Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Розділ 7. Фінанси Румунії

7.1. Особливості реформування фінансово-економічної системи Румунії та його наслідки

Перехід до фінансової системи ринкового типу в країні був досить складним, оскільки Румунія була однією з найбідніших країн соціалістичної зони. Правда, за рахунок жорсткої економи комуністичному лідерові Н. Чаушеску вдалося забезпечити відсутність у країні зовнішнього державного боргу. Але за це була заплачена дуже висока ціна: переважна частина населення Румунії в кінці 80-х років XX ст. була надзвичайно бідною. Цьому сприяла також висока інфляція, яка тоді сягала 300-400 %.

Реформування фінансової системи, що почалося після страти комуністичного лідера, відбувалося у дуже складних економічних і політичних умовах. Як і інші постсоціалістичні країни, у Румунії у 90-х роках XX ст. були проведені приватизація, розпаювання в сільському господарстві, лібералізація зовнішньої торгівлі. Але ці заходи відразу не привели до покращання фінансового стану країни та домогосподарств, тому значна частина населення виїхала на роботу за кордон.

Підготовка до проведення приватизації почалась у 1992 р., тоді приблизно б тис. державних підприємств, перетворені в акціонерні товариства, були передані у власність 6 фондів - 30 % акцій усіх підприємств потрапили у розпорядження п'яти приватних фондів (вони були розподілені між дорослим населенням країни за системою, аналогічною вітчизняному ваучерному варіанту), і 70 % - в розпорядження державного фонду управління власністю, який пізніше був перетворений в Агентство з управління державною власністю "AVAS" (АУДС).

Наприкінці 1990 р. внаслідок реорганізації банків було створено дворівневу банківську систему. Функції центрального банку взяв на себе новоутворений незалежний Національний банк Румунії, обов'язками якого були регулювання грошової маси, кредитів та формування валютної політики.

Комерційні операції, з якими раніше займався Національний банк, доручили новоутвореному Комерційному банку Румунії. Колишні спеціалізовані банки - Банк зовнішньої торгівлі Румунії, Банк фінансування капіталовкладень, Банк фінансування сільського господарства та харчової промисловості, Ощадний банк - одержали статус комерційних. Згідно з новим Законом про банки комерційним банкам дозволили займатися різноманітною банківською діяльністю.

Найбільший банк країни - державний Румунський комерційний банк-приватизується. Активи банку становлять близько 6,5 млрд дол. США - це 27 % всіх банківських активів країни. 25 % +2 акції банку були продані в 2004 р. за 222 млн дол. США двом міжнародним фінансовим організаціям - Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародній фінансовій корпорації (МФК). МФК - член групи Всесвітнього банку зі штаб-квартирою у Вашингтоні, яка просуває інвестиції в приватний сектор у країнах, що розвиваються. У договорі зазначено, що цей пакет акцій буде викуплено урядом Румунії в 2006 р., якщо на той час більшу частину акцій банку не купить якийсь стратегічний інвестор. Якщо з'явиться такий інвестор, що зробить румунській владі вигідну пропозицію, то обидві міжнародні фінансові організації повернуть свої акції уряду Румунії за суму не меншу, ніж сплачена, з умовою, що уряд, у свою чергу, продасть ці акції інвестору, у якого таким чином буде портфель в 51 % акцій. Нині 8 % акцій банку вже продані його керівництву і співробітникам. Окрім Румунського комерційного банку, в країні діє 39 банків, зокрема ті, що представляють міжнародні бренди. Найбільшу частку румунського банківського ринку обслуговує Румунський банк розвитку, що діє під брендом "Societe Generale", - має активи у 3,1 млрд дол.

США (12,95 % всіх банківських активів Румунії), румунський "Raiffeisen Bank"(l,4 млрд дол. США, 7 % банківських активів країни), "ANB AMRO Bank" (1,3 млрд дол. США, 6,6 % активів держави), Національний дім заощаджень (1,28 млрд дол. США, 6,5 % активів). Найбільшим американським банківським брендом на цьому ринку є "Citibank" з активами в 500 млн дол. США, що становить 2,3 % частки ринку. На румунському ринку фінансових послуг також широко представлені банки Греції ("Piraeus Bank" і "Emporiki Bank") та Італії. Національний банк Румунії відіграє класичну для центральних банків країн Європи роль з основною функцією - підтримкою стабільності цін. Заснований у 1880 р., він є незалежним інститутом зі штаб-квартирою у м. Бухаресті, має виключне право випуску в обіг монет і банкнот. Банк визначає грошово-кредитну політику і політику курсів обміну, здійснює регулювальну і наглядову діяльність стосовно кредитно-фінансових інститутів, керує золотовалютними резервами країни з головною метою - підтримати стабільність рівня цін.

