Гроші та кредит - Круш П.В. - Національний банк України

Характерною рисою банківської системи є її дворівнева побудова, гнучке поєднання поглибленого, централізованого регулювання діяльності кожного окремого банку і сукупності всіх банків у цілому зі збереженням повної економічної самостійності, незалежності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного банку.

Вищий рівень сучасної банківської системи України становить центральний (національний) банк - НБУ. На ньому зосереджується відповідальність за вирішення макроекономічних завдань грошово-кредитної сфери і підтримання сталості національних грошей. Базовий нижчий рівень сучасної банківської системи України складають ділові комерційні банки зі своєю організаційною структурою (філіями, відділеннями). Вони забезпечують кредитне обслуговування економічних суб'єктів, діють на засадах комерційного розрахунку і конкуренції, маючи на меті отримання прибутку.

Національний банк України

Центральний банк України - Національний банк України - виступає як головний банк, що виконує функції емісійного центру, грошово-кредитного регулювання, нагляду за функціонуванням усієї кредитної системи, використовується як найважливіший інструмент кредитно-грошової політики держави.

Національний банк України було створено в 1991 р. згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність". Цей закон заклав основи класичної дворівневої банківської системи. Правовий статус НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України.

Подальший розвиток банківської системи, необхідність посилення відповідальності НБУ за забезпечення монетарної стабільності зумовили потребу в прийнятті в 1999 р. Закону "Про Національний банк України". Відповідно до цього закону НБУ виступає особливим центральним органом державного управління, основним завданням якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Тим самим визначено, що НБУ відіграє провідну роль на грошовому ринку, регулюючи пропозицію грошей та впливаючи на рівень відсоткових ставок.

Правовий статус НБУ обумовлений тим, що він поєднує в собі риси банківської установи і державного органу управління з покладенням на нього особливих завдань у сфері грошово-кредитних відносин і функціонування банківської системи, сприяючи забезпеченню її стабільності. НБУ є самостійною юридичною особою, його майно відокремлене від майна держави. Він не є комерційною організацією. Метою здійснення діяльності НБУ не є отримання прибутку, у своїх діях він керується лише державними інтересами та чинним законодавством.

Згідно із Законом "Про Національний банк України", НБУ регулює діяльність банків та забезпечує професійний нагляд над усією кредитною системою, є провідним інструментом реалізації кредитно-грошової політики держави.

НБУ забезпечує комерційні банки на їхні замовлення готівкою, здійснює розрахункове і кредитне обслуговування кредитних банків. Необхідність у кредитному обслуговуванні комерційних банків створюється в разі виникнення в них потреби у збільшенні грошових коштів, зокрема для надання кредитів.

Як кредитор комерційних банків НБУ протягом 1991-1993 рр. за завданням уряду розподіляв свої кредити головним чином серед колишніх державних банків. Ці кредити спрямовувалися на підтримку переважно державного сектора економіки. Таке адресне кредитування було селективним кредитним регулюванням комерційних банків.

Щоб забезпечити однаковий доступ для всіх банків до кредитів центрального банку, НБУ починаючи з 1994 р. запровадив проведення кредитних аукціонів.

Подальший розвиток кредитування комерційних банків з боку НБУ спирався на використання ринку державних цінних паперів. У 1996 р. було запроваджене ломбардне кредитування комерційних банків під заставу облігацій внутрішньої державної позики. Ломбардні кредити надаються комерційним банкам переважно для короткострокової підтримки їхньої ліквідності - до 10 днів.

З 1997 р. НБУ використовує ще один спосіб рефінансування (кредитування) комерційних банків - операції з цінними паперами на умовах угоди прямого РЕПО. Така операція полягає в тому, що комерційний банк для збільшення свого кредитного потенціалу продає цінні папери НБУ і приймає на себе зобов'язання викупити їх у вказанний термін або на вимогу другої сторони. Угоди прямого РЕПО стали додатковим джерелом підтримки ліквідності комерційних банків.

Розвиток кредитування НБУ виявився в появі з 2001 р. короткострокового (до 14 днів) та середньострокового (до 6 місяців) рефінансування комерційних банків шляхом проведення кредитних тендерів під забезпечення державними цінними паперами або врахованими банками векселями. Відсоткова ставка за цими кредитами визначається залежно від попиту банків на кредит та можливої пропозиції з боку НБУ. Але вона не може бути нижчою, ніж облікова ставка НБУ.

Отже, функціонування НБУ в банківській системі спрямоване на створення оптимальних умов для функціонування кредитної системи, ефективного кредитного обслуговування суб'єктів ринкових відносин.