Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - 9.8. Види аудиторських висновків

Аудиторські висновки можна класифікувати за двома ознаками:

1) за економічною характеристикою досліджень;

2) за видами.

Перша група включає: аудиторські загальноприйняті висновки і аудиторські висновки спеціального призначення.

Загальноприйняті висновки: аудиторський висновок про фінансову звітність, аудиторський висновок про фінансовий стан підприємства, аудиторський висновок (акт) про проведення консультацій.

До аудиторських висновків спеціального призначення належать:

o аудиторський висновок щодо фінансових звітів, складених відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку;

o аудиторський висновок щодо фінансових звітів, складених відповідно до іншої всеохопної основи бухгалтерського обліку;

o аудиторський висновок щодо компонентів фінансових звітів;

o аудиторський висновок щодо виконання контрактних угод;

o аудиторський висновок щодо узагальнених фінансових звітів. Необхідно знати, що фінансові звіти можуть бути складені для

спеціального призначення відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку. Інші всеохопні концептуальні основи фінансової звітності можуть включати:

- висновки щодо фінансових звітів, які складені відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж міжнародні або національні стандарти бухгалтерського обліку;

- висновки, що використовуються суб'єктом господарювання для складання декларації про доходи;

- основа, за якою обліковуються надходження та виплати грошових коштів;

- положення про фінансову звітність, які ухвалені державним органом.

При складанні аудиторського висновку щодо фінансових звітів, складених відповідно до іншої всеохопної основи бухгалтерського обліку слід включити твердження, яке визначає застосовану основу бухгалтерського обліку, або слід зробити посилання на примітку до фінансових звітів з такою інформацією.

При складанні висновку щодо компонентів фінансових звітів аудитору необхідно висловити думку щодо одного чи кількох компонентів фінансових звітів (наприклад, щодо дебіторської заборгованості, запасів, нарахування премій працівникам тощо).

При плануванні обсягу роботи, аудитор повинен розглянути ті статті фінансових звітів, які є взаємопов'язаними й можуть вплинути на інформацію, щодо якої треба висловити аудиторську думку. Особливо розглядаються компоненти фінансових звітів, щодо яких готується висновок. Необхідно включити твердження, яке вказує на основу бухгалтерського обліку, відповідно до якої цей компонент наданий, або посилання на угоду, яка вказує цю основу.

Висновок щодо виконання контрактних угод складається, коли треба перевірити порядок виконання суб'єктом господарювання визначених угод (наприклад, договорів про випуск облігацій або угод про надання позик). При цьому перевіряють виплати відсотків, забезпечення визначених фінансових коефіцієнтів, обмеження виплат дивідендів і використання доходів від продажу майна.

У висновку необхідно обов'язково указати про порядок виконання суб'єктом господарювання конкретних контрактних угод.

Складання висновку щодо узагальнення фінансових звітів необхідно скласти коли аудитор перевіряє узагальнені фінансові звіти.

Такі звіти необхідні для інформування груп користувачів, зацікавлених лише в основній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання й результати його діяльності.

Узагальнені фінансові звіти не містять усієї інформації, тому такі формулювання як "справедливо і достовірно" відображають або "подають достовірно в усіх суттєвих аспектах" аудитором при висловленні думки не використовуються.

Друга група включає висновки: безумовно-позитивний, умовно-позитивний, відмову від висловлення думки, негативний.

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають інформацію відповідно до визначення концептуальної основи фінансової звітності.

Безумовно-позитивна думка вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначенні та розкритті у фінансових звітах.

Умовно-позитивний висновок складається коли існує фундаментальна незгода, тобто коли аудитор дійде висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивної думки або порушення не настільки суттєве, щоб висловити негативну думку. Умовно-позитивну думку слід висловлювати так: "за винятком" впливу питання, якого стосується модифікація.

Відмову від висловлення думки слід висловити тоді, коли обмеження обсягу настільки суттєве і всеохопне, що аудитор не в змозі одержати достатні відповідні аудиторські свідчення, а, отже, висловити думку щодо фінансових звітів.

Негативну думку слід висловлювати лише тоді, коли вплив на фінансові звіти будь-якої незгоди з управлінським персоналом є настільки суттєвим та всеохопним, що (на думку аудитора) не достатньо модифікувати висновок, щоб розкрити неповний характер фінансових звітів.