Методи визначення фальсифікації товарів - Дубініна А.А. - 1.3. Загальні поняття про сутність, види та засоби фальсифікації товарів

Фальсифікація (від лат. falsifico - підробляю) - це дії, які спрямовані на обдурювання отримувача і (або споживача) шляхом підробки об'єкту куплі-продажу з корисливою метою.

В широкому розумінні фальсифікацію можна розглядати як дії спрямовані на погіршення споживчих властивостей товару або зменшення його кількості при зберіганні найбільш характерних показників, які не є суттєвими для споживача. Фальсифікація харчових продуктів найчастіше проводиться шляхом надання їм окремих найбільш типових ознак, наприклад, зовнішнього вигляду або кольору при загальному погіршенні або втраті інших найбільш значимих властивостей харчової цінності, втому числі і безпеки.

Відповідно Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (розд. II, стаття 4) неякісними, небезпечними для здоров' я і життя людини та фальсифікованими є харчові продукти і продовольча сировина, якщо:

1) вони містять будь-які шкідливі чи токсичні речовини екзогенного або природного походження, небезпечні для здоров' я мікроорганізми або їх токсини, гормональні препарати та продукти їх розкладу;

2) вони містять харчові добавки, які не отримали в установленому порядку висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи і не дозволені для використання за призначенням, або не визначено умови, додержання яких забезпечує безпечне використання харчових продуктів і продовольчої сировини, чи їх вміст перевищує встановлені гранично допустимі рівні;

3) вони містять будь-які сторонні предмети чи домішки;

4) для їх виготовлення використовуються продовольча сировина чи супутні матеріали, які не властиві найменуванню і виду харчового продукту, зіпсована чи непридатна за іншими ознаками продовольча сировина;

5) тара, пакувальні чи супутні матеріали, які використовуються у процесі виробництва харчових продуктів, повністю або частково виготовлені із матеріалів, що не відповідають вимогам безпеки чи відсутні в переліку матеріалів, дозволених для контакту з харчовими продуктами

Головним державним санітарним лікарем України для певних видів харчових продуктів;

6) порушено визначені нормативними документами рецептуру, склад, умови виробництва чи транспортування, реалізації і використання;

7) приховується небезпека їх споживання або їхня низька якість;

8) порушено умови зберігання і (або) строк придатності до споживання;

9) з метою збуту споживачам або використання у сфері громадського харчування виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного харчового продукту, але які не можуть бути ідентифіковані як продукт, за який видаються. Факт фальсифікації харчового продукту встановлюється у процесі його ідентифікації.

Термін "фальсифіковані товари" іноді плутають з такими поняттями як "підробки-замінники" (сурогати, імітатори) та "дефектні товари", які одержують при порушенні технології виробництва. Така плутанина відбувається в зв' язку з тим, що деякі підробки-замінники та дефектні товари використовують з метою фальсифікації натуральних продуктів, при цьому одержувачу і/або споживачу навмисно не надається необхідна інформація, або надається перекручена.

Але якщо на маркуванні та в товаросупроводжуючих документах вказані їх точне найменування та сорт, то замінники та дефектні товари не відносяться до фальсифікованих. Наприклад, кофейні напої з додаванням каво замінників, ковбаса особа, якщо вказані всі добавки - соєвий ізолят, крохмаль, борошно.

Об'єктами фальсифікації є: товари, послуги, грошові знаки, документи, інформація, фінансова та бухгалтерська документація, маркувальні та ідентифікаційні знаки, історичні факти, погляди та висловлення видатних особистостей та інше.

При фальсифікації продовольчих товарів підробляється одна або декілька характеристик товару, що дозволяє виділити такі види фальсифікації:

o асортиментна (видова);

o якісна;

o кількісна;

o вартісна;

o інформаційна;

o комплексна.

Кожний вид фальсифікації має свої засоби підробки товару.

Асортиментна фальсифікація - це підробка, яка здійснюється шляхом повної заміни його замінниками другого сорту, виду або найменування із збереженням подібності (схожості) одного або декілька прикмет (ознак).

