Економічний аналіз - Грабовецький Б.Є. - 7.2. Загальна оцінка балансу підприємства

Баланс складається із двох рівновеликих частин — активу і пасиву.

Актив — від латинського aktivus – діяльний, діючий.

Пасив — від латинського passwus — пасивний, недіяльний.

Однак ці терміни в бухгалтерському обліку втратили свій первісний смисл і тому мають певною мірою умовне значення.

В активі балансу відображаються вартість майна і боргових прав; в пасиві — джерела фінансових ресурсів і зобов'язання підприємства по позиках і кредиторській заборгованості.

Кожен із цих засобів і джерел покриття називаються статтею, а близькі за економічним змістом статті об'єднуються у розділи, а всередині їх-у групи.

Уміння читати й аналізувати баланс - означає знати зміст кожної його статті, способи її оцінки та взаємозв'язок з іншими статтями; характер можливих змін кожної статті і вплив їх на фінансовий стан підприємства.

Показники, які містяться в балансі підприємства (Ф № 1), є моментними, тому аналіз лише за даними балансу проводиться за значеннями їх на початок і кінець звітного періоду. Загальний аналіз балансу підприємства включає: — порівняльний аналіз темпів зміни валюти балансу (підсумкове значення активу або пасиву); обсягу реалізації, величини прибутку;

— горизонтальний аналіз балансу;

— вертикальний аналіз балансу.

Фінансовий стан на відміну від фінансових результатів може бути встановлений не за будь-який період, а на певну конкретну дату цього періоду, оскільки система показників " Балансу" є моментною (система моментних показників).

Якщо в аналізі одночасно використовуються інтервальні і моменті показники (дані балансу), то останні слід умовно перетворити в інтервальні як півсуму значень на початок і кінець періоду.

Аналітичні показники фінансового стану розраховані за даними фінансової звітності, яка подана в додатку.

В табл. 7.1 наведені темпи зростання валюти балансу і результатів фінансової діяльності.

Таблиця 7.1

Темпи зростання показників

Дані таблиці 7.1 свідчать, що темп зростання показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства більше ніж у двічі перевищують темп зростання валюти балансу. Такі співвідношення є прийнятними і характеризують в цілому ефективність використання капіталу.

Горизонтальний аналіз - це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Цей аналіз називають також трендовим.

У першу чергу порівнюють валюту балансу за два і більше періоди, зростання якої у загальному випадку свідчить про позитивні зміни господарської діяльності. Водночас слід звернути увагу на те, за рахунок яких розділів або статей пов'язані ці зміни.

Якщо, наприклад, у активі балансу збільшились залишки грошових коштів (р.230, р.240), поточних фінансових інвестицій (р.220), нематеріальних активів (р.011), капітальних інвестицій (р.040), виробничих запасів (р.100) в межах нормативів, а в пасиві балансу — власний капітал (р.380) та забезпечення наступних витрат і платежів (р.430), доходи майбутніх періодів (р.630), то це свідчить про поліпшення якості балансу.

З іншого боку зростання дебіторської заборгованості (p.p. 160 +> 210) в активі балансу і кредиторської заборгованості (р.р.530ч-600), позик, не погашених в строк (р.510), збитків підприємства (р.350) — у пасиві вказує на певні проблеми у покритті поточних і майбутніх зобов'язань.

Зменшення валюти балансу на перший погляд "сигналізує" про деяке згортання діяльності підприємства. Однак такі висновки можуть бути зроблені лише тільки після ретельного аналізу причин такого згортання. Єдиний для всіх ситуацій діагноз поставити неможливо; у кожному окремому випадку необхідно виявити, що спричинило зменшення суми активів (пасивів). Багато чого залежить від того, по яких статтях спостерігається зменшення величини.

Так, якщо зменшення валюти балансу є наслідком так званого "чищення" балансу, а саме: звільнення від неефективних зв'язків з іншими суб'єктами, то це не означає поступове згортання діяльності підприємства і втрати платоспроможності.

Абсолютне і відносне зростання поточних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва і вплив фактору інфляції, але і про уповільнення обіговості капіталу, що робить необхідним збільшення його маси.

При вивченні структури запасів необхідно оцінити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів може бути наслідком:

— нарощування виробничої потужності підприємства;

— підтримання високого рівня продаж під час сезонної реалізації або необхідності створення страхових запасів;

— намагання захистити грошові кошти від знецінення в умовах інфляції;

— нераціонально вибраною господарською стратегією, внаслідок якої значна частина оборотного капіталу заморожена в запасах.

При вивченні структури поточних активів велика увага повинна приділятися стану розрахунків з дебіторами.

Високі темпи зростання дебіторської заборгованості свідчать про те, що підприємство використовує стратегію надання споживачам своєї продукції товарних позик і, таким чином, ділиться з ними частиною свого доходу. Внаслідок затримки платежів за продукцію підприємство вимушене брати кредити для забезпечення своєї виробничої діяльності, збільшуючи водночас власні фінансові зобов'язання. Все це свідчить про іммобілізацію частини оборотних засобів із виробничого циклу.

З огляду на вищевикладене в процесі оцінки балансу підприємства доцільно розрахувати коефіцієнт якості дебіторської заборгованості. Він обчислюється як відношення дебіторської заборгованості, строк оплати яких не настав, до її загальної суми.

Горизонтальний аналіз проводиться по окремих статтях балансу, по розділах балансу з виділенням окремих статей (табл. 7.2).

Отже, за звітний період валюта балансу збільшилась на 774,5 тис. грн або на 12,2%. За цей же період виросли основні засоби — на 6,8%; власний капітал — на 3,3%. Все це вказує на поліпшення якості балансу.

Водночас скоротились виробничі запаси — на 31,7%; грошові кошти та їх еквіваленти — на 7,9% при зростанні дебіторської заборгованості — на 74,2% і кредиторської заборгованості на 82,5%. Останнє свідчить про погіршення якості балансу.

В цілому можна зробити висновок, що якість балансу на кінець періоду у порівнянні з початком знизилась.

Це приклад того, що не всяке збільшення валюти балансу слід розглядати як поліпшення його якості.

Вертикальний аналіз дозволяє оцінити якість балансу з точки зору його структури і тенденції її зміни.

Таблиця 7.2

Горизонтальний аналіз балансу, тис. грн

Продовження табл. 7.2

Обов'язковим елементом такого аналізу є формування динамічних рядів частки окремих статей або розділів активу і пасиву балансу, що дозволяє на підставі останніх оцінювати структурні зміни і прогнозувати ці зміни. Порівнюючи структурні зміни в активі і пасиві балансу, можна судити про зміни в джерелах притоку нових коштів і напрямках їх вкладення (табл. 7.3).

Вертикальний аналіз підтверджує висновки, зроблені на основі результатів горизонтального аналізу щодо погіршення якості балансу. Дійсно, знизилась питома вага грошових коштів та їх еквівалентів, власного капіталу, нерозділеного прибутку і навпаки, зросла питома вага нереалізованої готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних зобов'язань, в тому числі кредиторської заборгованості. Іншими словами знизилась питома вага "здорових" статей і підвищилась питома вага "хворих" статей балансу.

Такі результати горизонтального і вертикального аналізу повинні бути тривожним сигналом для керівництва підприємства.

Розглядаючи позитивний і негативний вплив змін окремих статей на якість балансу, варто звернути увагу на грошові кошти та їх еквіваленти. Вважалось, що абсолютне зростання та збільшення питомої ваги грошових коштів в активах позитивно впливає на якість балансу. Однак у ринкових умовах суттєво змінюється оцінка характеру окремих статей, зокрема, грошових коштів. В теперішніх умовах підприємства повинні прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти, надаючи позики, купуючи короткострокові цінні папери. Підприємства, зорієнтовані на ринкову економіку, зазвичай, здійснюють короткострокові і довгострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення, купуючи патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, що відображаються в статті "Нематеріальні активи".

Один з показників, який характеризує якість балансу, є також вартість реальних активів (виробничий потенціал), які включають:

— основні засоби (з залишкової вартості) — р.030, ф.1;

— незавершене виробництво — р.120, ф.1;

— виробничі запаси — p. 100, ф. 1;

— витрати майбутніх періодів — р.270, ф. 1.

Таблиця 7.3

Вертикальний аналіз аналітичного балансу

Сума реальних активів на початок звітного періоду становила 4717,8 тис. грн, на кінець звітного періоду — 4990,4 тис. грн, тобто збільшилась на 272,6 тис. грн. Питома вага реальних активів у майні знизилась з 74,6% на початок звітного періоду до 70,3% — на кінець звітного періоду. Темп зростання реальних активів у звітному періоді становить 105,8%, майна 112,2%.

Зниження питомої ваги реальних активів на 4,3%, випередження темпу зростання майна у порівнянні з темпом зростання реальних активів в 1,06 рази не сприяють покращенню якості балансу.

Фінансове становище підприємства суттєво залежить від наявності власних оборотних коштів (табл. 7.4).

Таблиця 7.4

Аналіз власних оборотних коштів

Отже, власні оборотні кошти в кінці звітного періоду скоротилися у порівнянні з початком звітного періоду на 125,9 тис. грн або 34,9%, що обумовлене випереджуючим зростанням необоротних активів над власним капіталом. Така тенденція свідчить про зниження виробничих можливостей підприємства.

В західних країнах як еквівалент показника "Власний оборотний капітал" застосовується показник "Чистий функціонуючий (робочий) капітал", який розраховується як різниця між оборотними активами (р.260, ф.1) і короткостроковими пасивами (р.620, ф.1).

Величина цього показника показує ту частину оборотних активів (обігових коштів), що залишається підприємству після розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями.

Якщо підприємство спроможне розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями за рахунок обігових коштів, то решта коштів, що залишилися в розпорядженні підприємства використовуються як робочий капітал.

Нормальною є ситуація, а відтак і фінансовий стан, коли оборотні активи більші короткострокових зобов'язань і, навпаки, анормальною є ситуація, коли підприємство не в змозі погасити короткострокові зобов'язання обіговими коштами.

Якість оборотних активів характеризує коефіцієнт чистих оборотних активів, який визначається як відношення чистого робочого капіталу до оборотних активів.

Узагальнююче вираження результату аналізу балансу відображається співвідношенням темпів зростання:

— основного капіталу і майна підприємства;

— оборотного капіталу і майна підприємства;

— оборотного і основного капіталу;

— реальних активів і майна підприємства;

— власного капіталу і джерел коштів;

— обсягу реалізації і майна підприємства;

— прибутку і майна підприємства.

При значенні коефіцієнтів більше одиниці можна зробити висновок про позитивну динаміку якості балансу.

Таким чином, умовою ефективної діяльності підприємства є оптимізація структури активів, гармонізація співвідношення між різними видами майна, а також вартістю майна і фінансовими результатами.