Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 27.2. Особливості реформування фінансової системи країни

Перехідний період у Болгарії характеризувався різким погіршенням усіх найважливіших економічних показників. Скоротився обсяг ВВП, стійкий спад спостерігався в промисловому й аграрному виробництві, зовнішній і внутрішній торгівлі, знизилась купівельна спроможність державного бюджету.

У процесі приватизації також були допущені значні прора-хунки. Так, національна компанія "Балкан" була приватизована всього за 150 тис. дол. США. А найбільший на Балканах металургійний комбінат "Креміковци" було продано одній індійській фірмі за 1 дол. США.

Спад ВВП становив 29 %. У доларовому еквіваленті цей показник був ще гіршим — падіння досягло 44 % (з 21,8 млрд дол. США в 1989 р. до 12,3 млрд дол. США в 2000 р.). Зменшення товарного виробництва змінило структуру валового продукту — відбулося скорочення частки промисловості, тоді як частка послуг зросла навіть без розвитку ринку капіталу чи перетворення Болгарії в регіональний банківський і біржовий центр.

Промислове виробництво зменшилось в 2,5 рази. У кілька разів скоротився аграрний сектор. Виробництво промислових культур — зерна, тютюну, винограду, фруктів — знизилось у 2—2,5 рази, а цукрового буряка — у 18 разів. У 2,5—3,5 раз зменшилось поголів'я сільськогосподарських тварин — корів, свиней, овець, птиці.

Значно гіршим став зовнішньоторговий обмін. Річний товарообіг знизився з 14,5 до 9,8 млрд дол. США, при цьому експорт скоротився з 7,5 млрд дол. США в 1989 р. до 4,5 млрд дол. США в 2000 р. Різко дебалансоване торгове сальдо з Росією та іншими країнами СНД — співвідношення "експорт / імпорт" становило на початку XXI ст. 1/7. Ця деформація також стала наслідком великої кількості помилок у зовнішній торгівлі, митній і транспортній політиці.

Болгарія має великий зовнішній борг — більше 10,5 млрд дол. США (1300 дол. США на одну особу). Цей стан ускладнюється тим, що співвідношення величини боргу до ВВП становить 85 %, а експорту до боргу — 43 %.

Слабка економіка формує і слабкий державний бюджет. У стані постійного браку коштів грошей працюють усі громадські структури, що перебувають на державному утриманні. Купівельна спроможність бюджетів общин (муніципалітетів) скоротилась у три рази. Водночас на оборону планується виділяти 3,3 % ВВП — порівняно високий показник за міжнародним стандартом. Однак з цієї суми на переозброєння армії спрямовується лише 6 %.

Економічні реформи почалися в лютому 1991 р. — через рік після політичної революції. Причому першими діями влади стало введення повної лібералізації цін, доходів і валютних курсів. Цей захід шокував населення — у суб'єктів господарювання не було часу, щоб підготуватися до нових умов кредитування і валютних розрахунків. Це завдало другого удару національному виробництву. І, як наслідок, у мирний час всього за два роки воно зменшилось у два рази.

Відбулося зростання інфляції. Причому до 1997 р. вона формувалась внаслідок не тільки вільного ціноутворення, а й валютних курсів. У результаті за 11 років товари і послуги в країні подорожчали більше ніж у 1600 разів.

Болгарські реформи мають свою особливість. З липня 1997 р. у країні введено валютний борд — дисциплінуючу фінансово-кредитну форму управління економікою для держав, що перебувають у стані кризи. Борд регламентує твердий валютний курс щодо певної резервної іноземної грошової одиниці (для Болгарії це донедавна була німецька марка, а нині — євро), співвідношення між валютними резервами і грошовою масою та суворі обмеження на фінансування державного бюджету.

У ході трансформації економіки болгарська влада допустила багато політичних, концептуальних, принципових і оперативно-управлінських помилок. На думку доктора економічних наук, професора Ніколи Койчєва (Болгарія), керівництво країни зробило такі помилки:

— економічні реформи були надмірно політизовані;

— економічні реформи розпочались без національної стратегії та організаційного планування змін у часі їх проведення;

— ідейною основою реформ став монетаризм, який виходив вже з моди. Зміни були відірвані від дійсності, більше того, на першому етапі банківський і реальний сектори протиставлялись один одному;

— втручання міжнародних фінансових інститутів у суверенну фінансово-економічну діяльність країни виявилось більшим, ніж це дозволяли офіційні договори;

— надто швидко були укладені угоди про вільну торгівлю з міжнародними економічними організаціями й окремими країнами (Туреччина, Македонія) без урахування конкурентоспроможності болгарського виробництва;

— приватизація була проведена заради формування нової структури власності. Ніхто не шукав ефективніших форм і методів управління, господарських зв'язків, зайнятості населення, зростання національного доходу та ін.;

— було ліквідовано насильницьке кооперативне землеробство.

Перелік цих помилок можна продовжити: відсутність інвестиційної й технологічної політики та будь-яких експериментів, дозволених Світовою організацією торгівлі, прагнення, з одного боку, до дерегуляції та лібералізації, а з другого — до бюрократизації ліцензійної та контрольної діяльності держави, які протистоять одна одній. Компрометації реформ сприяли корупція, економічна злочинність, неефективна робота поліції та суду. Все це призвело до значної інфляції в 1990— 1997 рр. (табл. 27.1).

Таблиця 27.1. Інфляція у Болгарії в 1990—2000 рр., % до попереднього року

Перші, дійсно ринкові реформи, розпочалися в Болгарії з 2001 р. У країну прийшов іноземний капітал, запрацювала банківська система. Разом з тим близько 80 % активів стало належати іноземним банкам.