У відповідності від засобів фальсифікації, подібності (схожості) властивостей замінника та фальсифікуємого продукту відрізняють слідуючі способи фальсифікації:

o пересортиця;

o заміна високоякісного продукту низькоцінним замінником, який має схожі ознаки;

o заміна натурального продукту імітатором.

Пересортиця є найбільш поширеним різновидом асортиментної фальсифікації. Пересортиця - дії, які спрямовані на обман (обдурювання) одержувача і/або споживача шляхом заміни товарів вищого ґатунку нижчим.

Так, кава Робуста 1 сорту може бути реалізована як Арабіка вищого сорту, масло вершкове Бутербродне як Селянське, борошно, крохмаль першого сорту як вищий.

При асортиментній фальсифікації використовують замінники, які підрозділяють на харчові та нехарчові. Ці замінники мають деяку схожість з натуральними продуктами по одному чи декілька показникам, вони дешевше і відрізняються зниженою харчовою цінністю.

В якості об'єктів при асортиментній фальсифікації частіше використовують слідуючи харчові замінники:

o подібні товари з другої групи, які мають більш низькі споживчі властивості: замість солених оселедців - солену салаку, сарданелу;

o імітатори натурального продукту, подібного по характерним ознакам: замість чорної ікри - білкову, вершкового масла - маргарин, кави кавові напої;

o продукти, які виготовлені з генетично модифікованої сировини: картоплі, сої, кукурудзи, а також м'ясо тварин, яких кормили генетично модифікованою сировиною.

Якісна фальсифікація - це підробка товарів за допомогою харчових та нехарчових добавок для покращення органолептичних властивостей при зберіганні або втраті інших споживчих властивостей.

Об'єктом даного виду фальсифікації є харчові продукти з різними добавками або порушеними рецептурами.

До засобів якісної фальсифікації відносять:

o додавання води;

o додавання більш дешевих компонентів за рахунок більш цінних;

o часткова заміна натурального продукту чуже рідними добавками;

o введення різних харчових добавок;

o часткова або повна заміна продукту харчовими відходами;

o додавання консервантів, антиокислювачів та антибіотиків без їх зазначення на маркуванні товару.

До нехарчових добавок, які не наносять шкоди організму людини, можна віднести крейду, терту цеглину, вапно, інертні наповнювачі та інші.

До нехарчових отруйних додавань відносять: насіння отруйних рослин (кукіль, гірчак рожевий), кількість яких суворо нормується стандартом, листя отруйних рослин використовують при додаванні в чай.

До нехарчових канцерогенних добавок відносять речовини, які сприяють онкологічним захворюванням (деякі барвники, емульгатори, консерванти).

До нехарчових наркотичних добавок відносять: додавання в пиво і безалкогольні напої, вино, горілку наркотичних речовин; настоювання їх на листях тютюну.

Вода використовується для фальсифікації майже всіх продуктів: додають в соки, пиво, горілку, вина, мінеральні води, молоко і молочні продукти, ковбасні та рибні вироби.

При додаванні води додатково вводять також барвники (цукровий колір для коньяку), вологоутримуючі речовини (в ковбасні вироби додатково вводять крохмаль, пектин, желатин та інші).

Добавки - це речовини чи сировина, які додаються до харчових продуктів для поліпшення їх споживчих властивостей.

Харчові добавки широко використовуються в харчовій промисловості, їх кількість в продуктах та сировині передбачені рецептурою і деякі нормуються НТД. На маркуванні багатьох вітчизняних та імпортних товарів вказуються дозволені харчові добавки, які згідно "Кодекс аліментаріус" маркуються знаком "Е" з порядковим номером харчової добавки (наприклад, Е 330 - лимонна кислота).

