Товарознавство м'яса - Бірта Г.О. - 5.1. Породи коней України

5.1. Породи коней України

У країнах світу розводять понад 250 порід коней. У межах СНД - близько 50, в Україні більше 10. Зоотехнічна наука ще не виробила єдиної класифікації кінських порід. З декількох існуючих класифікацій більш доцільною вважають класифікацію порід коней за рівнем селекційної роботи та характером їх використання. Відповідно до цього, а також згідно з Дарвіним всі породи коней поділяють на заводські та місцеві. За характером використання заводські породи поділяють, в свою чергу, на верхових (чистокровна і українська верхові, тракененська, арабська та ін.), верхово-запряжних (донська та ін.), рисистих (орловська, російська), ваговозів (радянський, російський), запряжних (торійська та ін.). Усі ці породи спеціалізовані, але для більшості з них характерне універсальне використання.

Місцеві породи не спеціалізовані, їх відносять до трьох екологічних груп: степових, лісових і гірських.

Коней заводських порід розводять у певному природно-історичному регіоні з урахуванням їх біологічних особливостей та економічної доцільності. Провідними поліпшуючими породами коней України поки що залишаються орловська і російська рисисті, новоолександрівська і радянська ваговозні, чистокровна і українська верхові. Значно менше використовуються коні тракененські верхові, торійські запряжні. У гірських та передгірських районах Карпат успішно використовуються коні гуцульської породи.

Чистокровна верхова порода виведена в Англії у XVII-XVIII ст. відтворним схрещуванням місцевих кобил верхового типу з жеребцями східного походження (арабськими, варварійськими, турецькими, туркменськими). Коні цієї породи мають добре розвинений тулуб, суху будову тіла, міцні м'язи, міцний тип конституції. Вони скороспілі, найжвавіші. Надзвичайно висока консолідація типу і ознак породи дали підстави використовувати її для виведення та вдосконалення цілої низки нових швидкоалюрних порід. Серед них тракененська верхова, будьоннівська та інші породи. Іноді в породі спостерігається схильність кісток кінцівок до розрощення. Взагалі їй властиві козинець, рорер, блютерство, деякі інші вади. Тварини вимогливі до умов годівлі, утримання. Основний метод розведення - чистопородний, спрямований на зростання жвавості, підвищення плодючості і зміцнення конституції. Використовуються ці породи в кінному спорті, а також як поліпшувачі існуючих та для виведення нових порід коней.

Тракененська порода. Місце виведення - Німеччина, XVIII-ХУХ століття, шляхом складного відтворного схрещування місцевих кобил із жеребцями арабської, чистокровної верхової, туркменської та інших порід. Суха конституція, "благородна" й "нарядна" форма тілобудови, легкість у русі, висока здатність долати перешкоди. Масивність. Масть каракова.

Українська верхова порода виводилася в Україні у 19451990 роках відтворним схрещуванням коней західноєвропейських порід. Коні відрізняються гармонійним типом будови тіла, мають міцну конституцію, добре розвинуті м'язи й енергійний норов, спокійний темперамент. Проміри жеребців - 164-192-21, маток - 162-188-20. Племінну роботу спрямовано на консолідацію бажаного спортивного типу при чистопородному розведенні. Коні цієї породи однаково придатні як для спорту, так і для використання у сільськогосподарському виробництві, а також для селекційного поліпшення місцевих коней.

Орловська рисиста порода виведена в Росії у XVIII-XIX ст. складним відтворним схрещуванням коней, арабської, датської, голландської, чистокровної верхової порід з подальшим розведенням "у собі" за жорсткого відбору за робочими та племінними якостями. Порода відрізняється гармонійно-складеним легкозапряжним типом коней. Вони мають міцний кістяк, високу роботоздатність. Проміри жеребців - 162-181-20, кобил - 160-183-20. Більш поширені у породі сіра, гніда і ворона масті. Жива маса 500-550 кг, вихід лошат на 100 кобил - 80-85. Характерні енергійний темперамент та добрий норов. Основний метод розведення - чистопородний, селекція у напрямку вдосконалення роботоздатності та скоростиглості при збереженні високого зросту, сухої конституції, нарядності. Обмежене схрещування кобил з російськими, американськими та французькими рисаками. Використовується порода у першу чергу як поліпшувач масового робочого і племінного конярства, а також у кінному спорті.

