Перехід України до ринкової економіки відкритого типу вимагає суттєвого перегляду всієї системи викладання економічних наук, передусім економічної теорії. Остання протягом десятиліть існувала в умовах автаркії та завдяки жорсткій ідеологічній спрямованості мала досить віддалене відношення до світової економічної науки.

Процес визволення від ідеологем в економічній теорії просувається дуже повільно й суперечливо. Про це свідчить хоча б той факт, що в навчальних планах підготовки економістів у вищих навчальних закладах дотепер залишається політична економія (за суттю марксистсько-ленінська, яка являє собою глухий кут у розвитку економічної думки).

Сучасна економічна теорія, як відомо, містить у собі такі складові частини: мікроекономіка (microeconomics), макроекономіка (macroeconomics), міжнародна економіка (international economics);

"Міжнародна економіка" наймолодша та найдинамічніша складова сучасної економічної теорії. її існування як самостійної дисципліни (а не як окремих розділів мікро- та макроекономіки) пов'язано із розвитком та функціонуванням світогосподарських зв'язків як особливої, цілісної, органічної системи.

Становлення цієї системи досить ґрунтовно проаналізовано й представлено в зарубіжних підручниках з міжнародної економіки, які мають чітку структуру (міжнародна мікроекономіка та міжнародна макроекономіка). Проте динамічність світогосподарських зв'язків обумовлює плинність змісту міжнародної економіки як науки та навчального курсу. Міжнародна економіка не є якоюсь раз і назавжди даною частиною теорії, що пристосована для усіх часів та держав. Багато складових її змісту є предметом наукових суперечок посьогодні. Крім того, якими б привабливими не були зарубіжні посібники з міжнародної економіки, вони у переважаючій масі не враховують й не можуть врахувати реалій України. Тому метою даного навчального посібника виступає не тільки наближення змісту до вимог світових стандартів у відповідях на основні питання функціонування та розвитку світогосподарських зв'язків, не тільки урахування накопиченого протягом десятиліть досвіду викладання курсу "International Economics" в університетах США та Західної Європи, але також і урахування специфіки країн з транзитивною економікою, насамперед України.

Виходячи з визначеної мети завдання даного навчального посібника полягає у розгляді питань з проблем міжнародної економіки як частини теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху товарів і чинників виробництва, особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків. При формуванні змісту відповідей на питання визначені питання були використані праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, які містяться у наведеному наприкінці посібника списку літератури.

Поставлені цілі й завдання підпорядковані головній меті - сприяти формуванню способу мислення та економічної поведінки адекватного реаліям сучасного світу і тим самим забезпечити підготовку в Україні фахівців-економістів, котрі знали б, що потрібно робити, щоб досягти успіху на світовому економічному просторі; знали б нові принципи конкуренції, перспективні сфери і форми взаємодії економіки України зі світовою економікою; могли б адаптувати західний досвід до умов України та реалізувати намір інтегруватись до світової спільноти.

ВСТУП ДО КУРСУ "МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА"

1. Яке місце займає "Міжнародна економіка" в економічній науці?

Дисципліна "Міжнародна економіка" є складовою частиною підготовки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників. Вона належить до числа фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і розвиває її, є сполучною ланкою між такими університетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін.

В системі економічної теорії "Міжнародна економіка" спочатку займала периферійне місце, існувала на засадах окремих розділів мікро- та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, валюті фінансової системи, що обумовлює цей рух.

Відокремлення "Міжнародної економіки" у самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв'язків як особливої, цілісної, органічної системи. Формування цієї системи обумовлено еволюцією міжнародного поділу праці, процесами інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн в регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним та наддержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізацією виробництва, функціонуванням міжнародної валютно-фінансової сфери як самостійного явища, безпосередньо не пов'язаного із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва [32; 33; 68].

Визначальною рисою існування "Міжнародної економіки" як самостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни із світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості:

1. рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їх виробництва, а також у міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність;

2. рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків [23; 32; 33].

На першому рівні під "відкритістю" звичайно розуміють розвиток 3-х ключових каналів, що пов'язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

В якості показника відкритості на першому рівні може слугувати питома вага експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП).

де Ек- експортна квота; Є - обсяг експорту.

де Ік - імпортна квота; / - обсяг імпорту.

Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв'язку окремих національних економік із світовим господарством.

Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається співставленням кількості мігрантів з чисельністю населення країни. В цьому разі розраховується коефіцієнт еміграції (Ке), імміграції (Кі) та міграційного обороту (Ктп):

де Р - середньорічна чисельність населення країни, Мі - кількість емігрантів, Щ - кількість іммігрантів. Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються у проміле (°/оо) Різниця між кількістю іммігрантів і Кількістю емігрантів (М; - Мі) становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або від'ємним.

На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжнародному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПЗІ) в економіці країни визначається його часткою до загальної суми капіталовкладень в країні (включаючи вкладення резидентів).

Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПЗІ) у ВВП:

де Із - іноземні (зарубіжні) інвестиції.

На другому рівні "відкритість" економіки визначається головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. В якості провідного показника функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, по суті, слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки і світового господарства в цілому.