Всього в світі існує більш тисячі різних харчових добавок, які підрозділяються на декілька основних груп по сфері їх використання: регулятори кислотності, наповнювачі, барвники, антиокислювачі, піногасники, речовини, що сприяють збереженню кольору, емульгатори, піноутворювачі, консерванти, розпушувачі, стабілізатори, підсолоджувачі, ароматичні та інші речовини.

Якісною фальсифікацією вважається використання дозволених і не-дозволених добавок, непередбачених рецептурою, з метою ввести в оману споживача відносно дійсних споживчих властивостей товару. Наприклад, при перевезенні екзотичних фруктів з далекої Південної Америки або Індонезії, використовують поверхневі консерванти. Але на маркуванні знайти ці консерванти споживач не зможе, тому що їх не вказують.

На жаль, стандарт України не зобов'язує друкувати перелік речовин, які входять до складу продуктів. Хоча, відповідно Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (розділ II, ст. 7) вказано, що на маркуванні повинна бути "інформація про склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук." Споживач може тільки вітати тих виробників, які перелічують всі речовини, що входять до складу продукту. Тому, якщо на пляшці "Пепсі" не знайдете переліку добавок, то не думайте, що їх там нема, ні, просто вони не перелічені.

До якісної фальсифікації також відносяться підфарбування або ароматизація харчових продуктів, використання підсолоджувачів замість цукру при виготовленні напоїв, якщо вони не передбачені рецептурою та технологією виробництва.

Різновидом якісної фальсифікації є також повна або часткова заміна натурального продукту нехарчовими відходами. Наприклад, реалізація спитого чаю під видом натурального, кави натуральної, з якої витягли природний кофеїн і додали синтетичний.

Кількісна фальсифікація -_це обман споживача за рахунок значних відхилень параметрів товару (маси, об'єму, довжини і т. п.), що перевищують гранично допустимі норми відхилень. Відповідно стандартам України вказують в них припустимі відхилення від маси нетто у відсотках або грамах.

Кількісна фальсифікація є одним з найбільш давніх способів обману покупців. Одна із заповідей пророка Мойсея говорить: "Да будут у вас весы верные, гири верные..." (Библия. Книга Ветхого завета. Каноны, гл. 19). В іншій заповіді Мойсей говорить: "Гиря у тебя должна быть точная и правильная, чтобы продлились дни твои на земле, которую Господь Бог твой дает тебе в удел; ибо мерзок перед Господом Богом твоим всякий делающий неправду" (там же, гл. 25).

На практиці цей вид фальсифікації називають недоваженням або обміром. Для кількісної фальсифікації найчастіше використовують фальшиві засоби вимірювань (гирі, вимірювальний посуд) або неточні вимірювальні пристрої (ваги, прилади і тощо). Іноді використовують спеціальні засоби обміру або обваги (обвага на папір, на бросок тощо). До спеціальних засобів кількісної фальсифікації можна віднести:

o використання магнітів, які кладуть на ваги з тильного боку. Який не бачить покупець;

o заморожування м'яса, риби, напівфабрикатів водою, при цьому підвищується маса продукту;

o нефасовані цукор, борошно, крупу, сіль, сушені фрукти поміщають в зволожуючий склад. За декілька днів вони набирають, підвищують вагу на мішок 1.. .3 кг;

o порушають встановлення вагів, ставлять регулювання нахилу вагів на користь продавців (до 5-20 г);

o при фасовці сипучих товарів здійснюють змішування борошна різних гатунків, цукор білий і жовтий (рафінований і нерафінований);

o фасують черствий хліб в пакети, де він злегка пом' якшується;

o встановлення вагів боком, щоб покупець не зміг точно визначити вагу продукту;

o заспокоювання стрілки вагів рукою в той же час підтримка чашки з метою підвищення ваги продукту.

Порядок і методика правильних зважувань приводиться в технічних документах на вимірювальні прибори, а також в "Правилах продажу продовольчих товарів", затверджених наказом МЗЕ 3 від 28.12.94 № 237.

Кількісна фальсифікація здійснюється при виробництві, при фасовці товарів (кави, цукру, борошна), розливі напоїв (горілки, вина, пива), а також на підприємствах торгівлі, масового харчування при відпустці споживачу.

