Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 5.3. Тактичні особливості забезпечення інформаційної безпеки та реалізації національних інтересів Франції

На нинішньому етапі розвитку геополітичної ситуації у світі правлячими колами Французької Республіки ставиться за мету залучення фізичних можливостей DGSE для виведення держави зі складного економічного ставу. Вживаються заходи щодо підвищення ефективності зовнішньої розвідки у здобуванні відомостей економічного, фінансового, промислового та науково-технічного характеру, а також щодо акцій, які плануються або готуються країною-об'єктом розвідки у "гарячих точках" планети із застосуванням військової сили та іншої міжнародної військової активності іноземних держав у світі.

Розвідувальна діяльність французьких спецслужб щодо збору даних економічного характеру базується, відповідно до стратегічних настанов, на тактиці "всіх азимутів". DGSE веде збір оперативної (таємної) інформації не лише по державах СНД та колишнього "соціалістичного табору", а й по США, інших союзниках з НАТО. У плані контррозвідки з 1987 року DGSE і DST основні зусилля спрямовують на боротьбу Проти промислового шпигунства, тероризму, наркомафії та дезінформації.

Сучасна тенденція у зовнішній діяльності співробітників французьких спецслужб ґрунтується на принципі "цивілізованої розвідки", тобто "розвідувально-дипломатичної" діяльності. Так, поряд З необхідністю організації спільної протидії транснаціональним небезпекам, яку несуть у собі зазначені вище чинники, під час вирішення питань співробітництва з представниками іноземних спецслужб французька сторона (до речі як і німецька, ізраїльська, американська) переслідує, насамперед, суто розвідувальну мету - отримання необхідної інформації і надання вигідного впливу безпосередньо під час ділового спілкування зі співробітниками спецслужб держав-партнерів. Розширення офіційних ділових контактів з колегами держав-партнерів використовується для створення умов для вигідного інформаційно-психологічного впливу, контролю за реакцією на таємні акції, які проводяться французькими спецслужбами щодо іноземної держави, і прихованого керування поведінкою іноземних колег.

У Франції відпрацьована й успішно втілюється в життя цільова державна програма французької культурологічної (ідеологічної) та франкомовної експансії стосовно держав зі "слабкою національною елітою" для створення умов послідовної економічно-фінансової експансії і підпорядкування економік цих держав інтересам французької нації. У реалізації такої програми значну роль під час проведення інформаційно-психологічних заходів відведено культурологічній асоціації "Альянс франсез" та інституту державної служби- "Служби кооперації" (альтернативної військовій), яка підпорядкована Міністерству закордонних справ Франції в особі дипломатичних представництв за кордоном. Подібну "Службу кооперації" створено при Міністерстві національної оборони Франції. За кордоном її "кооператори" підпорядковуються військовому аташе в державі перебування.

Збір різнопланової інформації, вивчення громадян держави перебування, зокрема України, які можуть становити інтерес для французьких спецслужб, а також їхня інформаційно-психологічна обробка у профранцузькому дусі здійснюється з позицій представництв Французького центру культури і мовного співробітництва, регіональних французьких культурних центрів, спільних Центрів промислового менеджменту, Центрів навчання міжнародним зв'язкам, "Французьких клубів", "Альянс франсез", Французьких центрів документації (офіційно надають консультативні послуги з питань французького і міжнародного правознавства), французьких фірм та СП.

Французькі ЗМІ активно беруть участь у проведенні державних акцій інформаційно-психологічного впливу на іноземну аудиторію. Для підвищення ефективності зазначених заходів представники французьких ЗМІ (агентства Франс Прес, "Сигма", радіостанції "Радіо Франс Інтернасьональ", "Радіо Франс", "Супер Нова"; ТВ-1

"Франс"; газети "Монд", "Фігаро", "Ля трібюн", "Лезевенман дю жьоді", "Ля крау"; журнал "Франс футбол") нині в Україні (аналогічно в інших іноземних державах) здійснюють акредитацію жителів держави перебування як власних спецкореспондентів.

