Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - 6.11. Робочий час

"Бережіть час — це матеріал, із якого виткано життя" (К. Річардсон).

Щоразу при заповненні вакансії необхідно, знаючи всі особливості роботи, враховувати, що робота може виконува­тися за умови:

— нормальної тривалості робочого часу;

— скороченої тривалості робочого часу;

— ненормованого робочого часу.

При прийнятті працівника на роботу з нормальною три­валістю робочого часу необхідно враховувати деякі особли­вості такого режиму праці.

Тривалість робочого часу називається нормальною, якщо саме вона є узвичаєною нормою часу, яку працівники зобо­в'язані пропрацювати протягом тижня на роботах із нормаль­ними умовами праці.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України).

Ця норма тривалості робочого часу встановлюється як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.

При 5-денному робочому тижні тривалість щоденної робо­ти (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затвердженими власни­ком чи уповноваженим ним органом за погодженням із орга­ном, що представляє інтереси найманих робітників. При цьо­му має дотримуватися встановлена законодавством макси­мальна тривалість робочого тижня (40 годин).

При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної робо­ти не може перевищувати 7 годин (зі скороченням роботи в передвихідний день до 5 годин, щоб сумарна тривалість робо­чого часу за тиждень не перевищувала 40 годин).

У разі виробничої необхідності, якщо за умовами вироб­ництва не може бути дотримано встановленої щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за пого­дженням з органом, що представляє інтереси найманих пра­цівників, застосування підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП України).

Підсумований облік означає, що встановленої законом нор­ми робочого часу має бути дотримано в середньому за визначе­ний обліковий період:

— тиждень;

— місяць;

— квартал;

— рік.

Про застосування підсумованого обліку робочого часу в структурному підрозділі або за окремим видом робіт власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати наказ (розпорядження), в якому визначається розпорядок робочого часу і графік змінності. При цьому переробіток норми робочо­го часу, що виникає в окремі дні, тижні, місяці, компенсуєть­ся додатковими днями відпочинку або відповідним недоробітком в інші дні, тижні, місяці облікового періоду.

Нормальна кількість робочих годин в обліковому періоді визначається множенням кількості годин робочого дня, вста­новленого для конкретної категорії працівників, з урахуван­ням його тривалості напередодні вихідних, святкових і неро­бочих днів, на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня в тому самому періоді.

Наприклад, у листопаді 2007 року за календарем налічува­лося 26 робочих днів, з яких 4 дні були передвихідними. Ви­ходить, нормальний робочий час за листопад буде становити 174 години (26 • 7 - 8).

Одним із методів організації праці, при якому застосо­вується підсумований облік робочого часу, є вахтовий метод. Він застосовується при значному віддаленні виробничих об'єктів від місця розташування підприємства (фірми) (Типо­ве положення про вахтовий метод організації робіт, затвер­джене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 03.12.81).

На роботах з особливими умовами й характером праці ро­бочий день може бути поділено на частини з такою умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановле­ної тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП України).

Застосування такого порядку роботи допускається за­конодавством для деяких категорій працівників зв'язку, транспорту, театрів та ін. Для інших галузей господарювання такий порядок роботи може застосовуватися в тому разі, якщо його передбачено колективним договором.

Крім того, необхідно врахувати, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого дня працівників (крім тих, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу) скорочується на 1 годину як при 5-денному, так і 6-ден- ному робочому тижні (ст. 53 КЗпП України).

Якщо святковому або неробочому дню передують дні щотижневого відпочинку (в тому числі й за графіком), три­валість роботи (робочої зміни) не скорочується.

При роботі в нічний час установлена тривалість робочої зміни скорочується на 1 годину. Такий порядок не поши­рюється на працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, та на окремі категорії працівників, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу.

Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тому разі, якщо це диктують умови виробництва, зокрема, на без­перервному виробництві, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з 1 вихідним днем (ст. 54 КЗпП України).

На практиці тривалість роботи в нічний час не скорочуєть­ся також у тому разі, коли працівник влаштувався на підпри­ємство (в організацію) спеціально для роботи в нічний час.

Нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

Перед ухваленням рішення про найм працівника необхід­но відповісти на такі запитання:

— чи виправдана робота повний робочий день;

— чи буде працівник, зайнятий повний робочий тиждень, більше сприяти підвищенню ефективності виробництва, ніж тимчасовий працівник або працівник, зайнятий неповний ро­бочий тиждень?

Необхідно також врахувати всі витрати на утримання шта­ту працівників, зайнятих повний робочий день, вирішити, чи варто вводити в штат працівника з нормальною тривалістю робочого часу при таких витратах. Якщо це дорого, можливо, слід змінити організацію праці на підприємстві.

Можливо, є інший варіант розв'язання завдань, які перед­бачається покласти на певного працівника. Ознайомлення з викладеною вище інформацією за умов нормального робочого часу допоможе прийняти правильне рішення про доцільність роботи найманих працівників у такому режимі.