Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 7.2.2. Грошова політика: проблеми і перспективи

Безпосередній контроль за видачею кредитів та регулювання відсоткової рефінансування с інструментами контролю, які Національний банк Румунії. З січня до листопада 1991 р. реальна вартість отриманих кредиті її впала, тоді як номінальна зл тон самий період приблизно на -16 %. Проте підвищення вдвічі призвело до різкого зменшення реальної отриманих у кредит коштів. Після такого знецінення у грудні 1991 р. вони тимчасово зросла не 37 %, або протягом перших чотирьох місяців 1002 р. знову почала падати.

На початку 1991 р. Національний банк рефінансування з 3 до 18 % зл короткотерміновими кредитами, л у вересні на 15 % зл довготерміновими. 1 жовтня 1091 р. кредити рефінансування було змінено кредитними лініями, аукціонами та кредитами з Фіксованими строком и нога шепни.

Відсоткова ставка за кредитними лініями Національного банку періодично змінювалась: зросла зіву жовтні 1091 р. у червні 1092 р.

Зовнішній борг країни зріє зл 1990-1991 рр. з 7,-1 (у відсотках до ВВП) до 27,1 %, хоча він набагато менший, ніж у багатьох розвинутих країн.

Комуністичні лідери провадили жорстку політику, спрямовану на погашення зовнішнього боргу Румунії, Це робилося за рахунок максимального скорочення рівня споживання та інвестицій у країні. Як наслідок, зовнішній борг Румунії у 1989 р. становив лише 100 млн дол. США. Незважаючи на відносно стрімке зростання зовнішнього боргу у 1990-1991 pp., на кінець 1991 р. валовий зовнішній борг країни становив 2,7 млрд дол. США, або лише 8 % ВВП.

У 1991 р. Румунія одержала від МВФ і Всесвітнього банку приблизно 900 млн дол. США. Група з 24 індустріальних країн погодилась надати Румунії допомогу у сумі до 1 млрд дол. США, але до кінця 1991 р. кошти не надійшли. З майже 500 млн дол. США, призначених для економічної допомоги країнам Східної Європи (програма "PHARE"), Румунії було перераховано лише 3 %.

Митні тарифи, побудовані на гармонізованій системі ГАТТ, було прийнято у вересні 1991 p.; діяти вони почали з 1 січня 1992 р. і стосувалися всіх імпортованих товарів.

З вересня 1990 р. частка від виручки у конвертованій валюті, яку експортери мали продавати державі (за офіційним курсом), була зменшена з 100 до 50 %. Проте на спільні підприємства та іноземні компанії положення про примусовий продаж валюти не поширювалось.

Внутрішню конвертованість лей було введено у листопаді 1991 р. Уніфіковано колишні два курси обміну валюти - офіційний (60 лей за 1 дол. США) та міжбанківський, що формувався на валютному ринку (на той час становив 300 лей за 1 дол. США). Уніфікований курс обміну щодня встановлювали Національний банк та уповноважені комерційних банків.

Сприятлива ситуація на початку XXI ст. спричинила збільшення обсягів іноземних інвестицій, що негативно вплинуло на грошову систему. Якщо у 2004 р. вони надійшли в обсязі 1,6 млрд євро, то у 2005 р. - вже 2,25 млрд. Загальна сума іноземних інвестицій в економіку країни за роки реформ сягнула 13 млрд євро. Стабільно зростає і золотовалютний резерв Національного банку, який на початку 2005 р. становив 12,37 млрд євро.

На завершальній стадії підготовки до вступу в Європейський Союз, запланованій на 2007 p., в економіці Румунії виникла низка істотних проблем, зумовлених ревальвацією національної валюти - лея. Додаткові труднощі зумовлює й послаблення позицій долара щодо євро. Румунські експерти відкидають припущення щодо штучності ситуації і розглядають зазначені тенденції як об'єктивний процес. Окрім того, аналогічні явища спостерігались і в інших країнах регіону.

Тривалий час в економічній політиці як пріоритетні визначалися заходи зі створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу. На початку XXI ст. його обсяг почав стрімко збільшуватися, але це викликало нові значні проблеми для керівництва Національного банку. У країну надходить спекулятивний капітал, який прагне скористатись різницею у відсотках. Відкриваються поточні рахунки під 10-11 % річних, але при цьому не має механізму розрізнення спекулянтів та перспективних інвесторів, що налаштовані на тривалу роботу на румунському ринку.