У 1990 р. ВВП країни зменшився на 7,3 % переважно за рахунок спаду промислового виробництва на 16,6 %. Проте товарообіг у торгівлі, випуск продукції у сільському господарстві та діяльність у сфері послуг зросли відповідно на 23,11 і 4 %. У1991 р. в усіх галузях економіки був зафіксований спад виробництва, а товарообіг торгівлі зменшився на 37 % порівняно з 1990 р.

Різко знизилися обсяг валових інвестицій в основний капітал у 1990-1991 pp. - відповідно на 38,3 і 20 %, внаслідок чого обсяги інвестицій у 1991 р. були приблизно на 50 % нижчі, ніж у 1980 р. Таке зменшення інвестицій було на 2 % більшим, ніж рівень спаду ВВП країни за той самий період. У 1991 р. частка валових інвестицій в основний капітал у ВВП ще залишалась відносно високою.

Наприкінці 1991 р. депозитні вклади населення у банках становили 244 млрд лей (3,19 млрд дол. США). Ця сума свідчила про реальне та номінальне зменшення вкладів порівняно з рівнем 1990 p., проте така оцінка не враховувала тих заощаджень, які знаходилися не на рахунках в офіційних установах банківської системи Румунії.

У 1990 р. дефлятор ВВП зріс на 14,1 %, а у 1991 р. його зростання було катастрофічним - 237,7 %. Наступні етапи лібералізації цін супроводжувалися значним їх підвищенням. Після першого етапу 1990 р. (жовтень 1990 р. - березень 1991 р.) індекс роздрібних цін збільшився на 80,4 %. Другий етап (квітень 1991 р.) також супроводжувався різким підвищенням цін. Третій етап (липень 1991 р.) - роздрібні ціни на споживчі товари зросли на 244,5 % (в цілому за рік).

У 1990 р. номінальна зарплата збільшилася на 11 %, а у 1991 р. - на 190, у 1990 р. реальна заробітна плата зменшилась на 6, у 1991 р. - ще на 14 %.

У подальшому ринкові реформи в цілому здійснювались досить успішно. Вже до 2002 р. приватний сектор забезпечував приблизно 69 % ВВП, а 55 % усієї робочої сили працювало на приватних підприємствах. До 2004 р. у приватному секторі Румунії працювало вже 72 % усіх зайнятих людей країни.

У країні проживає 9,66 млн працездатних громадян (загальна кількість населення - 22,3 млн осіб). Галузева структура економіки така: в структурі ВВП переважає сектор сфери послуг, який забезпечує 53,2 % ВВП, 33,7 - промисловість і 13,1 % - сільськогосподарський сектор. Наприклад, у 1997 р. у ВВП домінувала промисловість (51 %), це приблизно стільки ж, скільки зараз надає сектор сфери послуг. Сфера послуг забезпечувала 26 % ВВП, а аграрний сектор - 23 %.

Важливу роль в економіці Румунії відіграє нафтовий сектор. Румунія є найбільшим виробником нафти і газу в Східній Європі. Ця країна має в своєму розпорядженні підтверджені запаси нафти в обсязі 1 млрд барелів (що в чотири рази більше, ніж у всіх східноєвропейських країнах разом).

Румунія залишається найбільшою нафтодобувною країною у регіоні Центральної і Південно-Східної Європи, незважаючи на неухильне зниження обсягів видобутку нафти. Якщо в 1976 р. країна видобувала 294 тис. барелів за 1 день, то в 2002 - вже 124 тис. барелів - на 58 % менше. У Румунії - 10 нафтопереробних заводів, загальна потужність яких становить приблизно 600 тис. барелів у день, нафтопереробна промисловість Румунії найбільша в регіоні. В цьому секторі можливості держави значно перевищують її внутрішні потреби в нафтопродуктах, і потенційно це дає змогу експортувати різні види нафтопродуктів в інші країни регіону. Тим не менше, практично всі нафтопереробні заводи (НПЗ) Румунії останніми роками працювали не на повну потужність через недопостачання сирої нафти, і внаслідок того, що більшість їх державні. Після приватизації державної нафтової компанії ця ситуація, за прогнозами, серйозно зміниться.

У 2004 р. ВВП країни за паритетом купівельної спроможності становив 171,5 млрд дол. США. У перерахунку на душу населення - 7,7 тис. дол. США. Зростання ВВП у 2004 р. було зафіксовано на рівні 8,3 %, тоді як у 2003 р. він збільшився на 5,2, а в 1999 р. зменшився на 4,8 %.

За 2004 р. інфляція становила 9,6 % - за цим показником у країні спостерігається серйозний прогрес, - ще в 1999 р. рівень інфляції був 44 %. Взагалі її називають однією з найсерйозніших економічних проблем країни у 1990-х роках: у 1993 р. вона сягала256 % нарік, у 1995 р. знизилася до 28, в 1996-1997 рр. через значне збільшення державних витрат і лібералізацію цін та валютних курсів знов різко вросла, після чого почала плавно знижуватися. У1999 р. рівень інфляції в Румунії становив 54 %, в 2000 - 40,7, у 2001 - 33,7, в 2002 - 17,8, в 2003 - 14,1, у 2004 р. вдалося досягти показника 9,6 %. Не в останню чергу цьому допомогла здійснена грошова реформа, що виразилася у введенні нової валюти, так званого "нового лея", який обмінювався на "старий" у співвідношенні 1 до 10 000.