Головним напрямком діяльності французької розвідки (як і американської, британської, ізраїльської та інших) у сучасних умовах в агентурне проникнення до вищих державних структур і оточення вищих посадових осіб іноземних держав з метою здійснення вигідного французькій стороні прихованого управління поведінкою перших осіб держав під час прийняття відповідальних політичних рішень. Для цього традиційним джерелом одержання важливої інформації є лідери та впливові функціонери опозиційних рухів держави-об'єкта розвідувальних спрямувань. Такою роботою за кордоном традиційно займаються співробітники управлінь політичної розвідки спецслужб, які діють під глибоким дипломатичним прикриттям, в офіційних функціональних дипломатичних обов'язках яких передбачено завдання щодо підтримання зв'язків з представниками різних політичних, націоналістичних, сепаратистських та інших опозиційних партій, рухів, формувань та угруповань держави акредитації.

Традиційною практикою французів стало активне використання ' можливостей створеної у державах перебування мереж різних недержавних структур французьких громадян, зокрема Центру навчання міжнародним зв'язкам (м. Харків), "Асоціації Лонго Май" (м. Ужгород), "Фармакологія без кордонів" (м. Тернопіль), "Асоціація активних пенсіонерів", "Асоціація викладачів-пенсіонерів" (м. Сімферополь), "Франсолук", "Інтернейшнл хоум комюнікейшн" (м. Львів, "Чорнобиль-Франція", товариства "Франція-Україна", " Лаура-Україна" (Луганськ -Сент-Етьен), "Україна-Лілль" (Харків - Лілль) тощо.

Так, зокрема, завдяки зазначеним оперативним заходам США придбали значний "людський капітал" (лише із числа колишніх радянських республік 200 тис учених і фахівців), що дало можливість зміцнити та розширити свої позиції світового центра науки і техніки. Франція, Німеччина та Ізраїль також не пасли задніх. Для стимулювання і закріплення сталих відносин із виділеними особами, як правило, організовуються їх поїздки за кордон за рахунок сторони, що Приймає, де "гостям" надавалася і надається нині підвищена увага щодо створення особливо комфортних умов перебування і почестей на прийомах, організовуються зустрічі з представниками вищих рівнів еліти Заходу.

Під час спеціальної оперативної роботи з цією категорією громадян колишнього СРСР представники іноземних держав: по-перше, одержували й продовжують одержувати нині інформацію (особливо закритого або секретного характеру) щодо процесів) які відбуваються в державі; по-друге, на основі її аналізу і розробки своїх підходів планується надання моральної і фінансової підтримки за допомогою порад, рекомендацій і таким чином робиться вигідний Заходу вплив на політичну, військову, економічну і моральну обстановку загалом у посткомуністичних державах, особливо в державах СНД; по-третє, це давало і дає можливість орієнтуватися на інформацію і прогнози поважних осіб, більш об'єктивно оцінювати стан і перспективи розвитку ситуації в тих чи інших регіонах, в тій чи іншій сфері економіки та науки, соціально-політичній проблемі.

.Новим явищем, яке істотно впливає на оперативну обстановку, стало поширення з 1987-1988 років на території України, Росії, держав Прибалтики та інших пострадянських держав діяльності закритих міжнародних елітарних співтовариств, союзів, клубів, орденів, таких як: прихильники масонських лож "Великого Сходу Франції", "Великої національної ложі Франції", "Троянди і Хреста" (розенкрейцерів), "Ротарі-клуб", "Бнай-Бріт" тощо. Не лише спецслужбами, а й ЗМІ зафіксована їх практична робота з формування мережі нелегальних структур у державах СНД і Східної Європи. Зокрема, в Україні "Великий Схід Франції" завершив формування своєї нелегальної інфраструктури - "Великий Схід України"; розенкрейцери створили базову мережу для поширення свого впливу на інші держави СНД (зокрема через прихильників творчості Реріхів); представники "Ротарі-клуб" за допомогою своїх прихильників із числа українських бізнесменів та представників управлінських структур держави заснували мережу своїх філій у всіх великих містах України.

