Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Особливості приватизації житлового сектору в Румунії

7.5.1. Місцеві фінанси

У Румунії половина населення проживає в адміністративно-територіальних одиницях з кількістю мешканців до 3000 осіб. У країні нараховується приблизно 2950 органів влади основного рівня, а середня кількість мешканців на один муніципалітет дорівнює 7735 осіб. У1993 р. у Румунії серед джерел надходження до бюджетів місцевої влади трансферти становили 77 %, місцеві податки - 17, неподаткові та інші надходження - 6,0, а муніципальні видатки у 1993 р. складали 3,5 % від ВВП Румунії та 16,9 % від загальних видатків уряду.

7.5.2. Фінанси домогосподарств

Особливості приватизації житлового сектору в Румунії

До 1989 р. у Румунії житло було розподілене на приватне і державне. Приватним воно ставало, коли його купували у приватних осіб або у держави, але купувати дозволялось лише одне помешкання. Державним житлом, переважно це були великі багатоквартирні будинки, управляли спеціалізовані підприємства, які здавали квартири в оренду за дуже низьку місячну плату. Точних даних про розподіл житла в країні немає.

Декрет-закон № 61 про продаж державного житла дозволяв викуповувати державні квартири або будинки їх мешканцями. Положення цього Декрету були доповнені урядовою постановою № 88 1991 р. про обмір державного житла, що продається, та постановою № 562 від 1991 р. про перші та наступні внески платежів в разі продажу державного житла. Ці внески визначають пункти контракту продажу, що укладається між мешканцями та спеціалізованими державними компаніями, які управляють державним житловим фондом. Загальні постанови стосуються лише житла, яке належить державі. Ціни під час продажу житла залежать від розміру квартирної плати та зношеності будівлі. Згідно зі зазначеними постановами покупець може внести повну ціну при підписанні контракту або ж сплатити початковий мінімальний внесок у обсязі 10 % від ціни, а решту - рівними частинами вносити щомісячно протягом наступних двадцяти п'яти років.

Покупець може також одержати в Ощадному банку кредит під номінальні 4 % для сплати першого внеску й позику від компанії, яка управляє державним житловим фондом, для сплати щомісячних платежів. Виручка від продажу житла розподіляється порівну між центральним і місцевим бюджетами.

Оскільки держава встановила дуже низькі ціни на житло, особливо на те, яке має високий рівень зношеності та була можливість вносити платежі за житло частинами (з огляду на високий рівень інфляції) був створений великий попит, і вже на 31 травня 1992 р. 2 млн помешкань було викуплено їх мешканцями. У держави залишилася 2,8 млн помешкань, на які було подано 600 000 заявок на викуп, більшість з них було продано в наступні роки.

Окрім продажу вже експлуатованого житла його мешканцям держава також продавала квартири у новозбудованих будинках, але цей процес відбувався дуже повільно. "Заморожене" раніше розпочате будівництво багатоквартирних будинків було причиною нестачі житла. Було встановлено дуже високі ціни на такі квартири; купити їх важко, навіть якщо ощадний банк надасть позику під номінальні 4,55 %. Суперечливим також залишається питання повернення житла колишнім власникам (реприватизація).

Фінанси домогосподарств на початку XXI ст

У 2004 р. ВВП країни перевищив дореформений рівень, але при цьому купівельна спроможність пенсій зменшилась удвічі порівняно з 1990 р., а середньої заробітної плати - у чотири рази. Незважаючи на це, соціальне становище в країні визначається як стабільне, що є вирішальним чинником для мобілізації вільних коштів населення. Пришвидшеними темпами зростають обсяги термінових депозитів фізичних і юридичних осіб у комерційних банках. Упродовж 2003 р. такий рівень зростання становив 25,3 %, протягом 2004 р. - 31,6 % і в грошовому еквіваленті досягло 6,6 млрд євро. При цьому збільшення банківського відсотка на 3-4 % перевищував темпи інфляції. Зросла довіра населення не лише до фінансово-кредитної системи, а й до національної грошової одиниці, приблизно 56 % внесків здійснювались у леях. Соціальне розшарування, або різниця між багатими і бідними, нині перебуває фактично на тому самому рівні, що і в країнах ЄС.

Середня заробітна плата в Румунії становить 270 євро на місяць (дані на серпень 2005 р.). При цьому найвищий рівень середньої зарплати, як і у всіх країнах з успішною перехідною економікою, спостерігається в секторі фінансових посередницьких послуг (за винятком пенсійних фондів і страхової діяльності) - близько 900 євро на місяць. Досить високий дохід мають також працівники повітряного транспорту і тютюнової промисловості - середня зарплата в цих галузях становить близько 640-650 євро. Один з найнижчих рівнів заробітної плати - в деревообробній промисловості (за винятком виробництва меблів) і в готельно-ресторанному бізнесі -160 євро на місяць. До того ж у фінансовому секторі не тільки найбільші номінальні зарплати, але і найвищі темпи їх зростання - 11-12 % за місяць. За рахунок збільшення обсягів інвестицій і застосування додаткових методів фінансового стимулювання робітників швидке зростання плати спостерігається в гірничодобувній галузі і металургії - 10-11 % і 6 % на місяць відповідно. Середня зарплата працівників шахт тепер вже сягає 485 євро на місяць, в металургійному секторі - 360 євро.

Фахівці звертають увагу на високий рівень кваліфікації персоналу в Румунії, особливо в технічній галузі, а також досить низький рівень зарплат - ці чинники сприяють зацікавленості інвесторів у заснуванні і веденні бізнесу в країні. Окрім того відчувається брак керівників, здатних працювати за західними методиками. Водночас прийнятий в 2003 р. новий Трудовий кодекс об'єктивно захищає права працівників і ускладнює їхнім роботодавцям звільнення за недбальство, зокрема, вимагає від роботодавців принаймні тричі перевести співробітника на іншу посаду перш ніж остаточно переконатися в його професійній непридатності і ухвалити рішення про звільнення. Також, досить витратним є найм іноземних працівників у Румунії, як рядових співробітники, так і менеджерів, тому дозвіл на роботу видається на 6 місяців і коштує близько 200 дол. США, згодом його можна продовжувати кожного разу на півроку приблизно за половину цієї суми.

Рівень безробіття в Румунії в 2003 р. становив 7 %, в 2004 р. - 8,1 % . Загальна чисельність працездатного населення країни - близько 9,5 млн осіб. Особливістю є те, що в країні спостерігається приблизно однаковий рівень зайнятості у всіх трьох основних сферах: в 2004 р. - 37,7 % населення, що працює, було зайнято у сфері послуг, 31,6 % - в сільському господарстві і 30,7 % - у промисловості. Можна стверджувати, що Румунія досить успішно здійснює реформи, спрямовані на формування економіки західноєвропейського типу, адже відповідно до норм ЄС в структурі економіки має переважати сектор послуг - ще 10 років тому зайнятих у сфері послуг у країні було 29,1 %, в аграрному секторі працювали 36,5 % робітників, у промисловості - 34,4 %.