Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - 13.2.2. Модель ламаної кривої попиту

Модель ламаної кривої попиту описує олігополістичну поведінку фірм, які конкурують між собою на ринку, і які приймають до уваги найбільш вірогідну реакцію конкурентів на свої зміни в цінах і випуску продукту. Припустимо, що олігополістична галузь диференційованого продукту представлена трьома фірмами - 1, 2 і 3, кожна з них випускає 1/3 продукту ринку. Криві попиту і граничного доходу (які дозволяють разом з кривою граничних витрат визначити оптимальний обсяг виробництва і ціну) олігополіста, який не є учасником відкритої чи таємної змови, будуть залежати від реакції конкурентів на зміну ціни Його продукту.

Припустимо, що початково фірма 1 встановлює ціну Цо і обсяг виробництва Ко (графік 13-4, а). Криві ЇЇ попиту та граничного доходу залежатимуть від можливих реакцій фірми 2 і 3 на зміну нею ціни.

Можливі наступні варіанти реакції фірми 2 і 3 на зміну ціни фірмою 1:

1) фірми 2 і 3 будуть змінювати свої ціни так само, як і фірма У, тобто підвищувати ціну, якщо фірма 1 її підвищить, або знижувати її, якщо фірма 1 її знизить. В результаті такої реакції конкурентів зміна ціни фірмою 1 суттєво не вплине на її продажі, а отже, попит на її продукт буде нееластичним. Криві попиту і граничного доходу фірми 1 зображені на графіку 13-4, а відповідно кривими Я ІГД1;

2) фірми 2 і 3 будуть ігнорувати будь-які зміни ціни фірмою 1. В цьому випадку, якщо фірма 1 знизить ціну, то частина покупців фірм 2 і 3 відійде до фірми 1 і остання збільшить свої продажі. Коли ж фірма 1 підвищить ціну, то вже її покупці пристануть до її конкурентів і вона зменшить свої продажі. Це означає, що коли конкуренти не реагують на зміну ціни фірмою 1 попит на її продукт є еластичним. Криві еластичного попиту фірми 1 і її граничного доходу на графіку 13-4, а зображені відповідно кривими Т72 і ГД2;

3) найбільш вірогідний с третій варіант реакції: коли фірма 1 буде підвищувати ціну, то конкуренти 2 і 3 будуть її ігнорувати (це дозволить їм збільшити свої продажі за рахунок покупців фірми 1) і крива попиту фірми 1 буде еластичною; коли ж фірма 1 буде знижувати свою ціну, то конкуренти 2 і 3 також знизять свої ціни, щоб не втратити своїх покупців, і крива попиту фірми 1 буде нееластичною.

Виходячи з цієї найбільш вірогідної реакції, крива попиту на продукт фірми 1 буде складатись з відповідних ділянок кривих попиту /7і і І І2. Крива граничного доходу фірми 1 також буде складатися з відповідних ділянок кривих ГД1 і ГД2. На графіку 13-4, б крива попиту фірми 1 зображена кривою П2АПХ. Вона є ламаною: вище ціни Цо крива попиту є еластичною, а нижче ціни Цо нееластичною. Крива граничного доходу також є ламаною: вона складається з відрізків ГД б і вГД і має вертикальний розрив бв. Причиною цього розриву в кривій граничного доходу фірми є різкі відмінності в еластичності попиту вище і нижче ціни Цо.

Аналіз поведінки олігополістичних фірм, які не вдаються до змови, свідчить про тенденцію до стабільності цін. На це вказує, по-перше, ламана крива попиту: підвищення ціни фірмою 1 приведе до суттєвого скорочення її продаж, а отже, і до зменшення її прибутків так само, як і зменшення ціни викличе зниження прибутків, оскільки конкуренти вдадуться до аналогічних дій і фірма 1 не зможе збільшити свої продажі (а якщо і збільшить, то в незначній мірі). Слід враховувати і ту обставину, що часто конкуренти вдаються до більш значного зниження ціни, внаслідок чого розпочинається "цінова" війна, яка викликає скорочення прибутків і навіть одержання збитків всіма учасниками олігополістичної галузі. Тому з метою недопущення війни цін і втрати прибутків олігополістичні конкуренти притримуються тактики стабільності ціни.

По-друге, на тенденцію до незмінності ціп вказує і ламана крива граничного доходу: граничні витрати в інтервалі вертикального розриву бв кривої граничного доходу, тобто різниця в граничних витратах між ГВ1 і ГВ2 (графік 13-4, б), не викликає необхідності змінювати ціну і оптимальні обсяги виробництва: олігополісти, які несуть граничні витрати від ГВ до ГВ2, встановлять обсяг виробництва Ко і відповідну йому ціну Цо, при яких максимізуються їх прибутки.

Отже, модель ламаної кривої попиту пояснює, чому олігополісти- конкуренти притримуються тактики стабільності ціни. Проте її недоліком є те, що вона не пояснює саму ціну і нерідко існуюче в реальності підвищення цін на олігополістичному ринку. Такс підвищення ціни може бути пояснене моделлю поведінки олігополіста, яка базується на таємній змові.