Вартісна фальсифікація - це обман споживача шляхом реалізації низькоякісних товарів по цінам високоякісних або товарів з меншими кількісними характеристиками по ціні товарів з більшими кількісними показниками.

Цей вид фальсифікації є самим розповсюдженим, тому що поєднує в собі і інші її види (асортиментну, кількісну і інші). Саме вартісна фальсифікація і є головною метою корисного обману споживачів, тому що дозволяє одержати незаконний прибуток шляхом незаконного підвищення вартості товару.

В умовах ринкової економіки, однією з характерних рис якої є вільні ціни, які регулюються тільки конкуренцією між окремими виробниками, вартісна фальсифікація може використовуватися для реалізації фальсифікованої низькоякісної продукції або навіть небезпечних товарів, або з метою цінової конкуренції, зокрема, для формування споживчих переваг даного товару з допомогою демпінгових цін.

Інформаційна фальсифікація - обман споживача з допомогою неточної або перекрученої інформації про склад або властивості товару.

Даний вид фальсифікації "забезпечується" спотворенням, тобто усвідомленою суб' єктивною зміною інформаційних даних у маркуванні, супровідній документації та рекламі. Інші, подані вище, види фальсифікації у більшості випадків супроводжуються саме інформаційною фальсифікацією про склад і властивості виробів. При цьому свідомо спотворюються чи вказуються неточно такі дані:

o найменування (назва) товару;

o торгова марка, фірмова назва, товарний знак чи логотип виробника;

o країна походження товару;

o фірма-виробник товару та її поштова адреса;

o кількісні характеристики виробу;

o сировинний чи компонентний склад виробу;

o дата виготовлення, терміни та умови реалізації чи зберігання. Свідоме спотворення цих даних або неточне чи помилкове їх подання, насамперед у товарному маркуванні, є підставою для того, щоб вважати виріб сфальсифікованим. Найчастіше в носіях виробничого товарного маркування не вказується або ж вказується неправильно країна походження виробу і фальсифікується штриховий код. Досить часто підробляються товарні марки (товарні знаки та логотипи) відомих виробників, тобто ті, що мають ознаки бренду. До речі, у цьому випадку матеріальних і моральних збитків зазнає не тільки споживач, а й виробник, який є власником товарної марки, котра підробляється.

За оцінками європейських фахівців, близько 20 % усіх споживчих товарів - контрафактні, а частка їх на російському ринку, на думку російських експертів, сягає залежно від товарної групи, 30-90 %. Враховуючи реалії сьогодення, можна припустити існування аналогічної ситуації і на українському ринку. Для сумлінного виробника (продавця) така підробка товарів (фальсифікація) означає порушення їх прав на об' єкти інтелектуальної (промислової) власності, а значить - потенційні фінансові збитки.

У міжнародній практиці явищем недобросовісної конкуренції згідно з положенням Паризької конвенції про охорону промислової власності вважається "... всякий акт конкуренції, який суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах". Там же вказано, що актом недобросовісної конкуренції визнані ". всі дії, які здатні яким би то не було способом викликати помилкове сприйняття відомостей стосовно підприємства, продуктів або промислової чи торгової діяльності конкурента; помилкові судження при здійсненні комерційної діяльності, які здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торгову діяльність конкурента; вказівки або судження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману стосовно характеру, способу виготовлення, властивостей, здатності до використання або кількості товарів".

Внаслідок використання методів (дій, способів, прийомів) недобросовісної конкуренції для господарюючого суб' єкта може відбутися досягнення неправомірних переваг у конкуренції, тобто їх отримання стосовно іншого господарюючого суб' єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, якщо воно підтверджене рішенням відповідного державного органа, який має на це відповідні повноваження. У Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції" нею, зокрема вважаються дії, перераховані нижче:

o неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

o неправомірне використання товару іншого виробника;

o копіювання зовнішнього вигляду виробу;

o порівняльна реклама.

