Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - 3. Як складаються відносини України із міжнародною економічною спільнотою?

Україна, як і інші суверенні держави, що створились після розпаду СРСР, виявилась погано включеною в міжнародний поділ праці, а це не відповідає її національним інтересам, адже тим самим її виштовхують на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту в загальному обсягу виробництва України ще до проголошення суверенітету не перевищувала 4-5%, в той час як середньосвітовий показник дорівнює 17%

Досягнення економічного та соціального відродження України в значній мірі пов'язане з інтеграцією її в міжнародну економічну систему, активною і зростаючою участю не лише в регіональному, але й міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг і вигод.

Можливості тієї чи іншої країни, щодо включення у світовий економічний простір та міжнародну економічну систему визначаються показником відкритості її економіки.

Існують різні експертні оцінки відкритості української економіки. Так, за рейтингом " Heritage Foundations і "Wallstreet Journal" у 1998 p. із 161 країни Україні відведена 124 позиція, а експерти Світового банку у 1999 р. оцінювали економіку України як "закриту".

Разом з тим, можлива й інша оцінка. Якщо брати такі кількісні показники як співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності та ВВП, то Україна демонструє досить високий рівень відкритості економіки - 90%. (Польща - 53%, Угорщина - 67%, Росія - 44%).

Але ця відкритість відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низько-технологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частку "критичного" енергоімпорту).

Цілеспрямованість інтернаціоналізації української економіки ускладнюють такі зовнішні фактори впливу:

❖ значне посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках світу;

істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів, що зробило цінові фактори конкурентоспроможності вторинними, а фактори швидкості технологічних інновацій та гарантій якості - первинними;

❖ вжиття багатьма зарубіжними країнами більш витончених форм протекціонізму та дискримінації українських експортерів (ускладнення процедур сертифікації продукції, розширення використання механізму антидемпінгових розслідувань та ін.);

❖ активне використання провідними країнами заходів відкритого державного протекціонізму на окремих ринках, включаючи ринки озброєнь та сучасної високотехнічної продукції (наприклад, літакобудування, обладнання для АЕС тощо);

❖ обмеженість доступу до міжнародних інструментів регулювання торговельних режимів через відсутність членства в системі СОТ;

- складність входження в міжнародні проекти високотехнологічного співробітництва через невідповідність міжнародним критеріям захисту прав інтелектуальної власності,

❖ висока взаємна конкуренція інтересів України та інших постсоціалістичних країн на міжнародних товарних і кредитно-інвестиційних ринках [57; с. 263-264].

Для активного включення України у процес міжнародної економічної інтеграції необхідно створити відповідні умови.

Суть цих умов зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, котра була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Іншими словами, економіка України повинна бути здатною до функціонування з міжнародними у групуваннями в одній системі координат.

Відзначена сполученість досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупованням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних відносин.

Як важливу умову включення України в інтеграційні процеси можна виокремити розвиток двосторонніх та багатосторонніх її відносин з сусідніми державами.

Досить сприятливими чинниками для розвитку цих відносин є:

❖ наявність неконфліктних кордонів між сусідніми державами; спільність історичної долі;

❖ традиційність взаємних економічних та гуманітарних зв'язків;

❖ єдність природного середовища;

- однорідність рівня соціально-економічного розвитку..

Істотними є підписання між Україною, та іншими країнами відповідних міждержавних угод і надання в їх рамках взаємних преференцій, які створюють більш пільгові умови діяльності господарюючих суб'єктів.

Принципово значимою умовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв'язків між її господарюючими суб'єктами і ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття їх філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Як необхідна інституційна умова включення України у світогосподарські зв'язки виступає її участь в роботі міжнародних економічних організацій. Неможливо бути інтегрованим у світове співробітництво, не дотримуючись "правил гри" його учасників. Ці "правила", хай навіть і жорсткі, але загальновизначені в цивілізованому світі, якраз і розроблюються міжнародними економічними організаціями, таким як СОТ, МВФ, МБРР, МОП та ін.

Відзначені умови повинні виступати як вихідні у формуванні цілісної інтеграційної політики України. І хоча в Україні, по суті, нема навіть інтеграційної концепції, наведені умови, а також специфіка геополітичного становища України дозволяють виділити два рівні інтеграційної політики.

1. Участь України в міжнародному поділі праці, тобто встановлення економічної взаємодії з рештою країн світу, насамперед, з ЄС на принципах міжнародних економічних інститутів і з урахуванням національної безпеки.

2. Участь України в регіональному поділі праці, тобто розширення її економічного співробітництва з країнами-партнерами по колишньому СРСР, а також з країнами Східної Європи на нових принципах, тобто на принципах приватнопідприємницької інтеграції або "інтеграції знизу".

Формування відкритої економіки України визначається стратегічними напрямами її інтернаціоналізації, яка повинна відбуватися за такими основними напрямками:

❖ системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

❖ ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

❖ міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію монопольної чи монопсонної залежності від окремих зарубіжних ринків;

❖ становлення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

❖ інтеграційна макровзаємодія із СНД, Європейським Союзом, центрально - і східноєвропейськими угрупованнями країн;

❖ забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон'юнктури та фінансових криз.

Всі ці пріоритети можуть бути реалізовані в результаті продуктивної співпраці з міжнародними економічними організаціями: МВФ, Світовим банком, системою СОТ, спеціалізованими урядовими і неурядовими організаціями в галузі зв'язку та інформаційного обміну, транспорту, енергетики, праці (МОП), з торгівлі і розвитку (ІОНКТАД), промислового розвитку (ЮНІДО), сільського господарства і продовольства (ФАО) та ін. За умовами реалізації власної стратегії інтернаціоналізації Україна має перспективи досягнення певної міжнародної конкурентоспроможності (57, с. 268-269).