Створюючи зазначені "закриті елітарні структури", іноземці ставлять за мету підпорядкувати своєму впливові процес формування нового елітарного прошарку в пострадянському суспільстві, на який можна було б спиратися у заходах щодо переборення наслідків радянського менталітету в державах СНД та утвердження ліберально-демократичних тенденцій у соціальній сфері й ринкових відносин в економіці. З огляду на це показовою є реалізація під егідою французів у 1993 р. ідеї створення Асоціації молодих підприємців України.

Завершуючи розгляд порушених у цьому розділі питань, необхідно зосередити увагу на тому, що легальна розвідка (у французькому розумінні "цивілізована") - це вид організації розвідувальної діяльності, заснований на легальному проникненні в державу розвідників з використанням статусу учасників міжнародних зв'язків і проведення ними акцій щодо збору розвідувальної інформації та проведення акцій безпосереднього підриву власними силами без встановлення агентурних відносин, зокрема з представниками держави перебування.

Зазначена геостратегічна конкуренція змушує французьке військово-політичне керівництво виявляти зростаючу заклопотаність із приводу відставання національних досліджень у сфері ІВ від лідируючих у цій сфері Сполучених Штатів. У спеціальній записці, присвяченій зазначеній проблемі, начальник штабу ЗС Франції генерал Ж. Ф. Дуен, констатуючи появу нового різновиду війни - інформаційної - і пильну увагу до неї з боку США і низки інших держав, закликав французів прискорити та розширити відповідні національні НДОКР.

Французькі фахівці розгорнули обговорення ролі та значення інформаційної війни у сучасних умовах. На їх думку, хід війни в Перській затоці показав, що інформаційна зброя виходить на перше місце серед застосовуваних у сучасній війні видів озброєнь. Це стало причиною прискорення реалізації низки європейських програм у сфері засобів комунікацій, контролю простору з використанням супутників. Водночас кроки європейських держав щодо збільшення власного потенціалу Інформаційної зброї, на думку аналітиків французького

І Центру досліджень стратегічних технологій (Centre de recherche et d'etudes sur les strategie tecnologiques), наштовхуються на серйозну протидію США. Прагнучи загальмувати власні розробки європейців, США навіть йдуть на продаж за демпінговими цінами космічних систем спостереження і контролю ліній зв'язку, надають доступ до накопичених баз даних. Як приклад можна навести угоди з Великобританією і низку пропозицій, зроблених Німеччині.

Експерти Інституту міжнародних відносин і стратегічних досліджень (Institut de relations internationales et strategiques) вважають, що нині союзники Сполучених Штатів по НАТО перебувають у серйозній військовій залежності від США, оскільки у своїх системах озброєнь широко використовують американське програмне забезпечення (зокрема, указують на систему дислокації французьких ракет).

Аналізуючи нові аспекти американської військової доктрини, спрямовані на досягнення перемоги безкровними методами при мінімумі втрат, французькі фахівці звертають увагу на те, що головним засобом с нe контроль над територією, о повис панування в "інформаційній сфері", що являє собою сукупність інформаційних систем і морене зв'язку на планеті. При цьому війно не буває віртуального і доломітного характеру, що дозволяє домогтися вирішальної переваги, не розгортаючи бойових дій.

Указуючи по цю особливість спрямувань США, низка нe пов'язаних з міністерством оборони експертів з Центру досліджень у сфері соціальних наук {Uceole dee haute etudes ев science eoclalet) критикують існуючі програми військових інвестицій. На їх думку, французькі військові знаходяться під враженням успіхів США у сфері застосування на полі бою високоточної зброї і систем РЕБ і упускають більш значну складову ІВ - засіб контролю за інформацією.

Французькі збройні сили, на відміну від американських, не мають у своєму розпорядженні високих технологій, що дає змогу здійснювати відкрите або приховане управління операціями. Отже, вони можуть відігравати на полі бою лише другорядну роль, бути додатком до американських високих технологій і зазнавати безпосередніх втрат.

Нині у Франції створюється інформаційно-аналітична система підтримки прийняття рішень вищого керівництва держави в будь яких кризових ситуаціях. Основна мета розроблюваної системи - забезпечення вищих органів державного управління необхідною інформацію моделювання реальної обстановки в розвитку, підготовка прогнозів і рекомендацій.

