Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 26.5.1. Місцеві фінанси

26.5.1. Місцеві фінанси

У Румунії половина населення проживає в адміністративних одиницях з кількістю населення до 3000 осіб.

У країні нараховується близько 2950 органів влади базового рівня, а середня кількість населення на один муніципалітет становить 7735 осіб.

У 1993 р. у Румунії серед джерел надходження місцевої влади трансферти становили 77 %, місцеві податки — 17 %, неподаткові та інші джерела — 6,0 %.

У 1993 р. муніципальні видатки становили 3,5 % від ВВП Румунії та 16,9 % від загальних видатків уряду (ЗВУ).

Муніципалітети деяких міст Румунії вже п'ятий рік активно залучають громадськість до формування міського бюджету. Шляхом опитування, анкетування, громадських слухань визначаються найактуальніші потреби, які вимагають фінансування з міського бюджету. Департаменти муніципалітетів щоквартально звітуються перед громадянами про стан бюджету, досягнення, перешкоди, що виникають, і шляхи їх подолання.

Навести приклад такої ефективної взаємодії місцевої влади і громади в Україні поки складно.

26.5.2. Фінанси домогосподарств

26.5.2.1. Особливості приватизації житлового сектору в Румунії

До 1989 р. у Румунії було приватне і державне житло. Житло ставало приватним, коли його купували в приватних осіб або в держави, але купувати дозволялось лише одне помешкання. Державним житлом (в основному це були великі багатоквартирні будинки), управляли спеціалізовані підприємства, які здавали квартири за дуже низьку місячну плату. Точних даних про розподіл житла в країні немає.

Декрет-закон № 61 про продаж державного житла давав змогу викуповувати державні квартири або будинки їх мешканцями. Положення цього декрету були доповнені урядовою Постановою № 88 1991 р. про обмір державного житла, що продається" та постановою № 562 від 1991 р. про перші та наступні внески платежів у разі продажу державного житла. Ці внески визначають пункти контракту продажу, що укладається між мешканцями та спеціалізованими державними компаніями, які управляють державним житловим фондом. Загальні постанови стосуються лише житла, яке належить державі. Ціни продажу житла залежать від розміру квартирної плати та стану будівлі. Згідно з указаними постановами покупець може внести повну ціну при підписанні контракту або сплатити початковий мінімальний внесок у розмірі 10 % ціни, а решту рівними частинами вносити щомісячно протягом наступних двадцяти п'яти років.

Покупець може також одержати в Ощадному банку кредит під номінальні 4 % для сплати першого внеску й позику від компанії, яка управляє державним житловим фондом, для сплати щомісячних платежів. Виручка від продажу житла розподіляється порівну між центральним і місцевим бюджетами.

Держава встановила дуже низькі ціни на житло, особливо на те, яке знаходиться в поганому стані. Завдяки цьому, а також можливості вносити платежі за житло частинами (з огляду на високий рівень інфляції) був створений великий попит, і вже на 31 травня 1992 р. 2 млн помешкань було викуплено їх мешканцями. У держави залишилися 2,8 млн помешкань, на які було подано 600 000 заявок на викуп. Більшість з цих помешкань було викуплено наступними роками.

Крім того, що житло продається тим, хто в ньому живе, держава також продає квартири в новозбудованих будинках, але цей процес проходить дуже повільно. Багато з тих, хто переїхав до міста, потребують житла, якого не вистачає почасти тому, що було заморожене раніше розпочате будівництво багатоквартирних будинків. Було встановлено дуже високі ціни на квартири в цих будинках; купувати такі квартири населенню важко, навіть якщо Ощадний банк надасть позики під номінальні 4,55 %. Дуже суперечливим лишається питання повернення житла колишнім власникам {реприватизація).