Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - Монополій і науково-технічний прогрес

Розглядаючи поведінку монополіста на ринку його продукту ми виходили з того, що він продає свій продукт по однаковій ціні всім покупцям. Проте при існуванні певних умов виробішк може використати своє ринкове положення, призначаючи різні ціни на той самий продукт (послугу) різним споживачам. Діяльність, яка полягає в продажі одного і того ж продукту по різних цінах, коли ця відмінність в ціпі не обумовлена різницею у витратах виробництва, називається ціновою дискримінацією.

Для проведення цінової дискримінації повинні існувати наступні умови: продавець, який займається ціновою дискримінацією, повинен бути монополістом, тобто контролювати виробництво, ціноутворення і продаж товару; покупці цього товару не можуть його перепродавати; продавець товару повинен бути здатний до поділу покупців на групи, в основі якого повинна бути різна еластичність їх попиту на той самий товар. Остання умова дозволяє монополісту призначити більш високу ціну для покупців з нееластичним попитом на продукт і нижчу ціну для покупців з еластичним попитом. Прикладом цінової дискримінації є вищі тарифи на міжміські телефонні розмови в робочі години (фірма, яка має свої підприємства в різних містах, користується телефонним зв'язком в робочий час і за будь-яких змін в оплаті) і нижчі тарифи у вечірні години, вихідні і святкові дні (оскільки в цей час попит споживачів на цей вид послуг є еластичним: в разі підвищення тарифів на міжміські розмови населення скористається послугами телеграфу, чи передасть інформацію, написавши листа); авіакомпанія встановлює різну ціну на квитки для туристів і бізнесменів; підприємства енергетики призначають різні ціни для промислових споживачів і населення.

На графіку 11-7 представлена модель цінової дискримінації, яку здійснює монополіст, продаючи однаковий продукт на двох різних ринках: на ринку з нееластичним попитом (графік 11-7, а) і на ринку з еластичним попитом (графік 11-7, б). Обидва графіки мають спільну вертикальну вісь, на якій нанесені можливі ціни одиниці продукту. На горизонтальних осях позначені обсяги продаж (виробництва). Криві попиту ІҐ і граничного доходу Г$ відображають попит і граничний дохід фірми на ринку з нееластичним попитом, а криві /ті /Д2 - відповідно попит і граничний дохід на ринку з еластичним попитом. Оскільки витрати виробництва одиниці продукції вважаються однаковими, то для простоти аналізу крива граничних витрат зображена горизонтальною лінією, яка перетинає обидва графіки. На обох ринках монополіст визначає оптимальний обсяг виробництва (і продаж), при якому граничний дохід рівний граничним витратам і відповідно до нього встановлює певну ціну: на ринку продукту з нееластичним попитом найбільш прибутковим є продаж 15 од. продукту по ціні 5,6 г. о., а на ринку продукту з еластичним попитом - 24 од. продукту по ціні 3,5 г. о.

Якими ж є наслідки цінової дискримінації? По-перше, монополіст, який проводить цінову дискримінацію, одержує більші прибутки, ніж той, хто ЇЇ не здійснює. По-друге, виробник, який здійснює цінову дискримінацію, одночасно з одержанням більших прибутків виробляє і продає більшу кількість продукції, ніж той, хто не займається нею. Графік 11-8 демонструє ці наслідки цінової дискримінації.

Фірма, яка не вдається до цінової дискримінації, випускає оптимальні для неї 3 од. продукту і продає їх по ціні 42 г. о. При середніх витратах виробництва, рівних 33 г. о., вона одержує 27 г. о. економічного прибутку ((42 - 33) х 3).

Фірма, яка здійснює цінову дискримінацію, може продати першу одиницю продукту за 54 г. о., другу - за 48 г. о., третю - за 42 г. о. При цьому її валовий дохід від продажу цих трьох одиниць складе 144 г. о. (54 + 48 + 42), валові витрати їх виробництва-99 г. о. (33 х 3) і економічний прибуток - 45 г. о. (144 - 99).

Отже, фірма, яка здійснює цінову дискримінацію, одержує більший прибуток, ніж та, яка її не здійснює (45 г. о. > 27 г. о.).