За наявними оцінками, обсяги спекулятивного капіталу у країні не перевищують 1,5 млрд дол. США, однак цього виявилось достатньо, щоб курс у 2005 р. змінився з 32 тис. до 28 тис. лей за долар. Так само лей зміцнюється і щодо євро. Незважаючи на це, Центральний банк і далі намагається дотримуватися позицій невтручання. Очікується, що з наближенням терміну отримання статусу повноправного члена ЄС, вплив негативних чинників зменшиться, а якщо здійснювати обмежувальні заходи, то негативний вплив спекулятивного капіталу поступово посилюватиметься. Однак незважаючи на оптимістичні очікування, зміцнення національної валюти призводить до ускладнення проблем у зовнішньоекономічній діяльності. Передбачалося, що у 2005 р. дефіцит платіжного балансу сягне 1 % ВВП, а за песимістичними оцінками ця величина взагалі становитиме 8,2 %. Абсолютна величина дефіциту торговельного балансу при цьому становитиме 7,34 млрд лей. Цю проблему пропонується розв'язувати шляхом нарощування експорту, але головною перешкодою у такому випадку є невигідний для експортерів валютний курс. За наявними оцінками, внаслідок цього економіка Румунії втрачає 10 % надходжень від загального обсягу закордонних поставок.

Хоча в румунських банках нерезиденти ще не можуть відкривати депозити в леях, усе ж є посередницькі компанії SPV ("Special Purpose Vehiel"), за допомогою яких потужні міжнародні фінансові угруповання розміщують свої гроші в цій країні. Ці угруповання не просто скористались ситуацією, що склалась у Румунії, вони створили її. Незалежні експерти вважають, що до 2007 р. курс лея зросте до 30-36 тис. за євро, і це тільки тому, що в 2005 р. до країни надійшло спекулятивних капіталів обсягом близько 5 млрд євро. V 2006 р. відсотки за банківськими депозитами мали знизитися до 6-7 % річних, а після 2007 р. - стрімко зрости до 12-15 %. За той самий період курс національної валюти, за прогнозами, повернеться до рівня 38 тис. за євро. Така перспектива доволі реалістична і, як припускають фахівці, потужний міжнародний спекулятивний капітал намагатиметься отримати високі прибутки не лише на зростанні, а й на раптовому зниженні курсу національної валюти. Адже цю модель успішно було випробувано в Угорщині, а нині вона без перешкод функціонує в Румунії.

Позитивним чинником керівництво Центрального банку Румунії називає те, що національна валюта перемістилась з комерційного у фінансове поле і, таким чином дала право юридичним особам купувати іноземну валюту без пред'явлення відповідних документів, які підтверджують їхню експортно-імпортну діяльність. Фактично йдеться про подальшу лібералізацію валютного ринку, але цей процес однаково потребує зовнішнього втручання. Зокрема знецінення іноземної валюти призвело до зростання попиту на неї як на засіб кредитування. Упродовж 2004 р. неурядовий кредит загалом зріс на 26 %, тоді як його валютна компонента збільшилась на 57 %, що є природним прагненням зекономити за рахунок зниження курсу іноземної валюти. Але при цьому констатується, що було перевищено поріг, коли з'явились додаткові стимули для збільшення обсягів імпорту. На таку тенденцію банки відреагували поступовим підвищенням відсотка за валютними кредитами. Паралельно знижується відсоткова ставка. У серпні 2004 р. вона становила 21,25 %, у грудні - 16,5, в лютому 2005 р. - 15,76 %. Певною мірою ці заходи стимулюють процес нормалізації на валютному ринку, але за своєю суттю спрямовані не на усунення причин, а на пристосування до ситуації, що склалася.

На 2005 р. у Румунії було передбачено деномінацію національної валюти і запровадження так званого "важкого лея". Однак Рада іноземних інвесторів, до якої входять 95 членів із загальним обсягом інвестованих коштів близько 8 млрд євро, звернулась до керівництва Національного банку Румунії з проханням про перенесення терміну проведення зазначених заходів.

Свою позицію вони також пояснили ситуацією, що склалась на валютному ринку. Із заяви однозначно зрозуміло, що умови цього ринку обов'язкові для всіх країн, які вступають до ЄС, але вони розглядаються як тимчасові. Деномінація за таких умов призведе до подальшого зміцнення лея та посилення зазначених негативних тенденцій. З аналогічною заявою виступила Асоціація ділових людей Румунії (АДЛР), її представники вважають, що чергова ревальвація лея, разом з підвищенням цін на капітальні блага, призведуть до скорочення ВВП внаслідок масових банкрутств, які прогнозуються в промисловості. За наявними розрахунками, 5000 з 9000 підприємств текстильної промисловості припинять діяльність. Робочі місця при цьому втратять 300 тис. працівників галузі і ще 100 тис. у сфері, по в'язаній з нею в системі горизонтальної кооперації. Оскільки текстильна промисловість забезпечує 35 % румунського експорту, то негативні наслідки не обмежаться лише зазначеними впливами.

Зміцнення національної валюти не відповідає реальному становищу в економіці. Як румунські підприємці, так й іноземні інвестори вимагають лише недопущення спотворення кон'юнктури на валютному ринку, а деномінація лея цьому сприятиме. Незважаючи на описану ситуацію, керівництво Центрального банку Румунії намагається запровадити у визначені терміни, а спекулятивну експансію розглядає як корисну для економіки пертурбацію ринку, яка сприяє пришвидшення процесу її оптимального реструктурування. Аналогічні позитивні структурні зрушення слід очікувати і в експорті.