Гроші та кредит - Круш П.В. - 2. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики

Передавальний механізм

Здатність змін у пропозиції грошей впливати на ділову активність реалізується через передавальний механізм грошово-кредитної політики. Вихідною ланкою цього механізму є зміна пропозиції грошей, проміжною ланкою - зміни в ринкових інструментах, а кінцевою - зміни в сукупному попиті та ВВП. Між відповідними ринковими інструментами і сукупним попитом є канали, які реалізують здатність пропозиції грошей впливати на ділову активність.

Передавальний механізм грошово-кредитної політики - це ланцюг економічних змінних, завдяки яким центральний банк, змінюючи пропозицію грошей, цілеспрямовано впливає на ділову активність.

Більшість економістів виділяє такі його ланки:

1) зміни реальної величини пропозиції грошей внаслідок проведення національним банком відповідної монетарної політики;

2) зміна відсоткових ставок;

3) зміна сукупних видатків у відповідь на зміну відсоткових ставок;

4) зміна основних макроекономічних показників. Загалом існує два основні підходи щодо сутності та механізмів

дії передавального механізму грошово-кредитної політики: кейнсіанський та монетарний.

Кейнсіанський підхід до розуміння передавального механізму

Сутність кейнсіанського підходу до монетарного передатного механізму випливає з базового кейнсіанського рівняння

Найважливіші з них такі канали: "курс акцій - інвестиції", "курс акцій - дохід від багатства - споживання", "відсоткова ставка - споживання", "відсоткова ставка - валютний курс - чистий експорт".

Канал "курс акцій - інвестиції" показує існування причинно-наслідкової залежності між курсом акцій (Р) та інвестиціями і зумовлює такий передавальний механізм грошово-кредитної політики:

Каналом "курс акцій - дохід від багатства - споживання" (з вихідного рівняння Модільяні та коефіцієнта Тобіна) було ще раз підтверджено взаємозв'язок та вплив відсоткової ставки на ціну фінансових активів. Цей канал показує, що якщо курс акцій зростає, то фінансове багатство домогосподарств збільшується. Це, в свою чергу, збільшує їхнє споживання в складі сукупного попиту та зумовлює зростання ВВП. Отже, стимулювальна монетарна політика має ще один передатний механізм, який можна записати так:

Канал "відсоткова ставка - споживання" - монетарна політика, змінюючи рівень відсоткової ставки, здатна змінювати величину споживання, а отже, і сукупного попиту в цілому. Ураховуючи здатність відсоткової ставки впливати на споживання, монетарний передатний механізм матиме такий вигляд:

Як результат, стимулювальна монетарна політика збільшує чистий експорт як компонент сукупного попиту, що приводить до зростання ВВП:

Монетарний підхід

В основі монетарного підходу до передатного механізму грошово-кредитної політики лежить рівняння Фішера та Фрідмана. Вона має вигляд:

Монетарна модель монетарного передавального механізму виходить із того, що збільшення пропозиції грошей безпосередньо визначає зростання сукупного попиту. Відповідно, гроші є джерелом сукупного попиту. Таку залежність між приростом пропозиції грошей і зростанням сукупного попиту монетаристи підтверджують наявністю між змінними високої кореляції. В дійсності не гроші, а дохід, утворений економікою, є джерелом сукупного попиту, а гроші - це лише засіб його реалізації.

Основним недоліком монетарної концепції є те, що вона не показує ринкових інструментів, за допомогою яких збільшення пропозиції грошей може впливати на ділову активність.

Головним висновком Фрідмана стає положення про те, що національному банку не обов'язково знати механізм впливу грошей на ділову активність, головне - стабільно і швидкими темпами друкувати гроші.

Досвід розвинутих держав показав, що монетарна політика добре працює, якщо її передавальний механізм не має порушень. І в довгостроковому періоді зміни пропозиції грошей переважно підвищують рівень цін і не впливають на реальні обсяги виробництва (монетарна нейтральність грошей).