Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Реформування першого рівня привело до запровадження таких основних інновацій

Словаччина здійснила пенсійну реформу 2004 р. Основний її чинник - поширене в суспільстві невдоволення щодо рівня життя пенсіонерів. У Державному пенсійному фонді з 1997 р. був постійний дефіцит грошей, що спричинило неухильне зниження реальної величини пенсій. Стара система мала високий рівень перерозподілу коштів. Різниця між найнижчими і найвищими пенсіями була мінімальною. Така система влаштовувала лише людей з низьким рівнем доходу та спекулянтів, які працювали в тіньовому секторі економіки і сплачували мінімальні внески. Зазначена тенденція посилилася внаслідок процесу глобалізації, який надав можливості тим, хто мав велику зарплату, взагалі уникати сплати внесків до цього фонду. Різке зростання безробіття наприкінці 1990-х років разом з очікуваною демографічною кризою викликало необхідність реформування системи.

Взявши до уваги рекомендації Всесвітнього банку та вивчивши досвід реформ в Угорщині й Польщі, новий уряд Словаччини вирішив побудувати пенсійну систему, яка б складалася з трьох рівнів і "мережі безпеки" для громадян з дуже низькими пенсіями. Стару солідарну систему розділили на обов'язкове соціальне страхування (перший рівень) та обов'язкове заощадження (другий рівень), що доповнювалися менш масштабною системою добровільних заощаджень (третій рівень).

Реформування першого рівня привело до запровадження таких основних інновацій

1. Поступове підвищення встановленого пенсійного віку в середньому від 55 років для жінок (залежно від кількості дітей) та 60 років для чоловіків до 62 років для представників обох статей. Усі чоловіки з 2006 р. виходять на пенсію у віці 62 роки, а жінки - у 62 роки, починаючи з 2015 р.

2. Порівняно з старою, нова формула розрахунку пенсій дає можливість отримувати вищі пенсії тим, хто заробляв більше та сплачував більші внески впродовж усього робочого стажу, і навпаки. Перерозподіл грошей зменшуватиметься протягом трирічного перехідного періоду. Нова схема розрахунку мала збільшити мотивацію до сплати внесків та усунути можливість уникнення такої сплати. Водночас вона є невигідною для малозабезпечених громадян, які матимуть дуже низькі пенсії. Передбачається, що такі люди отримуватимуть допомогу з державного бюджету. Отже, солідарність було чітко відокремлено від сплати обов'язкових внесків.

3. Нова індексація наданих пенсій за так званим швейцарським методом, який передбачає автоматичну щорічну індексацію пенсій на середньозважене значення індексу споживання цін (інфляцію) і зростання середньої номінальної заробітної плати в економіці. Частка кожного параметра становитиме 50 %. Загалом зміни принципів індексації послаблюють вплив політики на розрахунок пенсій (це позитивна особливість, адже індексація часто була предметом політичної боротьби напередодні реформ), але прив'язують його до зростання економічних показників.

4. На відміну від колишньої системи, реформована солідарна система дозволяє виходити на пенсію раніше і пізніше встановленого терміну. За кожний місяць виходу на пенсію раніше розмір пенсії зменшується на 0,5 %, а за кожен місяць виходу на пенсію пізніше встановленого віку - зростає на 0,5 %.

Попри те, що нова солідарна система Словаччини посилює мотивацію, вона не в змозі автоматично змінити рівень зайнятості. Останнє має значний вплив на обсяги пенсійних внесків і є основним обмеженням для збільшення розміру пенсій. Однак ані нова формула розрахунку пенсій, ані нові правила індексації не відображають цих змін, і система продовжує давати негарантовані обіцянки. З огляду на демографічні очікування зазначена проблема може знову постати вже у 2016 р. Це потребуватиме ще однієї реформи солідарної системи, яка зокрема передбачатиме: подальше підвищення пенсійного віку, збільшення внесків, внесення змін до формули розрахунку пенсій та/або правил індексації пенсій.

Спроба словацьких реформаторів побудувати універсальну систему з однаковими правилами для всіх виявилася марною. Опір представників силових структур (зокрема військових і поліцейських) був занадто сильним, тому незмінною залишалась наявність пільги.

Новий обов'язковий другий рівень набув чинності з 1 січня 2005 р. Усім громадянам, молодшим за визначений вік (приблизно 52 роки), було дозволено зробити вибір до червня 2006 р.: вступати до системи фінансування/інвестування чи ні. Після вступу до системи повернення назад уже неможливе. Молоді люди, які вперше приходять на ринок праці, будуть зобов'язані починати з другого рівня. їхніми активами управлятимуть приватні пенсійні компанії, що конкуруватимуть на ринку, а незалежний орган з питань фінансового нагляду спостерігатиме за їхньою діяльністю. Засновники пенсійних компаній мусять бути фінансово надійними установами, мати щонайменше три роки досвіду такої діяльності, їх мінімальний основний капітал повинен становити 300 млн словацьких крон (7,1 млн євро). Кожна пенсійна компанія управлятиме трьома фондами з різними обмеженнями щодо інвестування та різним відношенням між ризиком і прибутком. Гроші, що сплачуються на другому рівні, будуть приватною спадковою власністю громадян, які їх заощаджуватимуть. Відсотки, зароблені на таких фондах, не підлягатимуть оподаткуванню.