Неправомірним використанням чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки вважається їх використанням без дозволу уповноваженої на те особи. Це стосується чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх товарів, періодичних видань, зазначень походження товарів, у випадку, які можуть призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб' єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання. Законом передбачено, що використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визначається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Неправомірним використанням товару іншого виробника вважається введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіювання зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб' єкта (підприємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Законом передбачено, що копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо воно обумовлено виключно їх функціональним застосуванням, неправомірним не визнається.

Перші три з перерахованих вище груп дій (способів, прийомів чи методів) у практиці комерційної діяльності переважно трапляються під такими назвами, як контрафакція, обманна імітація, обманне маркування, підміна товарів чи послуг ("to pass off").

Контрафакцією у практиці комерційної та юридичної діяльності найчастіше називають копіювання товарного знаку або його істотних елементів, або інших елементів бренду (фірмового найменування, форми, упаковки, зовнішнього оформлення) для діяльності, ідентичної або подібної до діяльності власника знака або інших елементів бренду.

Обманна імітація - це приблизне відтворення чужого знака (марки, асортиментної назви, фірмового найменування тощо), котре потенційно спроможне викликати небезпеку сплутання оригінального та імітованого знаків (або всіх, перерахованих вище, його видових понять). У практиці недобросовісної конкуренції бувають випадки, коли ототожнення імітованих марок з тими, що вже добре себе зарекомендували, використовується. Найпоширенішим шляхом є написання імітованих марок однотипними з оригінальними марками шрифтами (Panafonic або Panasunic (Panasonic), Beebak або Reabok (Reebok), Abibas (Adidas), Mulinex (Moulinex), Shrap (Sharp) і т. д.), а також - створення подібних на перший погляд образних знаків (зображень, етикеток, колірних композицій тощо). Обманне маркування - це свідоме використання з комерційною метою справжнього, оригінального знака іншої юридичної особи (власника знаку) для позначення своїх товарів або послуг. Наступним за частотою свідомого спотворення об' єктом у маркуванні є дати виготовлення виробів, а також терміни та умови їх реалізації чи зберігання. При цьому в практиці торгівлі трапляються випадки прямого незаконного пере маркірування дат чи продовження термінів (так званого "перебивання").

Штриховий код (ШК) - це знак, що забезпечує автоматизовану ідентифікацію та автоматизований облік інформації про товар. Він є послідовністю штрихів та проміжків визначеного розміру, тобто кожна цифра або буква у штриховому коді відображається їх комбінацією за чітко визначеними правилами (штрихкодовою символікою) так, що закодовану тут інформацію можна автоматично зчитати за допомогою спеціальних пристроїв - сканерів штрихового коду.

Слід відзначити, що на початках застосування ШК їх могли впроваджувати тільки солідні крупні фірми, які завоювали престиж і підтримували його за рахунок високої якості продукції. Тоді ШК на упаковці не тільки підіймали престиж фірми, але і виконували роль реклами, тому в цей період ШК асоціювалось у споживача з товарами, якість яких відповідала підвищеним вимогам. Однак масове поширення ШК привело до кодування всіх товарів незалежно від їх якості і престижу фірм-виробників. Крім того, самі ШК стали об' єктом фальсифікації. У зв' язку з цим для фахівця комерції важливо вміти розпізнавати цей вид інформаційної фальсифікації, який супроводжує інші її види (асортиментну, фальсифікацію якості, контрафакцію тощо).

На даний час застосовується велика кількість різних по типу стандартів штрихових кодів. Умовно вони підрозділяються на дві групи: товарні і технологічні.

Товарні штрихові коди використовуються для ідентифікації виробників товарів. Вони розроблені Міжнародною асоціацією ЕАК

Технологічні штрихові коди наносяться на будь-які об' єкти для автоматизованого збору інформації про їх переміщення і подальше застосування споживачами. Ці коди можуть використовуватися окремо або разом з товарними кодами і переслідують мету надати додаткову інформацію про продукцію. Так, на телевізорі, окрім його товарного коду, в стандарті ЕА1Ч-13 наведені технологічні характеристики: тип, серійний номер, номер гарантійного талона виробу та ін.