Директор Центру досліджень стратегії і технології П. И. де Сент-Жермен вважає, що Франція повинна змінити свою політику в сфері інформаційних розробок І фінансування військового виробництва, віддавши пріоритет інформаційним системам, зокрема розвідувальним супутником, телекомунікаційним мережам, засобам управління, і при цьому активно використовувати засоби цивільної інформатики. На його думку, з огляду на темпи розвитку електроніки та інформатики, представлених в усіх системах озброєнь, необхідно збільшити термін служби матеріальної частини, здійснюючи регулярну модернізацію за рахунок електронно-інформаційних компонентів. Він також вважає, що необхідно значно збільшити частку витрат на системи, що дають змогу здійснювати моделювання як на всіх етапах створення систем озброєнь, так і на етапі їх бойового застосування, що забезпечить високий рівень технологічних досліджень.

Франція приділяє підвищену увагу питанню захисту своїх інформаційних ресурсів від несанкціонованого проникнення і маніпулювання.

Розробкою стратегічних напрямків політики щодо забезпечення національної безпеки займається CLUSIF (Club de la securite informatique française), який за своїм статусом с відкритою асоціацією юридичних і фізичних осіб, які працюють у сфері інформатики. Зазначене об'єднання користується повною підтримкою держави і мас тісний контакт зі спецслужбами.

Французькі експерти вважають, що найкращий захист інформації в мережах забезпечують тільки методи шифрування. У зв'язку з тим ведеться активне впровадження криптографічного програмного забезпечення у найбільш важливі системи. Роботи зі створення відповідних пристроїв здійснюються фірмами "Thomson", "Sagem", "Mitra".

Аналіз оцінок французьких експертів показує, що загроза інформаційної війни сприймається як реально, однак ця позиція наштовхується на інерційність системи військових витрат і недостатнє усвідомлення всіх можливостей інформаційної зброї, що далеко виходять за рамки традиційних засобів захисту інформації.

Література до розділу 5

1. Angousturc R A., Pascal V. Diasporas et financement des conflits, t'conomie des guerres civiles. - Paris. - 1996. - P. 495-642.

2. Коментар до "Білої книги оборони-94" (концептуальні основи політики Франції у галузі оборони та безпеки). ІНФО-ТАРС. -1994.

3. Коментар до "Закону Французької Республіки про воєнні програми на 1992-1994 pp.". ІНФО-ТАРС. -1993.

4. Коментар до "Закону Французької Республіки про воєнні програми на 1995- 2000 pp.". ІНФО-ТАРС. - 1994.

5. Кузьменко А. М. Інформаційно-психологічна війна епохи глобалізації. Частина 1. Гносеологічні корені та антологія проблеми, доктринальний підхід Сполучених Штатів Америки // Юридичний журнал. - 2007. - № 5.

6. Кузьменко А. А/. Інформаційно-психологічна війна епохи глобалізації. Частина 10. Розділ 2. Особливості чинників впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічної боротьби Росії (німецькі та французькі оцінки російського чинника) //Юридичний журнал. -2008. -К". 10.

7. Манойло А. В., Петренко А. И., Фролов Д. В. Государственная информационная политика в условиях информационно-психологической войны. - 2-е изд., стереот. - М.: Горячая линия. Телеком, 2006.-541с.

8. Петрик В. М" Кузьменко А. М" Остроухое В. В. Соціально-правові основи інформаційної безпеки: Навчальний посібник / За ред. В. В. Остроухова. - К.: Росава, 2007. - 495 с.

9. Петрик В. М., Осторухов В. В., Штоквиш А. А. Информационно-психологическая безопасность в эпоху гобалиэации: Учебное пособие / Под ред. В. В. Остроухова. - К., 2008. - 544 с.

10. Спеціальні служби іноземних держав //

11. Schmidt-Eenboom, Erich. Nachrichtendienste in Nordamerika, Europa und Japan LSnderportrats und Analysen Weilheim STOPPEL-Verlag, 1995. -S. 3-70.