Основи фінансового менеджменту - Рясних Є.Г. - Механізм розподілу постійних витрат і маржинальний прибуток

Використання показників маржинального прибутку допомагає оперативно визначити наслідки зміни цін, масштабів виробництва, асортименту і витрат на прибуток підприємства. Застосування формули 4.27 дає змогу точно визначити зміну прибутку підприємства загалом. Але це не означає, що приріст (зменшення) відбувся саме за рахунок конкретного виробу. Якщо кількість одиниць конкретних виробів зростає (зменшується), це призводить до зменшення (зростання) постійних витрат, що впливає на інші вироби, прибутковість яких теж зростає (зменшується). Тому менеджери мусять визначати зміни рентабельності усіх виробів після змін у структурі асортименту. А це, у свою чергу, потребує використання певного методу розподілення накладних витрат між виробами.

У стандарті "Положення бухгалтерського обліку 16" за основу розподілу загальновиробничих витрат пропонують обирати: обсяг випущеної продукції, вартість прямих матеріалів, прямі витрати на оплату праці, години роботи, машино-години. На практиці найчастіше такою основою є пряма заробітна плата працівників.

Метод розподілу витрат повинен бути:

1) простим (не вимагати великих витрат часу та інформації для розрахунків за зміни асортименту);

2) забезпечувати повний розподіл непрямих витрат;

3) обсяг беззбиткового обігу повинен дорівнювати сумі беззбиткових обігів за окремими виробами;

4) забезпечувати точну порівняльну оцінку прибутковості окремих виробів і кореспондувати з показником коефіцієнта маржинального прибутку.

Цим вимогам відповідає лише метод розподілу умовно-постійних витрат пропорційно маржинальному прибутку. За маржинальною теорією в точці беззбитковості маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам. Відповідно, визначивши точки беззбитковості і величину маржинального прибутку для наявних обсягів, фактично визначають і розміри умовно-постійних витрат за кожною групою виробів.

Розподіл умовно-постійних витрат обчислюють двома основними методами: пропорційно до заробітної плати і пропорційно до маржинального прибутку. Методи розглянуто на умовному прикладі (табл. 4.20).

Таблиця 4.20. Вихідні дані для розрахунку розподілу умовно-постійних витрат

Приклад

Постійні витрати по підприємству становлять 44 тис. грн.

Прибуток: МП - ПостВ = 80 - 44 = 36 (тис. грн).

Коефіцієнт розподілу за заробітною платою: 44 / 51,6 = * 0,85. Коефіцієнт розподілу за маржинальним прибутком: Кб - Т/ІА - 44/80 = 0,55. Результати розрахунків зведені у табл. 4.21.

Таблиця 4.21. Результати розрахунків за двома методами розподілу умовно-постійних витрат

По підприємству загалом беззбитковий обіг дорівнює:

Боб=ЧВ o Кб =172 o 0,55 - 94,6 (тис. грн).

Беззбитковий обіг по підприємству, якщо його обчислення здійснюють на основі розподілу умовно-постійних витрат пропорційно до заробітної плати, відрізняється від його величини, розрахованої на основі розподілу цих витрат пропорційно до маржинального прибутку, на 20,66 тис. грн (115,26 - 94,6). Коефіцієнт покриття, який відображає рівень рентабельності продукції, збігається в порядку зростання (А, В, С) з рівнем рентабельності виробів при розподілі умовно-постійних витрат пропорційно до маржинального прибутку.

При розподілі умовно-постійних витрат пропорційно до заробітної плати ситуація інша (В, А, С). Аналогічні результати отримані і при розподілі умовно-постійних витрат пропорційно до змінних витрат, прямих матеріальних витрат тощо.

На промислових підприємствах більшу частину умовно-постійних витрат розподіляють за калькуляційними одиницями пропорційно до прямої зарплати працівників, що дещо спотворює дані по рентабельності виробів.