Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - ЧАСТИНА І. МІЖНАРОДНА МІКРОЕКОНОМІКА: РУХ ТОВАРІВ ТА ЧИННИКІВ ВИРОБНИЦТВА

1. Міжнародна торгівля товарами та послугами

1.1. Загальна характеристика та базові поняття

1.1.1. Яке значення має міжнародна торгівля в системі міжнародної економіки?

Міжнародна торгівля товарами була історично першою і до певного часу головною сферою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці XX століття провідну роль в системі міжнародної економіки почали відігравати різноманітні форми фінансових операцій. Але значення міжнародної торгівлі і тепер дуже суттєве. Про це свідчить зростання обсягів міжнародної торгівлі. Економісти навіть стверджують про вибуховий характер цього зростання. Зокрема, в 90-х роках XX ст. обсяги міжнародної торгівлі зростали на 6% щорічно. За останні 30 років міжнародна торгівля досягла найбільш високих темпів зростання у 2000 р. - 12,5%, що становить приблизно 8 трлн. дол. США. Такий прискорений розвиток міжнародної торгівлі пов'язаний насамперед з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням попиту на промислові товари, частка яких у сукупному обсязі світового експорту становить 70%.

Високі темпи розвитку міжнародної торгівлі свідчать також про поглиблення поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва.

Світовий експорт комерційних послуг зріс у 2000р. на 6%, що наближається до середнього показника за десятиліття, досягнувши 1,4трлн.дол. США. Швидке зростання торгівлі комерційними послугами продовжує тенденцію, яка спостерігалась з середини 90-х років, і була викликана частково 60%-м зростанням цін на нафту з 1995 р.

Швидкі темпи зростання міжнародної торгівлі сприятливо впливають на економіку країн, що розвиваються, стимулюючи їх експорт. Середньорічне зростання експорту цих країн у 90-х роках, за даними Світового банку, становило 10%, що більш ніж у три рази перевищує аналогічний показник 80-х років.

Важливо відзначити, що зростання обсягів міжнародної торгівлі помітно випереджає зростання обсягів виробництва. У 2000 р. зростання обсягів виробництва становило всього 5%. Це відбувається за рахунок поглиблення міжнародного поділу праці, становлення та розвитку нових видів поділу праці, котрі лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутріфірмового обміну. У зв'язку з цим достатньо відзначити, що в ЄС - найбільш інтегрованому міжнародному економічному угрупованні - торгівля випереджає виробництво у 3 рази.

Провідні експортери і імпортери у світовій торгівлі представлені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1. Основні країни-експортери і країни - імпортери у світовій торгівлі товарами

З таблиці видно, що шість з провідних країн-експортерів і п'ять з провідних країн-імпортерів знаходяться в Західній Європі, що свідчить про ключову роль цього регіону у світовій економіці.

Порядок країн не один і той же для експортуючих і імпортуючих країн. Так, наприклад, п'яте місце Великобританії в списку експортуючих країн і четверте в списку імпортуючих свідчить про пасивний торгівельний баланс.

Сукупний експорт та імпорт цих 10 країн становить 57% відповідного світового показника. На решту країн припадає лише 43% світової торгівлі.

Суттєве значення міжнародної торгівлі підтверджується тим, що нині жодна країна світу не може обійтись без зовнішньої торгівлі. Всі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але ступінь залежності у них різний. Вона визначається як відношення вартості міжнародної торгівлі (експорт + імпорт) до валового внутрішнього продукту:

За цим показником всі країни можна розподілити на три групи: високо-залежні (45-93%), середньозалежні (14-44%) та низькозалежні (2,7-13%).

Країни з високою ступінню залежності - це, як правило, країни, які розвиваються або мають невеликі території, що і зумовлює їх дуже високий рівень відкритості економіки: Бруней - 45,3%; Об'єднані Арабські

Емірати 49,5%; Македонія - 69,8%; Бельгія і Люксембург - 49,6%, Панама - 30,3%, Сінгапур - 93%.

До країн з середнім ступенем залежності відносяться, в основному, великі розвинуті країни (Німеччина, Велика Британія, Франція).

До країн з низьким ступенем залежності відносяться країни, котрі орієнтуються на власний економічний потенціал, і країни, що є в економічному відношенні слабко розвинутими, котрі через це не можуть перейти до відкритої економіки. До цієї групи відносяться: Заїр - 2,7%, Ліберія - 3,8%, Бразилія і Японія - 7,2%, США - 8,7%, Сомалі - 11,2%, Білорусь - 13%.