Присвоєння коду будь-якої країни здійснюється торгово-промисловою палатою, де реєструється кожен виробник товарів. Наступні чотири-п'ять цифр вказують на фірму-виробника товару. Потім наносяться ще п'ять цифр, що позначають код товару.

Таблиця 1.1

Штрихові коди окремих країн світу

Закінчення табл. 1.1

Таблиця 1.2

Структура кодового слова коду ЕАN-13

Остання цифра контрольна і використовується для правильного прочитання попередніх цифр, забезпечуючи тим самим надійність штрихового коду. Розраховується вона за наступною методикою:

o складаються цифри, що стоять на парних позиціях коду;

o результат першої дії множиться на 3;

o складаються цифри, які стоять на непарних позиціях коду;

o складаються результати 2-ої та 3-ої дій;

o визначається контрольне число, яке є різницею між отриманою сумою і найближчим до нього великим числом, кратним 10.

У тому випадку, коли габаритні розміри товару, що маркується, не дозволяють розмістити на ньому штрихову версію ЕА1Ч-13, можна скористатися версією ЕА1Ч-8. Використання даного коду характерне для товарів, які продаються вроздріб.

Асоціація "ЄАН-УКРАЇНА" рекомендує своїм членам-виробникам у разі замовлення упаковки та етикеток для товарної продукції окремо обумовлювати якість штрих-кодової позначки в договорі з друкарнею. При цьому має бути окремо обумовлено:

o якість друку та оптичні характеристики штрих-кодової позначки повинні відповідати вимогам ДСТУ 3359-96;

o структура, розміри та побудова штрих-кодової позначки має відповідати вимогам ДСТУ 3146-95 (або 3147-95, якщо мова йде про тару або групову упаковку, на які наноситься штрих-кодова позначка символіки ПТ);

o розташування штрих-кодової позначки на упаковці (тарі) повинно відповідати вимогам ДСТУ 3147-95;

o особливості, суттєві для конкретної упаковки, наприклад, мінімальну відстань.

Таблиця 1.3

Структура кодового слова коду ЕАМ-8

Таблиця 1.4

Коефіцієнт збільшення і розміри штрихових символів кодових слів для коду ЕАN

Закінчення табл. 1.4

Таблиця 1.5

Допустимі комбінації кольорів субстрату та штрихів

Таблиця 1.6

Заборонені комбінації кольорів субстрату і штрихів

При нанесенні штрихового коду на упаковку товару необхідно дотримуватися ряду вимог, встановлених міжнародними правилами:

o кожна упаковка товару повинна мати лише один штриховий код ЕА1Ч;

o нанесення штрихового коду на упаковку може здійснюватися різними способами (офсетним, флексогафічним, літографічним);

o перед масовим кодуванням продукції необхідно провести дослідні перевірки якості нанесення штрихового коду на поверхню упаковки;

o плівка із зображенням штрихового коду повинна чітко відтворювати проміжки й штрихи і не мати спотворень при збільшенні зображення;

o розмір коду, що наноситься на упаковку, повинен складати від 80 до 200 % базового зображення;

o розташування штрихового коду на упаковці не повинне знижувати загальної привабливості упаковки для покупця і погіршувати якості зовнішнього вигляду товару;

o по можливості необхідно розміщувати код на найвиднішому місці (як правило, його наносять в правому нижньому куті упаковки;

o відстань штрихового коду від країв упаковки повинна бути не менше 20 мм;

o штриховий код повинен мати чіткі межі;

o код розміщується на тильній стороні упаковки, якщо лицьовою стороною вважати сторону з назвою товару;

o при виборі місця для нанесення коду на упаковці зі складною конфігурацією слід враховувати, що максимальна відстань між кодом і пристроєм для оптичного прочитання повинна складати 12 мм;

o на пластмасових упаковках і пакетах код розміщується на найбільш рівній поверхні.

