Бухгалтерський облік - Садовська І.Б. - 21.3. Суть системи обліку і калькулювання за нормативними витратами

21.3.1. Варіанти обліку за нормативними витратами та облік відхилення від норм

Можливі три варіанти обліку за нормативними затратами:

1) Облік проводять виключно за нормативними затратами (Зн), при цьому їх періодично коригують на величину відхилень (В), а фактичні витрати (Зф) визначають за формулою:

2) облік за фактичними та нормативними затратами здійснюється паралельно:

3) облік проводиться змішаним способом.

Облік відхилень може відбуватись за декількома варіантами.

Один із можливих варіантів полягає в тому, що відхилення від норм відображаються на спеціальних рахунках під час їх виникнення або одночасно з витратами. При цьому придбані матеріали оцінюють за нормативною ціною, а відхилення від нормативної вартості відносять на окремий рахунок "Відхилення основних матеріалів за ціною". На рахунок "Незавершене виробництво" списують нормативну кількість матеріалів в оцінці за нормативною ціною, а відхилення відносять на спеціальний рахунок "Відхилення основних матеріалів за кількістю". У такому ж порядку відображають відхилення витрат на оплату праці та накладних витрат. У випадку перевитрат інформацію записують за дебетом рахунка перевитрат, а економію - за кредитом рахунка.

На дебеті рахунка "Незавершене виробництво" відображають лише нормативні витрати, а на кредиті - нормативну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт). Відхилення від нормативів розподіляються у кінці звітного періоду та списуються на рахунки "Незавершене виробництво", "Готова продукція" та "Собівартість реалізації" пропорційно до залишків на цих рахунках на кінець періоду. Таку методику зручно використовувати при позамовному методі обліку витрат і обчисленні собівартості, коли залишків готової продукції на складі практично не буває, а всі відхилення можуть бути ідентифіковані з конкретними замовленнями.

Адмінперсонал підприємства зацікавлений в одержанні даних про відхилення оперативно з метою прийняття управлінських рішень. Тому для використання на підприємстві усі відхилення розцінюють як витрати звітного періоду і щомісяця списують на рахунок "Собівартість реалізації" або безпосередньо на рахунок "Фінансові результати".

Другий метод відображення відхилень від нормативів полягає у тому, що на дебет рахунка "Незавершене виробництво" відносять фактичну вартість використаних матеріалів, оплати праці та виробничих накладних витрат, а за кредитом цього рахунка відображають нормативну собівартість виготовленої продукції. Фактична собівартість виготовленої продукції визначається як алгебраїчна сума нормативної собівартості, відхилення за рахунок зміни норм та відхилення фактичних витрат від нормативних.

Така методика обліку збільшує обсяг облікових робіт та знижує оперативність і аналітичність облікової інформації.

21.3.2. Аналіз відхилень від нормативів витрат

Відхилення фактичних витрат від нормативних повинні оперативно виявлятися і аналізуватися менеджерами, відповідальними за управління витратами. При аналізі та оцінці всі відхилення поділяють на сприятливі (які сприяють економії витрат та збільшенню прибутку) і несприятливі (які призводять до зменшення прибутку).

21.3.2.1. Матеріальні витрати

Аналіз відхилень виконують окремо за кожним видом витрат, використовуючи методи факторного аналізу.

Відхилення за рахунок зміни норм витрачання матеріалів = (фактичні витрати матеріалів - нормативні витрати на фактичний обсяг виробництва) х нормативна ціна одиниці матеріалів;

Відхилення за рахунок зміни цін на матеріали розраховується таким чином: (фактична ціна одиниці матеріалів - нормативна ціна) х фактичний обсяг використаних матеріалів.

Загальне відхилення витрат на матеріали = (фактична кількість витрачених матеріалів х фактична ціна одиниці матеріалів) - (нормативна кількість матеріалів на фактичний обсяг виробництва х нормативна ціна одиниці матеріалів) = відхилення за рахунок норм + відхилення за рахунок цін.

21.3.2.2. Прямі витрати на оплату праці

Відхилення за рахунок зміни витрат робочого часу (продуктивності праці, трудомісткості виробництва) = (фактичні витрати праці - нормативні витрати праці на фактичний обсяг виробництва) х нормативний рівень оплати 1 люд.год;

Відхилення за рахунок рівня оплати праці розраховується таким чином: добуток різниці фактичного рівня оплати і нормативного рівня оплати на фактичні витрати праці в людино-годинах;

Загальне відхилення за прямою працею буде складатися з суми відхилень за ставкою оплати та продуктивністю. Загальне відхилення може також бути обчислене так:

Загальне відхилення за прямою працею = фактичні витрати на оплату праці - нормативна сума оплати праці на фактичний обсяг виробництва = відхилення за рахунок витрат робочого часу + відхилення за рахунок рівня оплати праці.

21.3.2.3. Накладні витрати

Аналіз відхилень накладних витрат можна поділити на кілька етапів:

1. Поділ виробничих накладних витрат на змінні та постійні. 2. Визначення окремо ставок для постійних та змінних накладних витрат.

Ставка змінних накладних витрат визначається шляхом аналізу реагування змінних накладних витрат на зміни у рівні діяльності.

Нормативна ставка постійних накладних витрат обчислюється як частка бюджетних постійних накладних витрат на очікуваний обсяг виробництва, який визначається на початок року, коли встановлюється нормативна ставка постійних накладних витрат.

3. Віднесення виробничих накладних витрат з використанням нормативної ставки змінних накладних витрат і нормативної ставки постійних накладних витрат.

4. Розрахунок відхилень змінних накладних витрат (ЗНВ):

а) за витрачанням: Фактична ставка ЗНВ х Фактичні години - Нормативна ставка НЗВ х Фактичні години;

б) за ефективністю: Нормативна ставка ЗНВ х Фактичні години - Нормативна ставка ЗНВ х Нормативні години.

5. Обчислення відхилень постійних накладних витрат (ПНВ):

а) за витрачанням: Фактичні ПНВ - Бюджетні ПНВ;

б) за обсягом діяльності: Бюджетні ПНВ - Розподілені ПНВ.

Для аналізу відхилення накладних витрат від нормативу складають гнучкий бюджет накладних витрат, в якому передбачають суму змінних витрат на одиницю бази розподілу і загальну суму постійних витрат за період, який не змінюється в межах релевантного діапазону.

Загальна сума виробничих накладних витрат = Постійні витрати + Змінні витрати на одиницю продукції х Обсяг виробництва продукції.

Загальну суму накладних витрат ділять на кількість одиниць вимірювання бази розподілу і визначають нормативну ставку накладних витрат на фактичний обсяг діяльності.