Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 5.3. Міжбюджетні відносини Словаччини

У 1996 р. парламент прийняв Закон про адміністративно-територіальний поділ, за яким було створено 8 регіонів, 79 округів загального типу та 4 військові округи ("спеціальні муніципалітети").

Однією з проблем субцентрального рівня Словаччини, на думку доктора економічних наук С. Слухая, є його фрагментація, тобто невеликий розмір субцентрального уряду основного рівня, що є перешкодою у здійсненні децентралізації сектору державного управління, однією з причин низької частки такого уряду в економіці (табл. 5.3, 5.4).

Таблиця 5.3. Видатки і доходи субцентральних урядів Словаччини, у % до ВВП

Таблиця 5.4. Видатки адміністративних одиниць Словаччини у 1997-1998 рр. (без Фонду соціального страхування)

Частка видатків муніципальних бюджетів у сукупних видатках сектору державного управління становила 9,3 % у 1997 р., 10,2 у 1998 р., 9,4 % у 1999 р., що було досить низьким показником, порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи.

Після одержання Словаччиною державної незалежності обсяг функцій місцевих урядів зріс, проте залишається ще не значним, оскільки значна частка місцевих функцій (забезпечення освіти, охорони здоров'я) виконується галузевими бюро центральних установ та місцевими державними адміністраціями.

На кінець 1998 р. в управлінні державних адміністрацій перебувала значна кількість бюджетних та напівбюджетних установ у сферах освіти (7500), соціальної допомоги (370), охорони здоров'я (95), культури (39), в яких працювало понад 136 тис. працівників. Отже, за даними досліджень доктора економічних наук С. Слухая можна констатувати в цілому незначну роль місцевих урядів країни у наданні суспільних послуг.

Відповідальність муніципалітетів поширюється на будівництво житла та відповідної інфраструктури, місцевий транспорт (у великих містах), місцеві дороги, охоронні зони, освітлення, упорядкування ринків, кладовищ, водозабезпечення, каналізацію, утримання закладів культури, спорту та туризму, організацію догляду за дітьми, амбулаторне обслуговування хворих, основні соціальні послуги, управління муніципальною поліцією та пожежною охороною. Особливості доходів муніципальних бюджетів Словаччини полягають у тому, що, по-перше, значною мірою пов'язані з муніципальною власністю (доходи такого виду власності становлять досить значну їх частку), і, по-друге, дуже залежать від нестабільності розподілу податків.

Головним об'єктом місцевого оподаткування є нерухоме майно (податки на будівлі та на землю, запроваджені з 1993 р.). При визначенні ставки податку для місцевого уряду законодавством встановлено її верхню межу, яка обчислюється за шкалою коефіцієнтів відповідно до основної ставки залежно від чисельності населення муніципалітету (чим вона більша, тим більшим є коефіцієнт, величина якого коливається від 0,3 до 4,5). Проте роль цих податків з часом зменшилася: якщо у 1993 р. їхня частка у податкових доходах становила 48,6 %, то у 1999 п. - 40,8 %, хоч вона дещо підвищилася, порівняно з 1996 р.

У Словаччині обговорювалася можливість оренди чи приватизації об'єктів муніципальної інфраструктури, проте це не вплинуло б на принципове вирішення проблеми забезпечення доходами субцентрального уряду. Інші можливості отримання коштів, наприклад, здобуття грантів з державних цільових фондів (Фонду зайнятості, Дорожнього фонду та Фонду житлового будівництва), залишалися для муніципалітетів дуже обмеженими, оскільки не було прозорої процедури одержання таких коштів. Ці фонди реалізують свої програми через власні місцеві відділення, не координуючи рішень субцентрального уряду.

Головним інструментом міжбюджетних трансфертів у Словаччині виступають розподіл прибуткових податків з громадян та з підприємств (нормативи розподілу коливалися у діапазоні 20-30 % та 3-6 % відповідно), і дорожнього податку (з 1994 р. встановлено норматив у 30 %). Величина нормативів розподілу прибуткових податків з громадян та з підприємств встановлюється щорічно у бюджетному процесі. Значна залежність доході в субцентрального уряду від розподілу податків створювала багато проблем.

Державні гранти винятково цільовий вид надходжень; компонента вирівнювання наявна лише в адресних грантах для малих муніципалітетів. З цією метою було визначено останніми роками близько 20 % від загальної суми прямих трансфертів.

Інші види цільової допомоги місцевим урядам із державного бюджету, застосовувані у Словаччині, включають гранти для субсидування видатків на пасажирські перевезення у великих містах (цей вид цільових грантів переважає), а також на фінансування житлового будівництва, спорудження шкіл, ремонт адміністративних будівель у невеликих комунах. Описана структура трансфертного фонду спричинює те, що частка грантів у доходах значних субцентральних урядів є істотно більшою, ніж у невеликих.

Значна частка цільових трансфертів надходить з державних позабюджетних фондів: Державного фонду довкілля (на місцеві програми захисту довкілля); Фонду "За Словаччину" (підтримка культурних заходів, відбудова історичних монументів); Державного фонду водного господарства; Державного фонду житлового будівництва; Державного фонду фізичної культури.