Акції - надто нестабільний інструмент для забезпечення доходу після виходу на пенсію, хоча вони і можуть бути цінним компонентом портфеля інвестицій упродовж періоду накопичення грошей. Облігації надають стабільніший дохід за рахунок менших прибутків, тому клієнти пенсійних фондів здебільшого інвестують гроші в акції, аби скористатися перевагами більших, але нестабільних прибутків, а потім поступово, з наближенням часу виходу на пенсію, переводять гроші в облігації. Значна частина фондів вкладають свої кошти в акції (табл. 5.5).

Щоб дозволити таку стратегію інвестування, словацьким реформаторам потрібні три різні фонди. Кожен з тих, хто заощаджує гроші, може одночасно мати активи лише в одному з них. За п'ятнадцять років до виходу на пенсію ті, хто заощаджує гроші, не можуть тримати активи в інвестиційному фонді, і за сім років до виходу на пенсію вони повинні повністю перемістити активи до консервативного фонду.

Держава безпосередньо не гарантує ні особливих результатів функціонування пенсійних фондів, ні збереження номінальної вартості сплачених внесків, проте опосередковано у законодавстві встановлено жорсткі обмеження щодо інвестування для пенсійних компаній і забезпечено жорстке регулювання їх діяльності. Закон також вимагає від пенсійних компаній досягнення певних мінімальних результатів функціонування, сумірних з результатами діяльності їх конкурентів. Окрім того, держава

Таблиця 5.5. Фонди, які управляють пенсійними коштами

гарантує стовідсоткову виплату пенсій у разі шахрайства або правопорушень.

Згідно з Законом, цінні папери, які випустили словацькі емітенти, мають становити принаймні 30 % коштів портфеля інвестицій. Прихильники такого обмеження стверджують, що це дасть змогу унеможливити відплив внутрішнього капіталу, накопичити джерела для інвестування до словацької економіки та допомогти розвивати ринок цінних паперів Словаччини. Однак більшість економістів попереджає про негативний вплив подібного обмеження, оскільки воно звужує вибір найкращих можливостей для інвестування, зменшує норму прибутку й розмір пенсій. До того ж така обмежувальна норма не тільки не відповідає правилам Європейського Союзу щодо вільного руху капіталу, а й послаблює спроможність системи фінансування/інвестування протистояти демографічній кризі.

Запровадження другого рівня стане причиною великих витрат у перехідному періоді, які з'являтимуться впродовж наступних десятиріч. Це суттєва перешкода для багатьох країн, у яких працюють міцні солідарні системи і які розглядають як можливий варіант перехід до системи обов'язкового фінансування/інвестування. Витрати в перехідному періоді є наслідком переміщення внесків із солідарної системи до другого рівня, внаслідок чого держава отримує менше грошей, але при цьому має виплачувати ті самі пенсії. Отже, такі витрати насправді залежать від розміру внесків до системи фінансування/інвестування та кількості людей, які переходять до цієї системи. У Словаччині вони мають становити приблизно 1 % річного ВВП (у 2005 р. - приблизно 15 млрд словацьких крон, або 360 млн євро). Це також є політичним зобов'язанням, яке країна бере на себе відповідно до маастрихтських критеріїв для переходу на спільну європейську валюту.

Є кілька варіантів фінансування витрат у перехідному періоді. Значну їх частину можна покрити за рахунок таких джерел, як:

1) реформована солідарна система, яка забезпечуватиме більші надходження після підвищення пенсійного віку. Очевидним е зв'язок між запровадженням системи фінансування/інвестування та необхідністю підвищити пенсійний вік, що має згенерувати ресурси в державному резервному фонді (4,75 % щомісячного фонду заробітної плати до утримання податків, бажано - для покриття дефіциту солідарної системи);

2) надходження від приватизації (уряд Словаччини заощадив 65 млрд словацьких крон, або 1,55 млрд євро, спеціально для цієї мети);

3) державний бюджет;

4) позики.

Резерви солідарної системи та надходження від приватизації повинні покрити всі витрати в перехідному періоді до 2011 р. Однак нестача грошей може виникнути в разі масового переходу до цієї системи. Пізніше ймовірне залучення коштів з інших джерел, зокрема надходжень від приватизації, внесків до державного бюджету та позик. У довготривалій перспективі (після 2030 р.), навіть у разі підвищення пенсійного віку до 65 років для представників обох статей, у фінансовому балансі солідарної системи може з'явитися дефіцит. Однак після 2054 р. така система матиме профіцит, оскільки більшість людей отримуватиме комбіновану пенсію з рівнів фінансування/інвестування та солідарної системи.