Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - 6.13. Відпустка працівників

Право щорічної відпустки мають громадяни, які перебува­ють у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також працюють за трудовим дого­вором із фізичною особою.

При цьому за ними зберігаються:

— місце роботи (посада);

— заробітна плата (ст. 74 КЗпП України).

Тимчасові й сезонні працівники також мають право на від­пустку (пропорційно відпрацьованому часу).

Працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою на основній роботі.

За бажанням працівника в разі його звільнення (крім звіль­нення за порушення трудової дисципліни) йому зобов'язані надати невикористану відпустку з подальшим звільненням. У цьому випадку датою звільнення є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням тер­міну трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки цілком або частково перевищує термін трудового договору. У такому разі дія трудового договору продовжується до закінчення від­пустки (ст. 2, 3, 24 Закону України "Про відпустки").

Види відпусток

Законом України "Про відпустки" (ст. 4) встановлюються такі види відпусток:

1. щорічні:

— основна відпустка (ст. 6 Закону);

— додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах (ст. 7 Закону);

— додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2. додаткова відпустка у зв'язку з навчанням (ст.13,14 і 15 Закону);

3. творча відпустка (ст. 16 Закону);

4. соціальні відпустки:

— у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);

— для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 Закону);

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону);

5. відпустка без збереження заробітної плати (ст.25, 26 За­кону).

Колективним договором, угодою або трудовим договором можуть установлюватися й інші види відпусток.

Тривалість щорічних відпусток

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за від­працьований робочий рік, що відраховується з дня укладення трудового договору, становить 24 календарних дні (ст. 6 Зако­ну України "Про відпустки").

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також

зайнятим на відкритих гірничих роботах, на роботах на по­верхні шахт, розрізів, кар'єрів і копалень, на будівельно-мон­тажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні і збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах і в розрізах, кар'єрах та копальнях глибиною 150 метрів та глиб­ше, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 ка­лендарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах та копальнях глибиною до 150 метрів — 24 калев- дарних дні зі збільшенням на 4 календарних дні при стажі ро­боти на цьому підприємстві 2 роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарс­тва, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісопромислових господарств, постійних лісо­заготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підпри­ємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів згідно зі Списком робіт, про­фесій і посад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 346.

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних час­тин надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО ка­лендарних днів, невоєнізованим працівникам гірничоряту­вальних частин — 24 календарних дні зі збільшенням за кож­них 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівни­кам освіти та науковцям надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 570.

Інвалідам І і II груп надається основна відпустка триваліс­тю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календар­них днів.

Особам віком до 18 років надається щорічна основна від­пустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому робочому часу. Список сезон­них робіт і сезонних галузей затверджено Постановою Кабіне­ту Міністрів України від 28.03.98 № 278.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чин­ників, згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України. При цьому конк­ретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колек­тивним або трудовим договором залежно від результатів атес­тації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості праців­ника в цих умовах (ст. 7 Закону України "Про відпустки").

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

— окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним наван­таженням або виконується в особливих природних географіч­них і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів згідно зі Списком ви­робництв, робіт, професій і посад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290;

— працівникам із ненормованим робочим днем — три­валістю до 7 календарних днів згідно зі Списком посад, робіт і професій, прийнятим колективним договором або угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах відповідно до Рекомендацій про порядок надан­ня працівникам із ненормованим робочим днем щорічної до­даткової відпустки за особливий характер праці, затвердже­них наказом Міністерства праці і соціальної політики Украї­ни від 05.02.98 №18.

Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпуст­ки не враховуються (ст. 73 КЗпП України).

Норми законодавства про тривалість щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці набирають чинності з 1 січня 1998 р.

Відповідно до законодавства зберігаються відпустки рані­ше встановленої тривалості працівникам:

— зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці (до 1 січня 1998 p.);

— особам, які користувалася відпусткою більшої трива­лості, ніж це передбачено Законом України "Про відпустки", на увесь час їхньої роботи на даному підприємстві, в уста­нові, організації на посадах, що давали їм право на цю від­пустку (постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 50596-ВР"). Тривалість установлених законо­давством основної і додаткової відпусток не може бути змен­шено власником або уповноваженим ним органом ні само­стійно, ні за домовленістю з працівником.

Відпустки більшої тривалості, ніж це передбачено законо­давством, можуть встановлюватися працівникам відповідно до прийнятого на підприємстві, в організації колективного договору.