Термін "активна упаковка" з'явився в 90-х роках. "Активна упаковка" містить спеціальні добавки (поглиначі газів і вологи, ароматизатори, антимікробні і ферментативні препарати), які сприяють поліпшенню товарного вигляду і збереженню органолептичних властивостей харчової продукції.

Проте в реальній комерційній практиці часто трапляється, що штрих -коди виконані або з помилками, або сфальсифіковані. Ознаки, за якими можна відрізнити оригінальні штрих-коди EAN/UPC від помилкових і сфальсифікованих, перераховані нижче.

1. Розміри ШК: мінімально допустимі - 21,0x30,0 мм, максимально допустимі - 52,5x74,6 мм.

2. Колірне виконання окремих елементів ШК:

o колір штрихів повинен бути чорним, синім, темно-зеленим або темно-коричневим;

o колір проміжків, який збігається з фоном, - білим, допускаються жовтий, оранжевий, світло-коричневий;

o не допускається використання будь-яких відтінків червоного і жовтого кольорів для штрихів, оскільки вони не зчитуються сканером.

3. Місце нанесення ШК етикеткою, що наклеюється на задню стінку упаковки у правому нижньому кутку, на відстані не меншій ніж 20 мм від країв.

4. Допускається нанесення ШК на бокову стінку упаковки, на етикетку у нижньому правому кутку; на м' яких упаковках вибирають місце, де штрихи будуть паралельні до дна упаковки.

5. ШК не повинен розміщуватися там, де вже є інші елементи маркування (текст, рисунки, перфорація).

6. На упаковку повинен наноситися тільки один тип ШК: EAN або UPC.

7. Нанесення двох типів ШК (EAN та UPC) допускається, якщо товаровиробник провів їх реєстрацію у двох асоціаціях, тоді ШК EAN та ШК UPC наносять на протилежні кінці упаковки. Різновидом інформаційної фальсифікації є підробка упаковки, насамперед тієї, яка має привабливий зовнішній вигляд, або тієї, що імітує продукт високого рівня якості, хоча найчастіше вміст такої упаковки також фальсифікований. Часто підробляється керамічна та скляна тара оригінальної форми (алкогольні напої та парфумерія), картонна упаковка виробів косметики і кондитерських товарів тощо. Така фальсифікація спричинена тим, що приваблива упаковка надає виробу неповторного вигляду, а це допомагає споживачеві ідентифікувати товар і, таким чином, створити йому додаткові переваги щодо реалізації.

Найчастіше застосовують підробку відомих торгових марок напоїв. Для споживача упаковка і етикетка виступають як природний ідентифікатор достовірного товару. Знайомий зовнішній вигляд, конструкція упаковки, матеріали, фірмові кольори продукту забезпечують позитивну реакцію споживача і довіру до запропонованого товару. З метою попередження випуску фальсифікованої продукції на перший план виходить питання захисту від підробки упаковки і етикетки, оскільки саме вони є природними ознаками достовірності для споживача. У той же час виготовлення фальшивих етикеток і упаковки вважається найбільш доступним і простим способом підробки товару.

Відомі такі способи фальсифікації етикетної продукції: кольорове ксерокопіювання і "цифрова фальсифікація". Поліграфічна підробка - максимально наближена до технологічних умов випуску оригіналу з використанням відповідних методів друку, матеріалів тощо.

Марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність виробництва, ввезення та реалізації на території України; Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих напоїв і виробів дизайном та кольором відповідно до зразків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Маркування кожної пляшки алкогольних напоїв та пачки тютюнових виробів здійснюється таким чином, щоб цілісність марки підтверджувала відкривання упаковки.

Марки акцизного збору для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів виготовляються з паперу із питомою масою 70±3 г/м² і мають відповідні розміри та кольори. Довжина марки для алкогольних напоїв 160