Програма "Україна-2010" визначає стратегічний прогноз входження України в систему міжнародного поділу праці. На першому етапі входження у систему міжнародного поділу праці відбувається з нарощенням експорту та одночасним скороченням промислового імпорту. Експорт окремих видів продукції - хімічної промисловості і чорної металургії на цьому відрізку дещо знижуватиметься - у міру відновлення внутрішнього попиту.

Передбачається подальший розвиток режиму вільної торгівлі з країнами СНД. Створюватимуться умови для вступу до Світової організації торгівлі (COT).

Особливість другого етапу (до 2005 року) - істотне збільшення експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції. Розшириться співпраця з високоіндустріальними країнами, особливо США та іншими країнами "великої сімки". Саме вони стануть найбільшими постачальниками нових технологій і високотехнологічних товарів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх галузей економіки, що стане головним фактором розвитку експорту. Повністю завершиться перехід на законодавство, побудоване на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме загальноприйнятим у світі нормам і стандартам. Україна стане членом провідних торговельних організацій і угруповань світу. Енергетичні ресурси надходитимуть принаймні з шести-семи ринків.

Загалом до 2010 року внаслідок здійснення процесів диверсифікації зовнішня торгівля з країнами далекого зарубіжжя значно розшириться. її частка сягне 65-70 відсотків загальних обсягів торгівлі. Україна торгуватиме майже із 170 країнами світу [57, с. 270].

Крім розвитку зовнішньої торгівлі стратегічним напрямком інтернаціоналізації української економіки є залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів.

Можливий успіх України в залученні іноземного капіталу багато в чому пов'язаний зі створенням сприятливого інвестиційного клімату (який розуміється як комплекс матеріально-речових та інституційних умов, що дозволяють інвесторам знижувати виробничі витрати до рівня нижче середньосвітового). Основні компоненти цього клімату - низька вартість робочої сили; дешевизна прав землекористування; прийнятний рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури; система пільгового оподаткування; преференційний міграційно-митний режим; розвинуте зовнішньоекономічне, митне, валютне і т. ін. законодавство. Не можна не відзначити і такий важливий момент як орієнтація на максимальне залучення в країну валютних коштів зарубіжної української діаспори.

Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір. Це такі форми як: вільні або спеціальні економічні зони; єврорегіони; морські економічні райони міжнародного співробітництва; спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; міжнародні транспортні коридори.

В основному, на протязі 1999-2000 рр. в Україні було утворено 12 спеціальних економічних зон, які розташовані в різних регіонах країни; на 10 територіях пріоритетного розвитку встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності.

Тепер майже у всіх прикордонних регіонах України діють ті чи інші організаційні форми включення у світовий економічний простір.

Так, на півдні України функціонують спеціальні (вільні) економічні зони "Порто-франко", "Порт Крим", експериментальна економічна зона "Сиваш"; спеціальний режим інвестиційної діяльності в Автономній республіці Крим; єврорегіон "Нижній Дунай"; проходять міжнародні транспортні коридори № 9 (Критський) Гельсінкі - Москва - Одеса - Кишинів - Бухарест - Александрополіс; відбувається становлення транспортних коридорів Гданськ - Одеса та "Європа - Кавказ - Азія".

У східному регіоні України утворено спеціальні економічні зони "Донецьк" і "Азов" (у м. Маріуполі). Спеціальний режим інвестицій - у Донецькій та Луганській областях, а також у містах Харкові та Шостці. Крім того, у м. Харкові засновано технологічний парк "Інститут монокристалів".

У північному регіоні України утворено СЕЗ "Славутич", запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Чернігівській та Житомирській областях; у місті Києві засновано технологічні парки "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" і "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона". Тут проходять міжнародні транспортні коридори №3 (Критський) Берлін / Дрезден - Вроцлав - Львів - Київ; а також вищезазначений № 9 (Критський) залізничним транспортом - державний кордон з Білоруссю - Чернігів - Київ - Жмеринка - Роздільна - Кучурган - державний кордон з Молдовою.

Нарешті, у західному регіоні України діють СЕЗ "Закарпаття", "Яворів", "Інтерпорт Ковель", курортно-рекреаційна СЕЗ "Курортополіс Трускавець"; встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Закарпатській, Львівській та Волинській областях; тут проходять міжнародні транспортні коридори - вищеназваний №3, а також №5 (Критський) - Трієст - Любляна - Братислава - Ужгород - Львів. Тут функціонують "Карпатський єврорегіон", єврорегіони "Буг" та "Верхній Прут".

Крім того, Україна бере участь у роботі таких міждержавних об'єднань, як Співдружність Незалежних Держав - СНД; Чорноморське економічне співробітництво - ЧЕС; а також ГУУАМ (Грузія - Україна - Узбекистан - Азербайджан - Молдова).

Успішна реалізація усіх цих інтеграційних процесів має такі позитивні наслідки для економіки України:

❖ залучення іноземних інвестицій для прискореного соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

❖ залучення передових технологій, "ноу-хау";

❖ створення нових робочих місць;

❖ розвиток взаємовигідного товарообміну;

❖ створення наукових впроваджувальних центрів;

❖ вдосконалення системи підготовки кадрів;

- взаємний обмін фахівцями з різних галузей знань;

❖ вирішення екологічних проблем.