Охорона праці - Москальова В.М - Де використовуються радіоактивні елементи?

Що таке іонізуюче випромінювання?

Іонізуючим випромінюванням (радіацією) - називається будь-яке випромінювання, яке прямо чи побічно викликає іонізацію середовища. До іонізуючих випромінювань відносяться:

гама-випромінювання;

фотонне випромінювання з дискретним спектром;

фотонне випромінювання з безперервним спектром;

рентгенівське випромінювання;

корпускулярне випромінювання.

При взаємодії іонізуючого випромінювання з речовиною воно поділяється на декілька видів.

Альфа-випромінювання являє собою потік позитивно заряджених атомів гелію, що рухаються зі швидкістю 20000 км/с. Цей вид випромінювання спостерігається переважно у природних радіоактивних елементах (радій, торій, уран та ін.).

У зв’язку з великими розмірами, вони мають низьку проникаючу здатність. Довжина їх пробігу невелика—у повітрі 2,5—9 см, в біологічних тканинах декілька десятків мікрометрів.

Бета-випромінювання — це потік електронів або позитронів, які виникають при радіоактивному розпаді. Максимальний пробіг у повітрі становить біля 1700 см, у тканинах - 2,5 мм і до 1 м у металах.

Гама-випромінювання — високочастотне електромагнітне випромінювання, яке вільно проходить через тіло людини та інші середовища без помітного послаблення енергії зі швидкістю світла. Проникаюча здатність гама-випромінювання дуже висока і знаходиться у прямій залежності від енергії.

Рентгенівське випромінювання - характеризується дуже короткою довжиною хвилі (0,006—2 нм). Важливою властивістю його при взаємодії з речовиною є проникаюча здатність при незначній іонізації середовища.

Здатністю перетворювати свою енергію в пружних і непружних взаємодіях з ядрами атомів, володіють нейтрони, які самі не несуть на собі електричного заряду. Залежно від кінетичної енергії нейтрони поділяються надшвидкі, швидкі, проміжні, повільні та теплові.

Де використовуються радіоактивні елементи?

Радіоактивні елементи широко використовуються в наукових дослідженнях і в різних галузях господарської діяльності у вигляді так званих мічених атомів, для контролю дефектів будівельних конструкцій, при дефектоскопи трубопроводів технологічного обладнання, контролю якості зварних швів і т. ін.

У промисловості радіоактивні ізотопи використовуються для автоматизації технологічних процесів, визначення щільності, вологості та однорідності будівельних матеріалів, ґрунтів, для нагляду за ходом різних реакцій, синтезом хімічних сполук, дослідження фільтрації води у ґрунтах і т. ін.

Робота з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді може супроводжуватись забрудненням повітря радіоактивними аерозолями, газами, парами та розчинами. Таке явище може мати місце при механічній і хімічній обробці радіоактивних матеріалів і руд, переробці опромінених речовин, обробці радіоактивних відходів при багатьох процесах подрібнення, пересипання і т. ін. Конструкція будівель і споруд" технологічне обладнання можуть сорбувати радіоактивні речовини і створювати джерела їх вторинного надходження до виробничих приміщень.

Які існують форми радіоактивного контролю?

Радіоактивний контроль має здійснюватися у всіх випадках коли активність іонізуючого випромінювання від джерела перевищує мінімально значимі величини, регламентовані нормами радіаційної безпеки. Форми радіаційного контролю:

1. Контроль іонізуючого випромінювання у фіксованих точках на робочих місцях і біля джерел випромінювання.

2. Індивідуальний контроль зовнішнього опромінювання (якщо річна доза у будь-якого працівника може перевищувати 0,3 ГДК).

3. Контроль забруднення поверхонь радіоактивними речовинами при роботі з відкритими джерелами.

4. Контроль забруднення повітряного середовища радіоактивними ізотопами за наявності потенційних джерел радіації.

5. Контроль за надходженням радіоактивних речовин в організм.

6. Контроль за викидами радіоактивних речовин в атмосферу і контроль ізотопного складу радіоактивних речовин, що викидаються в атмосферу.

7. Контроль за викиданням рідких радіоактивних відходів у водойми.