Монополіст, який займається ціновою дискримінацією, як було вже сказано, буде виробляти і більші обсяги продукту. Виробник, який не проводить цінову дискримінацію, для того, щоб збільшити обсяг своїх продаж, повинен знизити ціну одиниці продукту на весь цей обсяг і тому граничний дохід кожної додатково проданої одиниці є менший від ціни (як відомо, це обумовлює розташування кривої ГД нижче кривої П). Монополіст, який займається ціновою дискримінацією, знижує ціну кожної додаткової одиниці, тому граничний дохід кожної одиниці продукту співпадає з її ціною. Це означає, що крива його граничного доходу (ГДХ) співпадає з кривою попиту (графік 11-8). Це зумовлює і певний оптимальний для такого виробника (який здійснює цінову дискримінацію) обсяг випуску і продаж на рівні 4 одиниць продукції (на відміну від 3 одиниць, які виробляє монополіст, який не проводить цінову дискримінацію). При цьому монополіст одержить ще більший економічний прибуток: його валовий дохід від продажу чотирьох одиниць продукції становитиме 180 г. о. (54 + 48 + 42 + 36), валові витрати виробніщтва цих чотирьох одиниць - 128 г. о. (32 х 4), економічний прибуток - 52 г. о. (180-128).

Отже, фірма, яка вдається до цінової дискримінації, забезпечує збільшення своїх продаж і економічного прибутку.

11.5. Економічні наслідки монополії

Аналіз поведінки фірми на монопольному ринку показав, що вона виробляє оптимальний для неї обсяг продукції, при якому досягається рівність граничного доходу і граничних витрат, і відповідно до цього обсягу встановлює ціну, яка, як правило, є ьищою за середні валові витрати і в довготерміновому часі. Чи є така діяльність монопольного виробника економічно ефективною з точки зору суспільства?

Ефективність використання ресурсів

Як відомо, виробнича ефективність має місце за умови рівності ціни і мінімального значення середніх валових витрат (умова (10.12)). В умовах монополії ціна Що) є вищою від мінімуму середніх витрат (графік 11-9), що вказує на те, що виробництво здійснюється не з максимальною ефективністю.

Крім того, на монопольному ринку не досягається і умова розподільної ефективності: Ц=ГВ (умова (10.11)). Монополіст встановлює ціну, яка є вищою за граничні витрати. Таке співвідношення між цими параметрами вказує на те, що суспільство оцінює додаткові одиниці монопольного продукту вище, ніж альтернативні товари, які можуть бути вироблені з цих ресурсів. Іншими словами, результатом монопольної діяльності є недорозподіл ресурсів, а отже, і недовиробництво товарів найбільш необхідних з точки зору суспільства на монопольному ринку. З точки зору суспільства ефективна кількість продукту на графіку представлена кількістю Ке, в той час як монополіст виробляє лише в обсязі Ко.

Порівнюючи економічну ефективність чистої монополії і чистої конкуренції, слід відзначити певні обставини, пов'язані з виробництвом продукту:

1) якщо ефект масштабу виробництва в однаковій мірі доступний як чисто конкурентному, так і монопольному виробнику, то ефективність діяльності буде вищою у першого, оскільки конкуренція змушує виробляти продукцію з мінімально можливими витратами, використовуючи найкращі з існуючих технології, і розподіляє ресурси у відповідності до потреб суспільства;

2) коли ж ефект масштабу доступний лише монополісту, то слід очікувати вищої ефективності використання ресурсів монопольним виробником.

Монополій і науково-технічний прогрес

Існують протилежні погляди на стимули у монополії щодо науково-технічного прогресу. Одні економісти стверджують, що наявність перепон щодо появи конкурентів в галузі не заохочує монопольного виробника до нововведень. Інші - вказують на те, що одержання економічного прибутку в довготерміновому періоді створює фінансові можливості для НТП, науково-технічний прогрес є засобом зниження середніх витрат виробництва продукції, а отже, і збільшення прибутків, науково-технічний прогрес є одним із бар'єрів для появи конкурентів на монопольному ринку.

Монополія і розподіл доходу

В умовах чистої монополії виробник, який встановлює ціну вишу за середні витрати виробництва, одержує економічний прибуток. Він обкладає своєрідним податком споживачів, тим самим сприяючи нерівності розподілу доходів.

Для пом'якшення негативних економічних наслідків монополій, посилення позитивної сили конкуренції уряди багатьох країн проводять антимонопольну політику, яка регламентується антимоиополь-ними законами.