові резерви, фонди самострахування, принципи страхування, функції страхування.

1.1. Історичні витоки страхування

Страхування є однією із ланок фінансової системи країни. Це одна із найдавніших категорій суспільних відносин. Початок страхування належить до далекого минулого в історії людства.

Страхування є категорією історичною, воно виникло на перших етапах розвитку суспільного виробництва як механізм захисту товаровиробників від ризиків, пов'язаних із суспільним виробництвом, стихійним лихом, втратою здоров'я. Зародившись як випадкове явище, воно розширювало сферу свого впливу й стало об'єктивною необхідністю, виражаючи постійні зв'язки між учасниками відтворювального процесу.

Учені, які досліджували історію виникнення страхування, вважають, що вже в епоху античності розвиток натурального господарства, зародження елементів товарно-грошових відносин сприяли виникненню і розвитку найпростіших форм страхового захисту — натурального страхування. Нині історичні етапи розвитку страхування висвітлені у багатьох історичних та економічних літературних джерелах.

Історичні факти доводять, що фінікійські купці ще за 3 тис. років до н. е. практикувати колективну компенсацію збитків при втраті або пошкодженні суден. У Стародавній Греції укладалися двосторонні угоди безпосередньо мі" купцями та піратами, які регламентували поділ доходів від розбійних нападі* та збитків від морських катастроф. Єгипетські каменярі, які брали участь у спорудженні пірамід, засновували каси взаємодопомоги на користь своїх колег або їхніх родин через високу ймовірність втратити життя або зазнаття травм. У Близькосхідній Азії ще за 2 тис. років до н. е. в епоху вавилонського царя Хашмурапі учасники торгового каравану укладали між собою угоді про те, щоб разом нести збитки від грабежу, крадіжки чи втрати на шляху Загалом на початку виникнення страхування найбільш поширеною формою страхового захисту було натуральне страхування, причиною виникнення якого були кліматичні чинники й загрози від потенційних ворогів. Переконавшись у більш ефективній колективній формі захисту від нападу ворогів, люди стали вдаватись і до колективних форм натурального страхування у формі загальних запасів продовольства тощо.

Стародавнє страхування набуло найбільш поширеної форми в Стародавньому Римі, де створювались професійні та релігійні спілки. Римські професій ні спілки були представлені колегіями, до яких переважно входили ремісники та робітники різних професій. Основним завданням колегії було наданню в разі потреби допомоги кожному її члену. Утворювались колегії і з представників аристократичних професій — акторів, музикантів, гладіаторів. Мало місце взаємне страхування і серед військових. Характерною рисою створення: взаємного страхового захисту на базі колегій були вступні внески до страхового фонду з подальшим - поповненням у формі страхових внесків. Розмір: внесків визначалися майновим станом членів колегії, таким чином, мало місце елементи соціальної справедливості.

Зі заміною рабовласницького ладу феодалізмом змінились умови розвиток страхування, в основі якого все ж таки залишаються принципи функціонування римських колегій, які пізніше стали доповнюватися гільдіями та цехами (товариствами купців і ремісників), а саме страхування почали називають гільдійсько-цеховим.

Значного поширення взаємний захист населення набув у часи зародження християнства. Оскільки християнські громади не мали підтримки з боку владних структур, то єдиним виходом з кризових ситуацій було взаємне страхування, яке організовувалося як за рахунок натуральних, так і грошових внесків.

Середньовічне страхування з метою захисту використовували об'єднання які називались "братствами".

З часом страхування зі захисту від нещасних випадків поширилось на захист страхових випадків, які безпосередньо стосувалися особистості та майна членів гільдії, що й було початком особистого та майнового страхування.