У 2004 р. обсяг золотовалютних резервів Румунії становив 16,21 млрд дол. США, а сума зовнішнього боргу - 24,59 млрд дол. США.

Обсяг промислового виробництва у 2004 р. зріс на 4 % , в 2003 - 3,1 %, і це при тому, що ще 6 років тому ні про яке зростання не було і мови, навпаки, спостерігалося зниження рівня виробництва в промисловості - в 1999 р. його обсяги зменшилися на 8,7 %. Активно збільшувалися обсяги роздрібної торгівлі: якщо В 2003 р. порівняно з 2002 рівень зростання дорівнював 5,7 %, то в 2004 р. порівняно з 2003 - більш ніж 17%.

Середня зарплата в Румунії, за офіційними даними 2005 р., становила 965 лей на місяць (приблизно 270 євро). Це загальний дохід без урахування податкових виплат й інших обов'язкових платежів. "Чиста" місячна зарплата, за даними державного статистичного відомства, сягала 730 лей (близько 200 євро). Це досить серйозне зростання рівня порівняно з 2000-2001 рр., тоді, на межі століть, середня зарплата не перевищували 50- 70дол. США.

З 2000 р. економіка Румунії перебувала на етапі стійкого зростання і почали формуватися реальні умови для стабілізації валютно-фінансової системи. У 2004 р. ВВП зріс на 8 %, річна норма інфляції порівняно з 2000 р. знизилася з 40 до 9 %, рівень безробіття коливався у межах 6 %. Хід реформування економіки задовільний, про що свідчить погодження а Європейським Союзом усіх 30 пунктів договору про інтеграцію.

7.1.2. Процес приватизації

Приватизація розглядається як один з основних етапів переходу Румунії до ринкової економіки. Основою політики уряду є програма масової приватизації за допомогою розповсюдження сертифікатів власності (за символічну ціну), за якою планувалося протягом семи років приватизувати всі державні комерційні компанії, що було передбачено у Законі про приватизацію комерційних компаній, або Законі про приватизацію № 58, прийнятому в серпні 1991 р. Основою Його була корпоратизація державних підприємств, що зазначено ще у липневому Законі № 15 1990 р., за яким всі державні підприємства Румунії трансформували в акціонерні компанії та компанії з обмеженою відповідальністю ("комерційні компанії") з подальшою приватизацією або в державні компанії (regies autonomes), що залишаться під контролем держави. За Законом № 15 було також створено Національне агентство приватизації (НЛП) і передбачено безоплатну передачу йому 30 % власності, тобто програму безкоштовного розподілу активів.

Окрім чинних планів і програми приватизації підприємств. Закон про землю (Закон № 18 1991 р.) створив юридичні умови для повернення землі у приватну власність (75 % сільськогосподарських угідь, або 8 млн га). Житло, захоплене державою за комуністичного режиму, за винятком того, з яким виникли проблеми під час установлення прав власності на будинки, продається у приватну власність.

Фонд державного майна (ФДМ), створений згідно з Законом про приватизацію, є державною інституцією, на яку покладена відповідальність щодо передачі у приватну власність акцій комерційних компаній, якими керує фонд. Спочатку треба приватизувати 70 % акцій кожної компанії. Планувалось, що фонд фінансуватиме свою діяльність із приватизації та впровадження реформ за рахунок надходжень від продажу об'єктів, що приватизуються. Згідно з неопублікованою преамбулою Закону про приватизацію бюджет ФДМ повинен бути повністю відокремлений від державного бюджету, хоча у самому Законі констатується, що державний бюджет бере на себе будь-які зобов'язання, що залишаються після ліквідації ФДМ. ФДМ не сплачує податок на прибутки, і йому фактично забороняється перераховувати будь-які платежі у державний чи місцевий бюджет. Окрім інших напрямів використання доходів, фонду дозволяється надавати позики фізичним та юридичним особам Румунії, які купують акції та активи комерційних компаній.

Фонди приватного майна (ФПМ)

П'ять фондів приватного майна, що були створені згідно з Законом про приватизацію, організовані у формі акціонерних компаній і мали діяти на комерційних засадах. ФПМ одержували 30 % акцій комерційних компаній, які за ними закріпив НАП. В свою чергу, кожному дорослому громадянину Румунії належить частка ФПМ, адже кожен має сертифікат власності. Однією з перших серед великих підприємств країни була приватизована телекомунікаційна компанія "Rom Telecom".