Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Право на повагу

Слово "повага" походить від слова "вага". Тому можна зробити висновок про те, що повага - це сприйняття, усвідомлення власної і чужої значимості, ваги.

Згідно із статтею 1 Кодексу 1969 p., одним із завдань цього Кодексу була побудова сімейних відносин на "поважанні "всіх членів сім'ї. У статті 1 СК побудова сімейних відносин на почутті поваги названа одним із елементів мети законодавчого регулювання сімейних відносин.

"Батьки зобов'язані поважати дитину" (ч. 4 ст. 150 СК). Про обов'язок батьків поважати права дитини та її людську гідність йдеться у ч. 1 ст. 155 СК. Цьому обов'язкові кореспондує право дитини на повагу.

Право дитини на повагу - це насамперед своєрідний мандат на власні дії. Але, оскільки мова йде про особу, котра перебуває у залежності від батьків, можливість вчинення нею певних дій залежить від того, наскільки тісною є сорочка батьківських заборон, наскільки вони відповідають ситуації, наскільки вони розумні та справедливі.

Не втратили своєї актуальності настанови батькам, викладені Янушем Корчаком. Ось вони:

1) поважайте власність дитини та її бюджет; власність дитини - це не мотлох;

2) поважайте таємниці й відхилення тяжкої праці росту; дитині треба бігати, як дихати; треба боротися, треба піднімати, діставати; або затаїтись і снувати мрії. Навперемінно - загартування або ж потреба спокою, тепла і затишку; дитина будує себе;

3) поважайте кожну мить і день сьогоднішній, бо ця мить помре і уже ніколи не повториться. Не топтати, не попихати, не віддавати в неволю дню завтрашньому, бо поранена мить буде кривавити, а вбита - полохатиме привидом лихих споминів432.

Дитина має право на повагу до свого суму (навіть, якщо це втрата якогось камінчика), до свого бажання, запитання"433.

Право дитини на повагу дуже вагомо утверджено у Сімейному кодексі і проявляється зокрема у:

1) встановленні обов'язку батьків забрати новонароджену дитину;

2) визнанні протиправною відмову батьків від дитини;

3) наданні дитині права бути вислуханою при вирішенні усіх питань, що стосуються її життя та життя сім'ї;

4) неможливості усиновлення дитини без її згоди;

5) наданні дитині права власності на речі, придбані батьками для її індивідуальних потреб;434

6) забороні фізичних покарань дитини;

7) забороні експлуатації дитини;

8) наданні дитині права на протест;

9) наданні дитині цивільної процесуальної дієздатності з досягненням 14-річного віку.

Повага до дитини - це спілкування з нею як із рівновеликою цінністю, без підвищеного тону, без образ.

Повага до дитини - це і визнання за нею права на помилки, на можливість випадкового заподіяння шкоди, на поганий настрій; це визнання обов'язку батьків вибачитися за невиконану обіцянку і просити у дитини пробачення, так само, як вони вимагають цього у дітей.

Чи поширюється на дитину конституційне право на таємницю листування, переговорів? Безспірно, адже вона є громадянином України. Визнання батьками цієї незаперечної істини буде одним із проявів поваги до дитини.

Право дитини на повагу і обов'язок батьків поважати дитину - це дві взаємообумовлені правові категорії.

Зневага з боку батьків до дитини може мати різноманітні правові наслідки, які визначатимуться залежно від ступеня протиправної поведінки батьків та її наслідків.

Право на працю

Дитина з раннього віку є діяльною, що часто . . підтверджується словами "я сам", "я сама". З малечку вона хоче бути потрібною, хоче, щоби її зусилля були оцінені і винагороджені словом, ласкою. Тому ми можемо говорити про право навіть щонайменшої дитини на працю. Але при цьому слід пам'ятати слова Жан-Жака Руссо про те, що той, хто вимагає від дитини робочого зусилля, побудованому на чомусь іншому, ніж на грі, чинить, як той шаленець, що з весни трясе яблуню, аби мати яблука. Він обтрусить цвіт, і яблуня нічого не вродить.

"Треба, - писав В. О. Сухомлинський, - щоби дитина віддавала щось людям і знаходила у цьому радість; треба, щоб кожен день дитина починала з виконання якоїсь роботи"435. "Радість праці - могутня виховна сила. В роки дитинства кожна дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття"436.

Ті батьки, котрі оберігають дитину від щонайлегшої праці, чинять не лише нерозумно, а й неправомірно, оскільки завдають шкоду насамперед інтересам дитини. Ця теза підтверджується практикою життя: у матеріально багатих сім'ях, де діти не привчені до праці, на цих же дітей звалюється безліч нещасть: наркотики, азартні ігри, алкоголь.

Право дитини на протест у жодному законі прямо не закріплено. Однак його існування не викликає сумніву. Кожен з батьків неодноразово спостерігав, як його дитина користувалася цим правом у різний спосіб. Скривджений вираз личка, сльози, ридання, навіть крик, відмова від їжі тощо - все це способи дитячого протесту. "Інтенсивним плачем дитина скаржиться"437.