Російська рисиста виведена в Росії відтворним схрещуванням орловської і американської порід з наступним розведенням "у собі" і затверджена в 1949 р. Для коней породи характерне вдале поєднання росту, масивності, нарядності і підвищеної жвавості. Досить розвинені у цих тварин м'язи та зв'язки, міцна конституція. Проміри: жеребців - 161-184-20,5, кобил - 159-184-19,5. Масть коней - гніда, ворона, рідше - сіра і руда. Основний метод розведення - чистопородний у напрямку підвищення жвавості, скоростиглості та плодовитості при збереженні високого росту, правильного екстер'єру та легкозапряжного типу. Застосовується також прилиття крові американських рисаків. Вдосконалюють породу Дібрівський, Лимарівський, Запорізький кінні заводи.

Новоолександрівський ваговоз. Цю породу коней виведено в Росії методом складного відтворного схрещування місцевих кобил різних зон з жеребцями арденської породи з подальшим розведенням "в собі". Затверджено у 1948 р. Коні невеликі (жеребці - 149191-21, кобили - 148-191-21 см), масивні (жива маса жеребців 590, кобил - 560 кг), мають гармонійну будову тіла, суху конституцію, енергійний і водночас врівноважений темперамент, відрізняються досить високою роботоздатністю, довговічністю та продуктивністю. Максимальне тяглове зусилля 669 кг. Від кобил за лактацію отримують до 2500-3000 кг молока, від 100 кобил - до 85-90 лошат. Тварини вибагливі до корму, використовують їх на сільськогосподарських роботах і для покращення масового та продуктивного конярства. Основним методом розведення в породі є чистопородне розведення. Селекційна робота спрямована на консолідацію і вдосконалення роботоздатності, витривалості, рухливості, молочної продуктивності.

Радянська ваговозна порода затверджена у 1952 році. Виведено її в Росії із застосуванням відтворного схрещування місцевих кобил з жеребцями брабансонської породи і подальшим розведенням "у собі". Для коней породи характерний великий розмір (проміри жеребців - 161-210-25, кобил - 156-200-23,7), масивність (жива маса жеребців - 780 кг, кобил - 650 кг), висока роботоздатність, спокійний темперамент, висока скоростиглість. Лошата у 6 міс. досягають живої маси 350-370 кг, в річному віці - 500 кг; плодючість - 70-75 лошат від 100 кобил. Тварини мають добрі м'ясні якості та молочну продуктивність. Рекордний надій - 7007 л за лактацію. Масть коней цієї породи здебільшого руда, рудочала, гніда, гнідочала, бура та ін. Використовуються коні на транспортних роботах та як покращувачі у продуктивному конярстві. Селекційна робота спрямована на поліпшення робочих якостей коней при чистопородному розведенні.

Гуцульська порода найбільш поширена в Україні у зоні східних Карпат. Перші відомості про цю породу були ще на початку XVII ст. Коні цієї породи відрізняються високими витривалістю і резистентністю, плодючістю та довголіттям, ефективно використовують корми, швидко відновлюють вгодованість. Для цих коней характерні міцна конституція, низькорослість. Проміри жеребців - 140-182-19 см, кобил - 136,5-179-18 см. З мастей переважають гніда, руда, трапляються ворона, булана та ін. Використовуються вони на різних сільськогосподарських роботах, лісорубках, під сідлом і в'юком, в обслуговуванні відгінного тваринництва. Основним методом племінної роботи в породі є чистопородне розведення.