Організація і методика економічного аналізу - Косова Т.Д. - 12.7. Аналіз накладних витрат щодо експорту й імпорту товарів

Накладні витрати щодо експорту й імпорту товарів - це витрати на транспортування товару, його перевантаження та зберігання. У табл. 12.9 наведений перелік основних чинників за найважливішими статтями витрат за експортом (імпортом) товарів.

Аналіз накладних витрат необхідно проводити за окремими видами товарів, а потім шляхом узагальнення визначених чинників можна одержати повну картину всього товарообігу.

При аналізі накладних витрат, перш за все, визначають відносний рівень накладних витрат у грошових одиницях (ВРНВ):

ВРИВ = ^НВ^^(І)X 100% ; (12.17)

де НВЕ(Г) - накладні витрати щодо експорту (імпорту) за рік у гривнях;

С - виробнича собівартість реалізованих товарів.

Спочатку ці показники за звітний рік порівнюють з показниками за попередній рік і дають початкову оцінку зміні відносних величин накладних витрат. Наступний етап - вивчення чинників, що призвели до зміни кожної статті накладних витрат.

Таблиця 12.9

Основні чинники, що впливають на розмір витрат за експортом (імпортом) товарів

Наведемо приклад розрахунку впливу чинників на витрати щодо зберігання умовного товару (в грн.), вхідні дані наведено у табл. 12.10.

Таблиця 12.10 Вхідні дані для розрахунку впливу чинників на витрати щодо зберігання умовного товару

Розрахунок проведемо, застосовуючи технічний прийом абсолютних різниць.

1-а підстановка - (визначення впливу чинника кількості (ваги)):

(-6000) X12 X4= -288000 грн.

Висновок. Зміна кількості товарів, що зберігаються, приведуть до зменшення витрат щодо зберігання на 288000 грн.

2-а підстановка (визначення впливу чинника терміну зберігання):

14000 X 8 X 4 = 448000 грн.

Висновок. Збільшення часу зберігання товару призвело до зростання витрат щодо зберігання на 448000 грн.

3-я підстановка - визначення впливу чинника ставки за зберігання:

14000X 20X1 = 280000 грн.

Висновок. Підвищення ставки за зберігання призвело до збільшення накладних витрат на 280000 грн.

Підсумковий приріст витрат на зберігання становив: -28000 + 448000 + 280000 = 440000 грн.

Аналогічно визначають вплив чинників за іншими статтями накладних витрат.

Наступний етап аналізу - з'ясування конкретних причин кожного чинника зокрема і визначення можливостей зниження рівня накладних витрат на перспективу.

12.8. Методика аналізу і оцінка ефективності експортних (імпортних) операцій

Основним джерелом доходу у зовнішньоторговельних операціях є зовнішня торгівля, тобто експорт і імпорт товарів і послуг. У цьому зв'язку для підприємств, здійснюючих зовнішньоекономічну діяльність, необхідною умовою розвитку є якісна оцінка ефективності експорту та імпорту.

У посібнику пропонується до використання методика аналізу ефективності експорту і імпорту товарів запропонована Ян-ковським Н.О. У ній наведені коефіцієнти ефективності експорту і імпорту та приклади їх використання у відповідних таблицях.

Розглянемо загальні положення аналізу ефективності експортно-імпортних операцій.

При експорті товарів підприємство продає товари за кордон з метою одержання прибутку. У цьому випадку підприємство несе наступні витрати:

- собівартість експортованого товару;

- накладні витрати;

- організаційні витрати.

Під собівартістю товару розуміються витрати підприємства на виробництво товару. Накладні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство-експортер. Ці витрати залежать від ціни контракту (CIF, FOB і тощо). При експорті, як правило, прийнято використовувати ціну FOB товару. Організаційні витрати - це витрати підприємства на укладання контракту, митні збори та ін.

Таким чином, експортні витрати дорівнюють сумі собівартості товару, накладних і організаційних витрат.

Експортний дохід підприємства від експорту товарів - це валютний обсяг реалізації, що надходить на поточний рахунок підприємства. У більшості випадків експортний дохід виражений у гривневому еквіваленті. Перерахунок у гривню може здійснюватися за курсом Національного банку України на день одержання валютного виторгу або на день укладання контракту (це залежить від умов контракту), або за курсом продажу іноземної валюти на центральних біржах України.

Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний дохід перевищував експортні витрати. Однак, ця умова не є достатньою. Експорт товару є доцільним, якщо експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни. Експортний прибуток дорівнює експортному доходу за винятком експортних витрат, а внутрішній прибуток - внутрішньому валовому доходу за винятком собівартості товару. При цьому внутрішній валовий дохід - це гривневий виторг від продажу товару, призначеного на експорт, в Україні.

При операціях імпорту товарів підприємство прагне вигідно закупити товари за рубежем. У зв'язку з цим, велике значення має подальше призначення імпортних товарів. Підприємство може закупити товари з метою їх подальшого продажу на території України. Такі товари можна класифікувати як товари споживання (ТС). Підприємство може також придбати товари з метою їх використання у власному виробничому циклі (устаткування, сировина та ін.). Такі товари можна класифікувати як товари виробництва (ТВ).

При імпорті товарів споживання підприємство має наступні витрати:

- вартість товару;

- накладні витрати;

- організаційні витрати.

Вартість товару - це контрактна ціна імпортованого товару. Накладні і організаційні видатки аналогічні експортним.

Імпортні витрати дорівнюють сумі вартості товару, накладних і організаційних витрат.

Імпортний дохід - це гривневий обсяг реалізації імпортних товарів.

Як і у випадку з експортом товару, імпорт товару вигідний, якщо імпортний дохід перевищує імпортні витрати. Однак ця умова також не є достатньою. Необхідно з'ясувати, чи вигідна закупівля товарів за кордоном. Якщо імпортний прибуток перевищує внутрішній прибуток, то імпортувати товари вигідно. Імпортний прибуток являє собою різницю імпортного доходу і імпортних витрат. Внутрішній прибуток, відповідно, це різниця внутрішнього доходу і внутрішньої вартості товару. У цьому випадку, ціни на імпортний і аналогічний вітчизняний товар передбачаються однаковими. Тоді, імпортний дохід дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня вартість - це оптова ціна на цій товар усередині країни.

При імпорті товарів виробництва ситуація ускладнюється. У цьому випадку необхідно враховувати дохід від використання імпортованого товару, який одержує підприємство, а також витрати, пов'язані з його використанням. Таким чином, дохід від імпорту товарів виробництва дорівнює гривневому обсягу реалізації (без витрат на реалізацію). Витрати на товар виробництва - це сума вартості сировини і енергії, витрати на обслуговування і робочу силу.

Далі дохід від імпорту товарів виробництва додається до сукупного доходу від імпорту товарів, а, відповідно, витрати від імпорту товарів виробництва - до імпортних витрат. Подальші розрахунки будуть аналогічні розрахункам при визначенні доходу від імпорту товарів споживання.

Витрати на збереження товару, його реалізацію та ін. не враховуються . При необхідності вони можуть бути враховані у складі експортних або імпортних витрат. Крім того, зазначені витрати необхідно врахувати і у складі внутрішніх витрат, тобто у собівартості товару (при експорті) і його внутрішній вартості (при імпорті).

На підставі цих теоретичних положень пропонуються наступні коефіцієнти ефективності експорту та імпорту товарів: