Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 5.5. Результати і проблеми реформування фінансової системи Словаччини

Фінансова система Словаччини, як і Чехії, будується переважно на податкових надходженнях до бюджету. Серед останніх значну частку становлять доходи від непрямих податків. Ставки основних податків тривалий час були дуже близькі до розміру ставок у Чехії. Основні видатки державного бюджету у 90-х роках XX ст. були спрямовані на соціальну сферу і соціальний захист населення, дотації місцевим бюджетам. З початку XXI ст. рівень соціального захисту став знижуватися, що й привело в 2006 р. до поразки ліберального уряду на чолі з М. Дзірундою.

Важливою складовою доходів бюджетів усіх рівнів є надходження від туризму, які з кожним роком невпинно зростають. Водночас з державного і місцевого бюджетів перераховуються значні кошти на розвиток туристичної інфраструктури.

Обсяг дефіциту державного бюджету (у відсотках до ВВП) у Словаччині становив: в 1993 р. - 3,4; в 2000 р. - 6,1; в 2001 р. - 5,4; в 2002 р. - 5,0. Структура державного боргу в 2001 р. була такою: 73 % - внутрішній борг; 27 % - зовнішній. З 2004 р. у Словаччині введено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 19 %, зменшено ставку ПДВ, одночасно скасовані пільги з ПДВ.

У 2004 р. прибутковий податок і внески працівників та роботодавців на соціальне забезпечення дорівнювали 42 % вартості робочої сили, в тому числі прибутковий податок - 5,8, внески на соціальне страхування працівника - 9,9, а роботодавця -26,3 %. За паритетом купівельної спроможності річна вартість робочої сили в Словаччині в 2004 р. становила 13 229 дол. США. На початку XXI ст. рівень бідності був 8,6 %, або саме така частина населення отримувала дохід менше 4,3 дол. США на день.

Єдиний податок у 19 % є у Словаччині, 13 % - в Україні. У Західній Європі податки сягають інколи 40 %, тому, приміром, німецькі компанії через низькі податки бажають працювати у Словаччині, відтак є ризик, що багатші та сильніші країни Євро-союзу можуть натиснути на Словаччину з метою підвищення рівня податків, а також, можливо, зміни якихось інших економічних складових.

Бурхливий розвиток економіки Словаччини за останні роки в результаті вдалого проведення економічних реформ уже дістав назву "економічного дива", хоча ці реформи зумовили поразку Уряду М. Дзірунди на виборах в 2006 р.

Певною мірою цьому сприяла і приватизація банківського сектору. Перші три найбільші банки Словаччини перейшли в іноземну власність на кінець 2002 р. Власники брали участь в приватизації банків в основному як стратегічні інвестори, іноземні банки починали з того, що поступово скуповували контрольні пакети акцій.

Водночас у країні почався інвестиційний бум, значною мірою викликаний упровадженням єдиного прибуткового податку як для фізичних, так і для юридичних осіб на рівні 19 %. Іноземні підприємці належно оцінили нововведення, вклавши в економіку Словаччини 11 млрд дол. США, що допомогло досягти найвищих у центральній Європі темпів зростання - у 2005 р. вони становили 6,1 %. Це зумовило виникнення нових робочих місць і стрімке підвищення зарплат. У результаті Всесвітній банк надав Словаччині статус "Світового лідера в галузі реформ".

Проте "словацьке диво" має і зворотний бік. Було урізано багато соціальних програм, зокрема у галузі пенсійного забезпечення, а реформи у сфері охорони здоров'я призвели до її комерціалізації. Крім того, не в усіх регіонах країни показники рівня безробіття відповідають середньому - найскладніша ситуація нині на сході країни: без роботи залишилися 28 % населення (були навіть випадки, що напередодні вступу до ЄС армії довелося приборкувати голодні бунти циган, які компактно проживають у цьому регіоні). Викликало невдоволення населення і те, що уряд М. Дзурінди віддавав перевагу іноземним інвесторам над словацькими.

На це невдоволення і зробив ставку соціал-демократ Р. Фіцо. У його передвиборчій програмі - на противагу пропозиціям М. Дзурінди - увага зосереджувалася на державному управлінні економікою, скороченні темпів і масштабів приватизації, а також на посиленні соціального захисту населення.

З іншого боку, хоча Р. Фіцо жорстко критикує методику уряду Дзурінди, навряд чи він різко почне зупиняти реформи, адже це викличе негативну реакцію ЄС і МВФ. До того ж позитивні результати від шокової терапії все-таки є: рівень безробіття знизився до 16 %, іноземні інвестиції пожвавили виробництво, тож найімовірніше, що прем'єр лише пом'якшить лінію свого попередника, використовуючи "півзаходи" на кшталт скасування оплати основних медичних послуг і вищої освіти.

Економічний досвід Словаччини досить позитивний: насамперед у країні здійснили приватизацію, як і в Україні, провели податкову реформу. Словацька податкова реформа дуже прогресивна та варта наслідування: було введено єдину податкову ставку в розмірі 19 % на прибутки фізичних та юридичних осіб, окрім того, ставка ПДВ також зафіксована на рівні 19 %. Всі ці кроки разом з довірою іноземних інвесторів до уряду привели до приходу іноземного капіталу у країну, зокрема в автомобільну промисловість. Це зумовило активний розвиток економіки. Сьогодні Словаччина посідає перше місце серед виробників автомобілів за кількістю продукції, що виробляється на 1000 жителів. Не останню роль в успішності реформування економіки відіграли неурядові організації, що інформували населення про необхідність тих чи інших змін. Показово, що напередодні податкової реформи податок на прибуток становив 38 % для всіх фізичних осіб, а для журналістів - 2 %. Але коли була висунута пропозиція встановити податок на рівні 19 % для всіх, жоден журналіст не виступив проти такого підвищення. Водночас, треба врахувати той факт, що новий соціал-демократичний уряд може скасувати єдиний податок, який називають податком для багатих.

Словаччина завдяки оновленому пакту вступила в єврозону раніше запланованого терміну. Словацький уряд планував на 2005 р. бюджетний дефіцит на рівні 3 % ВВП, але без включення до нього пенсійних витрат. Такої мети досягти нескладно, оскільки у 2004 р. дефіцит бюджету становив 3,3 %.