Страхові відносини, закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі вже з часів пізнього Середньовіччя, коли завдяки: великим географічним відкриттям значно розширились можливості морське міжнародної торгівлі, що призводило до збільшення ризиків, пов'язаних і використанням. Об'єктами страхування виступали як товари, так і транспортні засоби. При цьому найбільш поширеною формою страхування у середні віки було морське страхування, що базувалось на угоді бодмерею, за умовами якої кредитор (прототип страховика) виплачував страхувальнику страхову суму, а потім у випадку вдалого закінчення плавання, тобто за відсутності страхового випадку, кредиторові поверталась авансована сума плюс премія за бодмерей, яка досягала великих розмірів — від 15 до 100 %. У випадках несприятливого закінчення плавання позичальник звільнявся від повернення наданого кредиту та сплати відсотків. Завдяки цьому позичальник уникав збитку, який би мав нести, збитки замість нього ніс кредитор.

Найдавнішим способом страхового захисту в Україні було взаємне страхування. Активним учасником руху товаропотоків до появи в Україні залізниці були чумаки. Страхування чумаків здійснювалось за принципом спільного відшкодування збитків потерпілому як від нападу розбійників, так і в разі несприятливого випадку, який міг призвести до втрати товару чи вола як засобу пересування.

У середні віки основним принципом страхування був принцип взаємодопомоги, а не принцип отримання прибутку чи вигоди. Основними ознаками страхування цього періоду були:

— сфера страхування обслуговувала середні класи, ремесло і торгівлю, купців і ремісників;

— страхування ще не було відокремлене від торгівлі, ремесла, релігії, відсутні спеціалізовані страхові організації;

— один і той самий торговельний, ремісничий чи інший колектив виступав колективом страховиків і колективом страхувальників.

Перші офіційні відомості про зародження страхування у Київській Русі містив часопис "Руська правда", в якому була інформація про законодавство XI ст.

Розвиток ринкових відносин у багатьох країнах Європи, формування та розвиток кредиту й обміну, нагромадження капіталу, формування нових торгових ринків з розширеною інфраструктурою зумовили характер та подальший розвиток страхування у період економічного лібералізму.

Поступово страхування від чистої функції самозабезпечення набуває функцій формування прибуткової діяльності, отримання прибутку (комерційної вигоди). Загалом, у розвитку комерційного страхування можна виділити такі три етапи:

1 етап — середина XIV ст. і до XVII ст. На цьому етапі основним видом страхування було транспортне (морське). Страхові операції здійснювались одноособовими страховиками. Організації акціонерного типу ще не створювались.

2 етап — XVII ст. і до середини XIX ст. Характерними рисами цього періоду розвитку страхування були: розвиток акціонерних страхових організацій; створення перших державних товариств, які займалися страхуванням віл вогню. Починаючи з кінця XVII ст., практично розвиваються всі види страхування, зокрема, страхування від вогню, сільськогосподарське страхування, страхування від нещасних випадків і страхування відповідальності громадян.

3 етап розвитку страхування тривав із середини XIX ст. до початку XX ст. У цей період функціонували монополістичні страхові об'єднання, картелі та концерни. Страхування диференціювалося, ділилося на велику кількість видів і форм.

Якщо розглядати історію страхування в межах СРСР, то до Росії доби капіталізму класичне страхування прийшло зі Західної Європи ще у XVIII ст. У Петербурзі та Москві з'явилися перші філії англійських страхових компаній, але вже 1786 р. державою було встановлено монополію на страхову діяльність шляхом створення державних страхових товариств. Найбільш поширеним видом страхового ризику були пожежі. Зі скасуванням кріпосного права активізувався розвиток страхової справи, орієнтованої на село. У дореволюційній Росії існували майже всі відомі на ті часи види страхування і форми страховиків. Події 1917 р. у Росії внесли багато змін у страхову діяльність. Страхування стало державною монополією. Страхові операції в СРСР здійснювали тільки спеціально уповноважені на те державні органи: Головне управління державного страхування СРСР (Держстрах СРСР). Здійснення страхування операцій у зовнішньоторговому обігу, у галузі морського страхування було покладено на Індержстрах (Управління іноземного страхування СРСР).