Значення міжнародної торгівлі в системі міжнародної економіки зумовлено тим, що її підґрунтям є важливі чинники та доцільність міжнародного обміну товарами та послугами.

До чинників, що зумовлюють необхідність міжнародної торгівлі, належать:

* виникнення світового ринку;

нерівномірність розвитку окремих галузей в різних країнах. Продукція найбільш розвинутих галузей, котру неможливо цілком реалізувати на внутрішньому ринку, вивозиться за кордон. Іншими словами, виникає потреба збуту продукції на зовнішніх ринках і необхідність отримання певних товарів ззовні;

* тенденція до безмежного розширення розмірів виробництва. Оскільки місткість внутрішнього ринку обмежена платоспроможним попитом населення, виробництво переростає межі внутрішнього ринку і підприємці кожної країни ведуть боротьбу за зовнішні ринки;

* прагнення отримати більш високі прибутки у зв'язку з використанням дешевої робочої сили та сировини з країн, що розвиваються [50, с. 85; 93, с. 19-22].

Міжнародна торгівля доцільна тоді, коли вона приносить який-небудь виграш. Він може бути отриманий нарівні країни, споживачів, міжнародної фірми, вітчизняної імпортоконкуруючої фірми.

Беручи участь в міжнародній торгівлі, країни отримують:

* можливість експортувати ті товари, у виробництві яких ширше споживаються ресурси, котрі є у них у порівняно великій кількості; можливість імпортувати такі товари, для виробництва яких потрібно було б витратити багато порівняно обмежених у неї ресурсів;

* ефект економії на більших масштабах виробництва, спеціалізуючись при цьому на більш вузькому наборі товарів [33, с. 123; 77, с. 29-31]. Споживачі зацікавлені в міжнародній торгівлі, щоб:

* імпортувати споживчі товари за дешевшою ціною у порівнянні з вітчизняними або які за певними параметрами відрізняються від них у кращу сторону;

* імпортувати сировину і експортувати промислові товари, що знижує внутрішні витрати виробництва, дає можливість відмовитись від випуску виробів, виготовлення яких виключно залежить від іноземних постачальників;

❖ експортувати вітчизняні товари, а отримані кошти використати для імпорту [47, с. 9; 57, с. 33-34; 77, с. 29-30).

Отже, споживачі виграють від збільшення кількості і різноманітності товарів, більш низьких цін, а завдяки цьому зростає рівень їх добробуту.

Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм виявляється в наступному:

❖ експорт товарів і послуг забезпечує вітчизняним виробникам отримання прибутку і, як правило, збільшення масштабів виробництва з меншими витратами. Крім того, експорт і імпорт можуть зменшити коливання попиту, пропозиції і цін окремих товарів;

❖ несподівані зміни в доступі до вітчизняних джерел сировини можуть компенсуватись протилежними змінами в імпорті сировини;

❖ виробники із значними обсягами зарубіжного продажу менше залежать від внутрішніх економічних умов;

* ставши учасником світового ринку, фірма може відшукувати більше способів підвищення своєї конкурентоспроможності;

❖ знання і досвід, отримані фірмами в процесі міжнародної торгівлі, сприяють підвищенню ефективності їх діяльності при проведенні маркетингових операцій на внутрішньому ринку [57, с. 36-37; 77, с. 30]. Таким чином, міжнародна торгівля при експорті товарів і послуг може збільшувати обсяги продажу і прибутки, а при імпорті - уникнути обмежень внутрішнього ринку, знижуючи витрати на виробництво або підвищуючи якість продукції.

Вплив міжнародної торгівлі на вітчизняні імпортоконкуруючі фірми неоднозначний. Зіткнення інтересів фірми з конкуренцією з боку імпорту може призвести до негативних наслідків у вигляді звільнення частини робочої сили або до зменшення їх заробітної плати. Несприятливий ефект конкуренції з боку імпорту особливо помітний, якщо імпортоконкуруюча галузь функціонує в специфічній сфері. Однак згадані втрати, що викликані конкуренцією імпорту, є тимчасовими. В економіці, що розвивається, невикористані ресурси будуть переміщуватись в більш продуктивні галузі, наприклад, в галузі, що виробляють продукцію на експорт, а імпортоконкуруючі фірми будуть пристосовуватись до. сприйняття нових технологій, до попиту на нові товари і послуги та до їх виробництва.