Охорона праці - Москальова В.М - Як здійснюється гігієнічне нормування радіоактивних речовин?

При роботі з радіоактивними речовинами найбільші дози, які не впливають на організм, називають гранично допустимими дозами (ГДЦ). Річний рівень опромінення має бути таким, щоб при рівномірному накопиченні протягом 50 років не виникало змін не лише у здоров’ї працівника, але й у здоров’ї його нащадків.

Згідно з НРБУ, визначені такі категорії осіб, які зазнають опромінення:

категорія А — особи, що постійно або тимчасово працюють із джерелами іонізуючого опромінювання;

категорія Б — обмежена частина населення, яка через розміщення робочих місць або проживання може зазнати радіаційного впливу; категорія В - все інше населення країни.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено три групи критичних органів, опромінення яких спричиняє найбільшу шкоду для організму людини.

I - усе тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

II - щитовидна залоза, м’язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока, та інші органи за винятком тих, що належать до І або III груп;

III - шкіра, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя й стопи.

Залежно від групи критичних органів для осіб категорії А встановлено ГДЦ на рік, а для осіб категорії Б - граничні дози (ГД) на рік (табл. 2.7),

Таблиця 2.7. Дози опромінювання для різних груп критичних органів осіб категорій А та Б мр/рік

Для осіб категорії В доза опромінення не регламентується, оскільки передбачається, що їх опромінення відбувається в основному за рахунок природного радіоактивного фону та медичної діагностики, які не викликають в організмі людини незворотних змін.

Які існують методи захисту від опромінювання?

Захист працюючих забезпечується системою технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів.

Доза опромінювання буде меншою, якщо буде більшою відстань до джерела радіації, і меншим час її дії.

Профілактичні заходи захисту від опромінювання поділяються на 2 групи:

заходи біологічного захисту від проникаючої радіації

заходи запобігання забруднення повітря виробничих приміщень, спецодягу та шкіряного покрову працюючих.

Для захисту від проникаючої радіації встановлюють важкі бетонні екрани, металеві конструкції, що мають високі захисні властивості, запаковують стики та ущільнюють будівельні матеріали і т. ін. Відстань до джерела радіації збільшують автоматизацією виробничих процесів та дистанційним управлінням.

При роботі з відкритими джерелами випромінювання малої ефективності, збільшують відстань до працюючих, обмежують час опромінення та встановлюють спеціальні екрани (свинцеві, вольфрамові, сталеві, чавунні, бетонні та інші). Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають такі заходи:

радіаційне планування та оздоблення приміщень. Стіни, стеля та підлога не повинні сорбувати радіоактивні речовини, мають легко піддаватися дезактивації та вологій очистці. Методи дезактивації вибирають залежно від характеру та рівня радіаційного забруднення;

облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції для вловлювання радіаційного пилу і очищення повітря виробничих приміщень;

обладнання санпропускників із системою дозиметричного контролю; надання дозиметричних наряд-дозволів для проведення робіт у складних радіаційних умовах;

відповідне зберігання та транспортування радіоактивних речовин, відходів з великим періодом напіврозпаду, організація екологічної ізоляції;

забезпечення працюючих засобами 313, до яких належить спецодяг повсякденного та короткочасного користування, 313 органів дихання, ізолюючі костюми, спецвзуття. засоби захисту рук, очей, обличчя, органів слуху;

проведення попередніх та періодичних медичних оглядів згідно наказу МОЗ від 21.05.07 р. № 246.

До організаційних заходів належить своєчасне та якісне проведення інструктажів щодо радіаційної безпеки й перевірка персоналом отриманих знань. До робіт з джерелами випромінювання допускаються особи старші 18 років, не допускаються до цих робіт вагітні жінки та ті, що годують дитину.