Цікавим (з історичної точки зору) є зародження страхування в Галичині, яке пов'язують, головним чином, із діяльністю страхових товариств "Дністер" та "Карпатія". Початком створення на території Галичини страхового товариства "Дністер" вважають 9 грудня 1891 р. Товариство створювалося не лише з метою взаємного страхового обслуговування всіх його членів, але й їх економічного та політичного об'єднання. Страхове товариство "Дністер" буле відкрите як кооперативне товариство взаємного страхування від вогню. Най більш прибуткові тоді види страхування, такі як страхування транспорту страхування від нещасних випадків, були недоступними для "Дністра" з де кількох причин. Однією з них було захоплення цього сегмента страхового ринку іноземними страховиками. Концесії (дозволи) на ведення страхуванню у сфері транспортних ризиків на всій території Австро-Угорщини були видані: німецьким, швейцарським і навіть американським компаніям.

Однак діяльність страхового товариства не була успішною, оскільки вже у 1879 р. через недостатню професійність менеджерів товариства та надмірне захоплення вигідним, але небезпечним страхуванням морських ризиків воно стало банкрутом і було ліквідоване.

Відчуваючи відсутність у страхових товариств кадрів з належною теоретичною підготовкою, у кінці XIX ст. у Львові було започатковано низку страховка видань (переважно польською мовою), зокрема, таких як: "Львівський страхово-економічний календар", "Львівський страхово-економічний щорічник" (виходив до 1914 p.)" "Страховий тижневик". Українською мовою протягом багатьох років (до 1917 р.) видавався фаховий науково-практичний журнал "Асекураційний вісник".

Радянська влада, яка після раптового розгрому Польської держави у вересні 1939 р. прийшла в Західну Україну, відразу ж розпочала ліквідацію діючих тут фінансових закладів. 28 жовтня 1939 р. Народними зборами була прийнята Декларація про націоналізацію банків та великої промисловості Західної України. Під час німецької окупації колишні працівники "Дністра" зробили спробу реанімації товариства, на що не дали згоду окупаційні адміністративні органи Генерального губернаторства.

Водночас, на той час у СРСР не було чіткої концепції щодо розвитку страхування. Тому у повоєнні роки було вжито деяких важливих заходів, спрямованих на посилення ролі страхування в розвитку економіки, зокрема, затверджено "Положення про Держстрах СРСР".

У період економічних реформ (1960—1970) керівництво СРСР усе більше переконувалося в необхідності пошуків удосконалення виробничих відносин, визнавався товарний характер виробництва, де товаром виступають не тільки вироби, але й послуга.

Перехід колгоспів на пряме банківське кредитування та інші державні стимули при закупівлі сільськогосподарської продукції певною мірою сприяли фінансовому зміцненню колгоспів та створенню передумов для страхового покриття галузі. Починаючи з 1968 p., було запроваджено обов'язкове страхування майна колгоспів на принципі еквівалентності взаємовідносин страховика та страхувальника.

У державному страхуванні Радянського Союзу були започатковані кардинальні зміни, які вже мали ознаки ринкової економіки, з прийняттям Верховною Радою СРСР Декрету "Про кооперацію" від 26 травня 1988 р. Згідно з Декретом, кооперативи отримали право страхувати своє майно в органах державного страхування, створювати кооперативні страхові установи, а також визначати види, умови та порядок страхування.

Постанови "Про заходи щодо демонополізації народного господарства" від 19 червня 1990 p., а також "Про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю" від 16 серпня 1990 р. дозволяли займатися страховою діяльністю державним, акціонерним, взаємним та кооперативним організаціям.

Розпад СРСР (1991) започаткував самостійний розвиток сфери страхування в кожній із незалежних держав з урахуванням конкретних економічних та соціальних особливостей.

Україна з початку 90-х років XX ст. стала створювати власну економіку у тому числі й страхову справу. Зміни у відносинах власності, ліквідації державної монополії на засоби виробництва, розвиток підприємницької діяльності вплинули і на формування страхової справи в Україні.